КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2008 № 11/288/19
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1., ОСОБА_4
від відповідача -1 не з'явився
від відповідача -2 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008
у справі № 11/288/19
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_3
ОСОБА_2
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
ПозивачкаОСОБА_1. звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного 08.07.2005 року між ОСОБА_3таОСОБА_2та зобов'язання ОСОБА_2повернутиОСОБА_1 отримані упродовж 2005-2007 років дивіденди за даними цінними паперами.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 року у справі № 11/288/19 в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005 року, укладений між ОСОБА_3таОСОБА_2відмовлено повністю. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 року були скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 29.08.2007 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та ухвалою позивачка звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю та скасувати ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідачами чи їх представниками відзиви на апеляційну скаргу суду не надані.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача-2, встановив наступне
Відповідно до установчого договору про створення та діяльність АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” від 05.03.1997 року позивачкаОСОБА_1. та відповідачка ОСОБА_6(„акціонери” або „засновники”) уклали цей договір про створення акціонерного товариства закритого типу „Фірма „Проммонтаж” шляхом реорганізації повного товариств „Фірма „Проммонтаж” .
Відповідно до п. 6 даного договору всі акції розподіляються між засновниками у таких розмірах:
ОСОБА_1 50% - 10 акцій;
ОСОБА_6- 50% - 10 акцій.
Згідно із п. 3.3 статуту товариства загальна номінальна вартість випущених товариством акцій складає статутний фонд товариств. Розмір статутного фонду складає 20000 грн. Номінальна вартість однієї акції складає 1000 грн. Всього 20 акцій.
На підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 28.05.2004 року ОСОБА_6продала акції АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” ОСОБА_3 в кількості 10 штук.
08.07.2005 року між ОСОБА_3таОСОБА_2був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів.
Відповідно до п. 1.1 даного договору продавець продає, а покупець купує цінні папери - акції Акціонерного товариства закритого типу „Фірма „Проммонтаж” прості, іменні, номінальною вартістю 1000 грн. у кількості 10 шт. на загальну суму 10000 грн.
Пунктом. 3.1 договору визначено, що продавець, тобто ОСОБА_3, гарантує, що до заключення цього договору всі означені в п. 1.1 договору цінні папери нікому не продані, не заставлені, в спорі і під забороною не знаходяться, та ніякі треті особи права на них не мають.
Як вбачається з статуту та установчого договору АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” ОСОБА_2. не є акціонером (засновником) товариства.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
Як вбачається з тексту протоколу загальних зборів № 7 акціонерного товариства на даних зборах вирішувалося питання про продаж ОСОБА_3своїх акцій ОСОБА_2
Відповідно до п. 2 протоколу на зборах була присутняОСОБА_1., яка не заперечувала стосовно продажу акцій саме ОСОБА_2
Проте, рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2007 року було визнано недійсним рішення вказаних вище загальних зборів.
Як зазначила сама позивачка в позовній заяві та в судовому засіданні, про існування договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005 року вона дізналася лише восени 2006 року. Даний факт не спростовувався відповідачами та їх представниками.
А отже вона не відмовлялася від свого переважного права на купівлю акцій, які вирішила продати інший акціонер товариства ОСОБА_3 та не давала згоду на продаж цих акцій третій особі.
В рішенні суду першої інстанції зазначено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова був встановлений факт, що інтереси ОСОБА_1 представляв ОСОБА_7, відповідно до довіреності від 19.03.2004 року.
Йому було відомо про існування домовленості між ОСОБА_3таОСОБА_2стосовно продажу 50% акцій, він дав згоду на це та отримав гроші за уступку переважного права на придбання акцій.
Даний факт заперечувався позивачкою в судовому засіданні, яка зазначала, що ніякої довіреності вона на ім'я свого чоловіка ОСОБА_7 стосовно можливості представляти її інтереси як акціонера АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” не підписувала і не надавала.
Проте, як вбачається з резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.03.2007 року такого факту не встановлювалося, а отже це рішення не може бути підставою для звільнення відповідача від доказування наявності довіреності від ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_7
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
ВідповідачемОСОБА_2та його представником в судовому засіданні не було надано достатніх доказів існування довіреності від позивачки на ім'я її чоловіка ОСОБА_7, що в свою чергу спростовує твердження відповідачів про дотримання ними всіх вимог чинного законодавства при укладанні договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин можу бути визнаний судом недійсний.
Таким чином, оскільки безпосередньо заінтересована особаОСОБА_1. заперечує факт дійсності вчиненого ОСОБА_3таОСОБА_2 правочину стосовно продажу цінних паперів, оскільки даним договором було порушено її переважне право на купівлю акцій товариства та від якого вона не відмовлялася, а відповідачі не довели обставини дійсності правочину, вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005 року підлягають задоволенню.
Крім того, позивачкою ставилася вимога про застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених чинним законодавством, а саме реституції.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все що вона одержала на виконання цього правочину.
Отже, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005 року задовольняються, то відповідно до вище зазначеної норми необхідно задовольнити і іншу її вимогу про поверненняОСОБА_2акцій в кількості 10 шт., номінальною вартістю 1000 грн. кожна на загальну суму 10000 грн. ОСОБА_3
Не підлягає задоволенню вимога позивачки про зобов'язання відповідача ОСОБА_2. повернути їй отримані ним у продовж 2005-2007 років дивіденди від АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”, оскільки судом застосовується до сторін, відповідно до ст. 216 ЦК України, реституція, відповідно до якої цінні папери-акції повертаються колишньому власнику ОСОБА_3, а отжеОСОБА_1. ніякого відношення до отриманихОСОБА_2дивідендів за вказаний період не має.
ПозивачкаОСОБА_1. також в апеляційній скарзі просила скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 року, якою було скасовано ухвалу господарського суду від 29.08.2007 року про вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що в даній частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
29.08.2007 року Господарським судом Чернігівської області була винесена ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 10 простих іменних акцій, які належать ОСОБА_2; заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії до відчуження цих акцій третім особам; заборонено ВАТ „Банк „Демарк” як реєстратору акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” видавати третім особам витяги з реєстру власників цінних іменних паперів та заборонено ВАТ „Банк „Демарк” як реєстратору акцій АТЗТ „Фірма „Проммонтаж” перереєстровувати цінні папери АТЗТ „Фірма „Проммонтаж”, які належать ОСОБА_2 на третіх осіб.
18.08.2008 року рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено повністю.
Ухвалою суду від 18.08.2008 року було скасовано ухвалу суду від 29.08.2007 року про забезпечення позову на підставі того, що в задоволенні позову було відмовлено, а отже підстави для забезпечення позову були відсутні.
На момент винесення рішення суду першої інстанції дана ухвала була постановлена правомірно та законно, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 державне мито в розмірі 127,50 грн.
Відповідно до підпункту „а” пункту 2 ст. 3 декрету України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду державне мито сплачується в розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В даному випадку при подачі позивачкою позову поряд з вимогами немайнового характеру ставилася вимога майнового характеру стосовно повернення сторін в попередній стан, який був до підписання договору купівлі-продажу, а саме повернення цінних паперів-акцій вартістю 10000 грн. від відповідача ОСОБА_2 Отже ціна позову-10000 грн.
Оскільки 1% від ціни позову становить 100 грн., але відповідно до вище вказаної статті декрету, державне мито не може становити менше 6 неоподаткованих мінімумів громадян, то, позивачка мала сплатити при подачі позову мито в розмірі 102 грн.
Позивачкою, відповідно до квитанції, доданої до позовної заяви, було сплачено лише державне мито в розмірі 85 грн., тобто за вимоги немайнового характеру.
Таким чином, з позивачки підлягає стягненню в дохід державного бюджету України державне мито в розмірі 102 грн.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 року у справі № 11/288/19 частковому скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, п.3 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 року задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 року у справі № 11/288/19 - скасувати частково.
3. Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 08.07.2005 року укладений між ОСОБА_3таОСОБА_2
Сторони повернути в попередній стан. Визнати за ОСОБА_3право власності на 10 простих іменних акцій номінальною вартістю 1000 грн. кожна на загальну суму 10000 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти отримані за продаж 10 простих іменних акцій на загальну суму 10000 грн.
4. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
5. Апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 року залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 18.08.2008 року у справі № 11/288/19 залишити без змін.
6. Стягнути зОСОБА_2державне мито на користь ОСОБА_1в розмірі 127,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1в дохід державного бюджету України державне мито в розмірі 102 грн.
7. Матеріали справи № 11/288/19 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді