РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/586/13Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"29" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівСамойлової О.В., Моісеєнко Т.І.

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ домоволодіння та земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року позивачі звернулися до суду із позовом до ОСОБА_8, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просили виділити у власність на належні їм 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Феодосія, АР Крим: у жилому будинку літ. «А» -1/2 частини кімнати №5, 1/2 частини підсобного приміщення № ІІІ; гаражі літ. «Г» та літ. «Ж»; 1/2 частини літньої кухні літ.«Б»; 1/2 частини сараю літ.«б»; басейн № 11; огорожу № 9; ворота № 10, з відповідною часткою земельної ділянки; відповідачу виділити у власність 1/3 частину вказаного домоволодіння, а саме: у жилому будинку літ. «А»- кімнату № 4; кухню № 3; тамбур № 1, підсобне приміщення № ІІ; сарай літ. «В»; вбиральню літ. «У»; навіс літ. «Е»; підпорні стіни № 2 та № 6, з відповідною часткою земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що позивачі є власниками 2/3 частин вказаного домоволодіння, власником інших 1/3 частин є відповідач, розташована під цим домоволодінням земельна ділянка знаходиться у спільній сумісній власності сторін. Проте, відповідач використовує це майно на власний розсуд, добровільно вирішити питання про поділ спільної власності відмовляється.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 25 лютого 2013 року позов задоволений: поділено між сторонами домоволодіння та земельну ділянку, розташовані за адресою АДРЕСА_1, у відповідно до додаткового четвертого варіанту висновку експертизи № 1262/1263 від 07 вересня 2012 року; припинено право спільної власності сторін на це майно; зобов'язано сторони провести переобладнання житлового будинку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення у справі.

Апелянт вказує на процесуальні порушення при проведенні експертизи; зазначає, що вказані експертом переобладнання житлового будинку не погоджені з виконкомом міської ради; судом не врахований існуючий порядок користування спірним домоволодінням та земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши сторони та представників позивачів, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 у м. Феодосія знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, кожному із співвласників належить по 1/3 частині ( а.с. 5-7, 9-11, 30-32).

Сторони також є співвласниками земельної ділянки, розташованої за вказаною адресою, розмір їх часток не визначено (а.с.8,12).

За клопотанням представника позивачів з метою з'ясування можливості поділу майна, яке знаходиться у спільній власності сторін, у справі призначено та проведено будівельно - технічну експертизу № 1262/1263 від 07 вересня 2012 року, якою визначено чотири варіанти, жодний з яких не передбачає можливості припинення права спільної власності сторін на вказане майно (а.с. 66 - 68, 145).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з наявності у кожного із співвласників права на надання йому у володіння тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. Суд дійшов висновку про те, що поділ спірного майна є можливим відповідно до висновків експертизи, а тому, припинивши існуюче право, визнав за сторонами право власності на нові об'єкти нерухомості, при цьому залишив у спільній власності сторін частину домоволодіння та частину земельної ділянки.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожен із власників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно до вимог статей 367, 372 ЦК України поділ майна між співвласниками є однією з підстав для припинення права спільної власності. При цьому майно поділяється між усіма співвласниками і правовідносини спільної власності остаточно припиняються. Юридичним наслідком поділу майна завжди є припинення права спільної власності між колишніми учасниками. Цивільне законодавство України не містить детальної регламентації порядку поділу спільного майна у натурі, проте процедура виділу майна регламентована статтею 364 ЦК України, положення якої цілком придатні до їх застосування до відносин поділу, адже в них закладені основні засади щодо виділу майна в натурі та неможливості такого виділу, що залежить від того, чи є річ за своїми характеристиками подільною або неподільною.

Крім того, слід враховувати положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року № 7, у пункті 7 якої вказано, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділена відокремлена частина будинку, яка відповідає розміру часток у праві власності. При поділі житлового будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Наведені позиції свідчать про неможливість поділу, якщо неможливо відокремить частини спільного майна та припинити право спільної власності.

У цьому разі, як роз'яснено у пункті 6 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що висновок експертизи № 1262/1263 від 07 вересня 2012 року не містить висновків про можливість поділу спірних домоволодіння та земельної ділянки.

Дійшовши висновку про можливість поділу між сторонами спірної нерухомості та припинення права спільної власності, суд своїм рішенням визначив порядок користування цим майном, хоча таких вимог у цій справі не заявлялося.

Апелянт обґрунтовано вважає неправомірним оскаржуване рішення суду, оскільки судом не враховано, що визначені експертом варіанти поділу передбачають залишення у спільному користуванні сторін хвіртки № 4, мощення № 5, огорожі № 1, басейну № 11, а також частини земельної ділянки для єдиного входу на територію домоволодіння та проходу співвласників до виділених їм споруд.

Отже, при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушено норми матеріального права; зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування відповідно до положень пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України

Таким чином, апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 лютого 2013 року - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3 та 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ домоволодіння та земельної ділянки відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова Т.І. Моісеєнко О.В. Самойлова