Головуючий у 1 інстанції - Пархоменко О.Ф.
Доповідач - Принцевська В.П.
Категорія 53
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого- судді Жданової В.С.,
суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.,
при секретарі Маханько В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромтек» на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромтек» про стягнення недоплати по заробітній платі, компенсації за її невиплату та моральної шкоди, а також зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Новогродівським міським судом Донецької області від 25 березня 2013 року ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: на користь позивача з відповідача стягнуто недоплачену заробітну плату з урахуванням нарахувань за період з 02.02.2012 року по 03.10.2012 року в сумі 16443грн.45коп.( шістнадцять тисяч чотириста сорок три грн.) 45 коп.; компенсацію за невиплачену заробітну плату за період з 02.02.2012 року по 03.10.2012 року в сумі 1445 грн.00коп. ( одну тисячу чотириста сорок п»ять грн.). та 500грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього: 18388 грн. 45 коп. На відповідача покладені обов'язки внести зміни у відомості про нараховану та сплачену заробітну пату ОСОБА_1 для систематизації персоніфікованого обліку Пенсійним Фондом України за період з 02.02.2012 року по 03.10.2012 року. Вирішено питання про стягнення судового збору. Із вказаним рішенням не погодився відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромтек» та подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення винесе з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи з наступних підстав.
Судом першої інстанції неправильно застосовані норми Галузевої Угоди, укладеної між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у відповідній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 3 липня 2001 р.
Відповідно до п.3.1 Галузевої угоди ця угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об'єднаннях, компаніях, товариствах і організаціях і установах вугільної промисловості ( видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі ),що тналежать до сфери управління Міневугілля України.
За характером виробництва відповідач не є підприємством та не належить до підприємств вугільної промисловості, не є вугледобувним підприємством, а тому висновок суду про надання такого статусу відповідачу є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.
ТОВ «Донпромтек» є самостійним суб»єктом господарювання, який не знаходиться у сфері управління учасників Угоди із боку власників, зокрема прямо чи опосередковано не входить до складу Всеукраїнського галузевого об'єднання організацій роботодавців вугільної промисловості, не містить частки державного капіталу у статуті. Не отримує і не отримував дотацій з бюджету. При цьому у ТОВ «Донпромтек» взагалі відсутня первинна профспілкова організація, в тому числі які прямо чи опосередковано знаходяться в сфері дії Професійної спілки працівників вугільної промисловості України та/чи Незалежної професійної спілки гірників України, які зазначені в якості учасників (підписантів) Галузевої Угоди.
Систему оплати праці на підприємстві встановлено відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці», згідно п.1.3 Положення про оплату праці заробітна плата нараховувалась із часової тарифної ставки 18,40 грн., що перевищує гарантований Державою мінімальний розмір заробітної плати. Позивач був ознайомлений з зазначеним розміром часової тарифної ставки під підпис на казані при прийомі на роботу. Заробітна плата у святкові та вихідні дні оплачувалася в подвійному розмірі, тому підстав для задоволення позову не було.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і у задоволені позову відмовити.
Позивач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, учасника судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення недоплати заробітної плати, компенсації за її невиплату, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Донпромтек» з 06.02.2012 року, де працював прохідником 5 розряду і був звільнений з 03.10.2012 року за власним бажанням. Оплата праці нараховувалася погодинно. Виходячи із заробітної плати позивача квітень - вересень 2012 року в розмірі 9137,26 грн., яка була нарахована із годинної тарифної ставки-18,40 грн. по підприємству і тарифної ставки, затвердженої МУП : 28,28 грн, 29,55 грн, 30,15 грн, 32,21 грн., тому за період праці позивача йому не донараховано заробітну плату в розмірі 16443,45 грн. Відповідно, у зв'язку з недоотриманою заробітною платою позивач має право на компенсацію згідно Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати в зв»язку з порушенням термінів її виплати, затвердженої постановою КМУ від 20.12.1997 року №1427, яка складає за період за вказаний період 1445 грн. та внесення змін до відомостей про заробітну плату відповідно до вимог закону. Моральну шкоду позивачу спричинено порушенням його трудових прав, тому з урахуванням обставин на користь позивача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Але, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права.
Відповідно до п.3.1 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року - Угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об'єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (видобувних, перероблювальних, шахтовуглебудівельних, вугільного машинобудування, ДВГРС, реструктуризації підприємств галузі, вуглегеології, галузевої науки, інших підприємствах виробничої та соціальної інфраструктури галузі), що належать до сфери управління Мінвуглепрому України та інших підприємств галузі, у тому числі і ті, що знаходяться у процедурі банкрутства згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", незалежно від форм власності та господарювання (далі - Підприємство), на учнів, що навчаються в галузевій системі підготовки і перепідготовки кадрів, а також на непрацюючих членів профспілок - інвалідів і пенсіонерів галузі, безробітних, звільнених з підприємств галузі.
Підставою позовних вимог позивач зазначає порушення відповідачем саме вимог Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями, організаціями роботодавців та підприємців і всеукраїнськими профспілковими об'єднаннями на 2004-2005 рік, Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України від 03.07.2001 року з наступними змінами, але дія зазначених угод не поширюється на підприємства, які при укладенні угоди не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки, тому умови і розміри оплати праці на таких підприємствах встановлюються з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством України щодо розміру заробітної плати, оплати праці за роботу у нічний час, святкові та неробочі дні, надурочну роботу тощо.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» в якій зазначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які Підписали угоду.
Відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України №435/13/84-08 від 04.07.2008 «Про поширення норм Генеральної угоди» зазначено: стосовно підприємств, які при укладенні угоди не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки, умови і розміри оплати праці встановлюються з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством України, зокрема розміру мінімальної заробітної плати, оплати за роботу у нічний час, святкові та неробочі дні, надурочну роботу тощо.
Аналогічні приписи містяться в Листі міністерства праці та соціальної політики України віл 17.03.2011 р. № 2774/0/14-11/18: для тих підприємств, що не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки (об'єднання профспілок) при укладенні генеральної угоди, обов'язковими будуть норми, соціальні гарантії, пільги, компенсації, встановлені законодавчими та нормативно - правовими актами на державному рівні.
Так, відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб основним видом діяльності ТОВ «Донпромтек» є встановлення та монтаж машин і устаткування, надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу, розвідувальне буріння, інші спеціалізовані будівельні роботи, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
В судовому засіданні встановлено, що на підприємстві ТОВ « Донпромтек» відсутня профспілка.
Таким чином, зазначені вимоги Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року, які зареєстровані Міністерством праці та соціальної політики 07.08.2001 N 71 не поширюються на підприємство ТОВ «Донпромтек», тому позов в повному обсязі задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 237-1 ч. 1 КЗпП України, працівникові проводиться відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Апеляційним судом не встановлено порушення трудових прав позивача, які б спричинили моральну шкоду з вини відповідача.
Інші підстави для підтвердження позовних вимог позивачами не наведені.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з порушенням вимог матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромтек» задовольнити.
Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 25 березня 2013 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромтек» про стягнення недоплати по заробітній платі, компенсації за її невиплату та моральної шкоди, а також зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: