Справа № 1304/2-3129/11 Головуючий у 1 інстанції: Городецецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/401/13 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія:57

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Шашкіної С.А.,Савуляка Р.В.

з участю секретаря Рванцової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Львівського обласного військового комісаріату, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, житлової комісії Львівського гарнізону, Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, про надання житла,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся з позовом про надання йому житла. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він звільнений із Збройних Сил України 30 листопада 2005 року у зв'язку із реформуванням таких, пов'язаним із скороченням штату. Всупереч вимогам Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» протягом трьох років після звільнення його не було забезпечено житлом як особу, яка потребує поліпшення житлових умов. Просить зобов'язати відповідача забезпечити його (апелянта) благоустроєним житлом.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано Львівський обласний військовий комісаріат забезпечити ОСОБА_3 благоустроєним житлом відповідно до положень п.8 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби в зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей». Проведено розподіл судових витрат.

Рішення оскаржив Львівський обласний військовий комісаріат.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що відповідно до вказаного вище Закону особи, які звільняються з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством. Позивач після звільнення із Збройних Сил України залишений на квартирному обліку для позачергового забезпечення житлом за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. Відповідно до повноважень щодо забезпечення житлом Львівський обласний військовий комісаріат не може виконати оскаржуване рішення.

ОСОБА_3, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити таке без змін та відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскільки суд першої інстанції зробив свої висновки без належних підстав, справу вирішено без достатньої перевірки обґрунтованості позовних вимог; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим на підставі повної і всебічної перевірки доказів, їх дослідження і правильної оцінки; тому з висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК, ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст.ст.11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. .

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що наказом командира повітряного командування «Захід» Повітряних Сил Збройних Сил України від 28 листопада 2005 року прапорщик ОСОБА_3 звільнений з військової служби в запас за пунктом 63 підпунктом «Г» у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, із залишенням на квартирному обліку для позачергового забезпечення житлом за рахунок житлового фонду МО України (а.с.55).

Сім'я позивача, яка складається з трьох осіб, потребує покращення житлових умов і перебуває на квартирному обліку у загальному списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, Львівського ОВК з 28 лютого 2001 року (№ 90), а також у списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла зв'язку із скороченням штату (реформування ЗСУ) у Львівському ОВК з 30 листопада 2005 року під номером 24 (а.с.36,73).

Відповідно до п.8 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби в зв'язку з реформуванням Збройних Сил України…» особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 43 ЖК України, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень, передбачено, що громадяни забезпечуються житлом в порядку черговості.

Згідно з п.1.7 наказу Міністра оборони України №577 від 6 жовтня 2006 року «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», усі житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно гарнізонної черги, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини і затвердженим начальником гарнізону. Пунктом 1.7 наказу Міністра оборони України від 11 вересня 2007 року №51 «Про затвердження Положення про житлові комісії в Збройних Силах України» визначено, що на житлові комісії органів військового управління Збройних Сил України, якою є житлова комісія Львівського обласного військового комісаріату покладаються такі завдання: розгляд рапортів військовослужбовців, які потребують поліпшене житлових умов; перевірка житлових умов; погодження списків розподілу житлової площі, яка надається для постійного проживання; розгляд заяв, скарг, пропозицій, прийняття рішень із спірних питань які виникли під час роботи житлових комісій військових частин закладів, установ та організацій, прийом відвідувачів з житловихпитань; надання звіту про виконану роботу, не менше двох разів на рік загальними зборам військовослужбовців та Радам офіцерів. Пунктом 5 наказу № 51 встановлено, що житлова комісія органу військового управління наділена повноваженнями приймати рішення щодо: зарахування (зняття) військовослужбовців та членів їх сімей на облік (з обліку) осіб, які потребують поліпшення житлових умов; погодження розподілу житлової площі, яка надається для постійного проживання; перенесення черговості надання житлового приміщення на рік, якщо військовослужбовець відмовився від виділеного житлового приміщення, що відповідає встановленим вимогам та розміру; скликання позачергових загальних зборів військовослужбовців.

Відтак, є доведеним, що ОСОБА_3 разом із членами його сім'ї має право на забезпечення житлом, перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. На виконання вимог Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» він внесений до списку осіб для забезпечення житлом на пільгових умовах (позачергового забезпечення) під номером 24. У цьому списку обліковуються особи, які нарівні з позивачем мають право на позачергове забезпечення житлом, але поставлені на квартирний облік раніше від нього, на даний час черговики з пільгового списку, які перебувають на обліку до позивача, житлом не забезпечені. Відтак, підстави для забезпечення позивача житлом всупереч інтересам черговиків, які поставлені на облік раніше від нього, немає, оскільки у випадку забезпечення позивача житлом швидше від інших черговиків, які раніше від позивача внесені до пільгового списку, порушило б права цих осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові, що не суперечить вимогам Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей».

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача в користь ОСОБА_3 судових витрат підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 88, 303, п.2 ч.1, ст.307, ст. ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівського обласного військового комісаріату, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, житлової комісії Львівського гарнізону, Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, про надання житла, стягнення судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: