Справа №22-ц/775/5473/ 2013 Головуючий у 1 інстанції Владимирська І.М.

Категорія: 5 Доповідач Лісовий О.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого ЛІСОВОГО О.О.

Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ЯНЧУК Т.О.

При секретарі ТРИБРАТІ О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2013 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю закрите.

Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що є рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 вересня 2007 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2008 року, якою зазначене рішення суду було залишено без змін, з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, поновити провадження по справі та визнати за нею право власності на споруду, зазначену в договорі купівлі - продажу від 10 серпня 1993 року під літ. «И», посилаючись на те, що суд при винесенні вказаної ухвали проігнорував договір купівлі - продажу від 10 серпня 1993 року, де була вказана спірна споруду, суд не дав оцінки тому факту, що ОСОБА_2 поламала споруду під літ «И», зазначений вище договір купівлі - продажу немає ніякого значення до земельної ділянки, так як спірна споруда була невід'ємною частиною приватизованої квартири.

Заслухавши доповідача, позивачку ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, відповідачку ОСОБА_2, яка просила ухвалу суду залишити без змін, заперечуючи проти апеляційної скарги позивачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний сул вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

П.2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду у хвалені, або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд першої інстанції закриваючи провадження по справі, послався саме на вказані вимоги Закону.

Однак апеляційний суд порівнюючи позовні вимоги, які заявлялися позивачкою раніше, з приводу яких є рішення суду від 26 вересня 2007 року і позовні вимоги, які заявлені позивачкою до суду 14.07.2011 року, в тому числі і додаткові позовні вимоги, приходить до висновку, що вони відрізняються між собою.

Як вбачається з рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 вересня 2007 року /том 3, а.с. 91-92/ в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності на земельну ділянку, про знесення гаражу та паркану відповідача, відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку із знесенням відповідачем сараю та паркану, та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Із вказаного рішення вбачається, що позивачка ОСОБА_1 звертаючись з позовом до ОСОБА_2, посилалася на те, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона отримала спадщину у вигляді 50/100 частин житлового будинку та надвірних побудов і споруд по АДРЕСА_1 вважала, що земельна ділянка, на якій був розташований спірний сарай, належала її чоловіку на праві власності, вказувала на те, що рішенням Петровського районного суд м. Донецька від 18.10.2001 року незаконно скасований державний акт на земельну ділянку, зазначала, що у 1993 році відповідачка незаконно знесла сарай та паркан, які належали її померлому чоловіку на праві власності, та збудувала на їх місті гараж та паркан, як спадкоємець вважала дії відповідача незаконними, а в додаткові позовній заяві просила визнати за нею право на спадщину на знесений відповідачкою сарай та паркан та включити їх в перелік побудов, зазначених у свідоцтві про право на спадщину.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, поданої до суду 14.07.2011 року /том 1 а.с.3-8/ про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю та доповнень до позовної заяви /том. 3 а.с.32 - 33/, поданих до суду 23.04.2012 року, позивачка ОСОБА_1 просить суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 знести частину гаражу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 визнати за нею право власності на побудову під літ. «И», що пройшло реєстрацію в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 8.07.1993 року за набувальною давністю, відшкодувати матеріальні збитки за знесену споруду та відшкодувати збитки, понесені за переробку технічного паспорту в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька.

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 до суду заявлені і інші позовні вимоги, ніж ті, які розглядалися судом при винесенні рішення 26 вересня 2007 року, а тому висновки суду про те, що спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав був розглянутий і з цього приводу є рішення суду, що набрало законної сили є помилковими.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з того, що у апеляційного суду відсутні законні підстави прийняти рішення про визнання за нею права власності на побудову під літ. «И».

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України апеляційний суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2013 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді