Справа № 382/407/13-к Головуючий у І інстанції Кисіль
Провадження № 11-кп/780/169/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 18 04.06.2013
УХВАЛА
Іменем України
04 червня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого, судді : - Говорухи В.І.
суддів : - Черкасова В.М., Гайдай Р.М.
при секретарі : - Гусак О.О.
за участю прокурора : - Стаховської Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області Бабенка В.І. на вирок Яготинського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року, яким, -
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Богданівка Яготинського району Київської області, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючий верстатником спеціальних деревообробних верстатів в Микільському лісництві КП „Дарницьке лісопаркове господарство"
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. Згідно ст. 76 КК України зобов'язаний повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Дубно Рокитнівського району Рівненської області, мешканець АДРЕСА_3, українець, громадянин України, не одружений, з середньою освітою, працюючий оглядачем на ППЗ „Дарниця"
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. Згідно ст. 76 КК України зобов'язаний повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_8, на користь науково - дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області, м. Київ, вул. Воздвиженська- 2 по 306, 50 гривень за проведення судово-трасологічної експертизи.
Також, вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено за те, що вони в ніч з 1 лютого 2013 року на 2 лютого 2013 року разом вживали спиртні напої. В цей час ОСОБА_6 вступив в злочинну змову з ОСОБА_8 щодо викрадення зерен кукурудзи із приміщення сараю гр. ОСОБА_9, що розташований в АДРЕСА_4, які в подальшому вони запланували продати та на виручені кошти придбати спиртні напої. Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел, 2 лютого 2013 року, близько 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_6, разом із ОСОБА_8 діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, підійшли до паркану домоволодіння АДРЕСА_5. На цьому ж місці вони між собою домовилися, що до приміщення сараю ОСОБА_6 проникне сам через сусідське дворище, а ОСОБА_8 залишиться на вулиці біля паркану та буде чекати його з викраденим зерном. В подальшому ОСОБА_6 переліз через дерев'яний паркан, пройшов через подвір'я домоволодіння АДРЕСА_5 та в подальшому проник на територію домоволодіння АДРЕСА_4 через хвіртку, яка знаходилася на межі домоволодінь. Перебуваючи на вказаному подвір'ї, ОСОБА_6, реалізуючи свій злочинний намір, підійшов до дверей одного із відділень сараю, де за допомогою металевого пристрою для смикання соломи, який знайшов на цьому ж подвір'ї, віджав із однієї сторони металеву скобу із навісним замком, після чого проник в середину. Перебуваючи в приміщенні сараю ОСОБА_6 таємно викрав 180 кілограмів зерен кукурудзи, загальною вартістю 324 гривень, які знаходилися в 6 господарських мішках, по черзі виніс їх із сараю, та вподальшому передав їх через паркан ОСОБА_8. Після вчинення злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_8 викраденим зерном кукурудзи розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 324 гривні.
В апеляції прокурор, вважає вирок суду незаконним оскільки всупереч вимогам кримінально-процесуального законодавства у резолютивній частині вироку невірно вказано початок строку відбування покарання, а саме зазначено, що строк відбування покарання відраховувати з моменту виконання вироку, після вступу в законну силу. Проте згідно абз. 4 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» строк відбування покарання за правилами ст. 75 КК України, необхідно обчислювати з дня постановлення вироку. За таких обставин, резолютивну частину вироку необхідно змінити в частині обчислення строку покарання у зв'язку з неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту. Зазначити, що строк відбування покарання рахувати з дня постановлення, а в решті вирок залишити без зміни.
В судове засідання обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, провівши судові дебати, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вирок суду першої інстанції в частині фактичних обставин справи, доведеності винуватості ОСОБА_6, ОСОБА_8 та кваліфікації їх дій, учасниками судового розгляду не оспорюється.
Суд розглянувши кримінальне провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини та правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 враховано ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про осіб обвинувачених, які раніше не судимі, по місцю проживання та роботи характеризуються позитивно, розкаюються у скоєному, відшкодували завдану шкоду. Крім того, ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину. Тому на думку колегії суддів, суд прийшов до вірного висновку щодо необхідності застосування ст.75 КК України, звільнивши їх від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги заступника прокурора Київської області про неправильне зазначення у резолютивній частині вироку обчислення строку відбування покарання, а саме з моменту виконання вироку, після його вступу в законну силу.
Відповідно ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч.3 ст.75 КК України). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити резолютивну частину вироку суду, зазначивши, що строк відбування покарання рахувати з дня постановлення вироку. В решті вирок залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області Бабенка В.І. - задовольнити.
Вирок Яготинського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року в частині відбування покарання - змінити.
Зазначити в резолютивній частині вироку, що строк відбування покарання рахувати з дня постановлення вироку.
В решті вирок Яготинського районного суду Київської області від 27 березня 2013 року щодо ОСОБА_6. та ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Головуючий :
Судді :