КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.07.2008                                                                                           № 18/112

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           Черній  О.В.

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_2 - арбітражний керуючий за постановою від 23.10.2007 р. у справі № 40/2б-2006/14

 від відповідача - Ярощук П.А. - представник за довіреністю від 08.02.2008 р.

від третьої особи          ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сільгосппродукт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2008

 у справі № 18/112 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Дзвінкове"

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору

                              Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Сільгосппродукт"

 третя особа позивача  з самостійними вимогами на предмет спору                     Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 про                                                  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про визнання недійсним договору комісії на купівлю № 05/09.К від 04.09.2007 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Сільгосппродукт”  та Відкритим акціонерним товариством „Племінний завод „Дзвінкове”, та  застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення сторін за правочином в попередній стан.

В процесі розгляду справи до суду надійшла позовна заява третьою особи з самостійними вимогами на предмет спору Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1про визнання недійсним договору комісії на покупку № 05/09.К від 04.09.2007 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Сільгосппродукт” та Відкритим акціонерним товариством „Племінний завод „Дзвінкове” та застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення сторін за правочином в попередній стан.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Дзвінкове” та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що спірний договір був укладений з порушенням вимог ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство „Сільгосппродукт” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення суду скасувати та прийняти нове, яким прийняти відмову від позову ЗАТ „Племінний завод „Дзвінкове”, а в позові ФОП ОСОБА_1 відмовити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не прийнято до уваги те, що позивач - ЗАТ „Племінний завод „Дзвінкове” відмовилось від позову, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1  задоволенню не підлягають, оскільки спірний договір жодним чином не стосується прав та обов'язків цієї особи.

Крім того, заявник вважає, що позовні заяви позивача та третьої особи підлягали поверненню з підстав п. 4 ст. 63 ГПК України, оскільки в них заявлені, як немайнові вимоги (визнання договору недійсним) так і майнові про зобов'язання повернути кошти, в той час, як державне мито сплачене лише за немайнові вимоги.

Ухвалою від 24.06.2008 року колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. прийняла апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Сільгосппродукт” до розгляду, порушила апеляційне провадження та призначила її розгляд на 14.07.2008 р.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, представники позивача та третьої особи проти апеляційної скарги заперечили і просили Київський апеляційний господарський суд залишити рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. у справі № 18/112 без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі користуючись правами, наданими суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2006 р. господарським судом Київської області порушене провадження у справі №40/2б-2006 про банкрутство ВАТ „Племінний завод „Дзвінкове".

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2006 р. у справі №40/2б-2006 розпорядником майна боржника - Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Дзвінкове", призначено арбітражного керуючогоОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2006 р. затверджений реєстр вимог кредиторів, до якого включені вимоги наступних кредиторів:

- Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі у сумі 17 962,59 грн. - ІІ черга;

- Васильківської обласної державної податкової інспекції у сумі 6 492,67 грн. - III черга, 11 994,00 грн. - IV черга, 51,99 грн. - IV черга;

- відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Васильківському районі  на суму 1407,15 грн. - ІІІ черга;

- Васильківського міськрайонного центру зайнятості у сумі 836,00 грн. - III черга

- Державного комітету з матеріального резерву на суму 21 846,39 грн. - III черга;

- Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" на суму 2 223,37 грн. - IV черга, 125,00 грн. -1 черга;

- Приватного підприємства „Данилівське" на суму 306 745,70 грн. - IV черга, 125,00 грн. -1 черга;

- фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у сумі 50 000,00 грн. - IV черга, 125,00 грн. -1 черга;

- СТОВ „Гребінківське" на суму 15 040,00 грн. - IV черга, 125,00 грн. -1 черга.

Загальна сума кредиторської заборгованості ВАТ „Племінний завод „Дзвінкове" дорівнює 435099,86 грн.

04.09.2007 р. ЗАТ „Племінний завод „Дзвінкове” (далі Завод) та ЗАТ „Сільгосппродукт” (далі Товариство) уклали договір комісії на купівлю № 05/09.К (далі Договір), відповідно до умов якого Завод зобов'язується в порядку та в строки, передбачені Договором, виконати від свого імені та за рахунок Товариства наступні дії - придбати на території України наступний товар - зерно пшениці 3 класу, якість - згідно ГОСТ 3768-98 (далі Товар), на умовах поставки - франко-склад ВАТ „Білоцерківський елеватор” в кількості 400 тон та укласти з підприємством - продавцем договір купівлі-продажу Товару за ціною не більшою 1250 грн. за метричну тону, в тому числі ПДВ 208,33 грн.

Згідно п. 1.2 Договору загальна сума Договору складає не більше 500000 грн.

Згідно п. 2.2.1 Договору Товариство зобов'язане перерахувати на банківський рахунок Заводу 500000 грн. на протязі 10 - ти банківських днів з моменту підписання Договору, згідно п. 1.1 та п. 1.2 Договору для придбання Товару.

06.09.2007 р. Товариство перерахувало Заводу 395000 грн. з призначенням платежу: „передплата за с/г продукцію згідно договору комісії на купівлю № 05/09.К від 04.09.07 Без ПДВ”, 13.09.2007 року - ще 22350 грн. з таким саме призначенням платежу.

Загальна сума перерахованих Товариством на виконання Договору коштів дорівнює 417350 грн., що учасниками судового процесу не заперечується (належні копії відповідних виписок з банківського рахунку Заводу долучені до матеріалів справи).

Як свідчать матеріали справи, 06.09.2007 р. та 13.09.2007 р. на погашення кредиторської заборгованості Завод перерахував своїм кредиторам грошові кошти на загальну суму 417137,27 грн.

З огляду на зазначені обставини, арбітражний керуючий ліквідатор Заводу ОСОБА_2 вважає укладений між Заводом та Товариством Договір таким, що укладений без наміру створення правових наслідків, що він є фіктивним, оскільки укладений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, - договору позики, внаслідок чого Договір є також удаваним правочином; що на укладення будь-яких договорів щодо відносин позики розпорядник майна не давав, а відтак, при укладенні Договору було порушено ч. 13 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якій угоди щодо одержання позик керівник або орган управляння боржника укладає виключно за погодженням з розпорядником майна.

Згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України (ЦК України) фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили

Згідно ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо право чину, яки сторони насправді вчинили.

Згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 р. № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними із змінами і доповненнями, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, той факт, що Договір був укладений його сторонами для приховання договору позики та без наміру створення правових наслідків, має бути доведений належними доказами.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору Завод зобов'язаний в строк до 31.12.2007 р. укласти з постачальником договір на поставку Товару в кількості та за ціною, вказаною в п. 1.2 та п. 1.1 Договору.

За твердженням сторін, зазначені зобов'язання Заводом не виконані, проте згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 р. № 02-5/111 із змінами і доповненнями за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 4.1 Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2008 р., але в будь-якому випадку до завершення розрахунків між сторонами в порядку, передбаченому Договором.

Отже, встановлений умовами спірного Договору строк виконання сторонами його умов на дату розгляду справи в суді не закінчився.

В той же час, Товариство заперечує фіктивність та удаваність Договору, наполягаючи на тому, що сторони при його укладанні мали на увазі саме ті правовідносини і очікували саме ті наслідки, які випливають з предмету Договору та інших його умов, і що він наполягає на виконанні Заводом його договірних зобовязань.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Жодного доказу на підтвердження того, що Договір укладений його сторонами, в тому числі Заводом, з метою приховання іншого договору та без наміру створення правових наслідків, Заводом суду не надано, а тому зазначені обставини не приймаються колегією суддів як підстава для визнання спірного Договору недійсним.

Посилання позивача як на підставу для визнання Договору недійсним на той факт, що спірний Договір було підписано не уповноваженою особою, також не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це, зокрема, установчими документами.

Відповідно до п. п. 8.3.1, 8.3.2 Статуту Заводу виконавчім органом Заводу, який здійснює керівництво його поточною діяльності є Правління, до компетенції якого належать всі питання діяльності Заводу, крім тих, що згідно з чинним законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу Заводу віднесені виключно до компетенції іншого органу Заводу.

Відповідно до п. 8.3.5 Статуту Заводу роботою правління керую Голова правління. Він має право без доручення здійснювати дії від імені Заводу, уповноважений керувати поточними справами Заводу, виконувати рішення вищого органу Заводу, представляти Завод в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені Заводу, організовувати ведення протоколів засіданні правління.

Спірний Договір від імені Заводу підписала Овчинникова В.І., посадове становище якої зазначено, як голова правління.

Як свідчать матеріали справи, на дату підписання спірного Договору (04.09.2007 р.) Овчинникова В.І. виконувала обов'язки голови правління Заводу на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів Заводу 19.05.2007 р., яке рішенням господарського суду Київської області від 08.10.2007 р. у справі № К10/318-07 було визнано недійсним.

В подальшому зазначене рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку і станом на дату прийняття цієї постанови апеляційну скаргу судом не розглянуто, що представниками учасників не заперечується.

Відповідно до ч. 4 ст. 85 ГПК України у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За таких обставин, рішення господарського суду Київської області від 08.10.2007 р. у справі № К10/318-07 не набрало законної сили, і є безпідставним посилатися на відсутність повноважень Овчинникової В.І. на підписання Договору з огляду на зазначене рішення суду.

Крім того, згідно речен. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

З огляду на зазначену правову норму, визнання у встановленому законом порядку недійсним рішення загальних зборів про обрання керівника господарського товариства, навіть якщо таке мале місце, не може вважатися підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цим керівником від імені товариства.

Таку ж саме думку висловила президія Вищого господарського суду України у Рекомендаціях від 28.12.2007 р. № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” (п. 2.17).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що факт визнання у судовому порядку недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Заводу від 19.05.2007 р. не може розглядатися як законна підстава для визнання спірного Договору недійсним як такого, що підписаний не уповноваженою особою.

Отже, позивачем не доведено, що Договір укладений Заводом і Товариством з недодержанням вимог, встановлених в ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України, внаслідок чого відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підстави для визнання його недійсним, а тому, позовні вимоги Заводу про визнання недійсним договору комісії на купівлю № 05/09.К від 04.09.2007 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Сільгосппродукт” та Відкритим акціонерним товариством „Племінний завод „Дзвінкове”, задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Вимоги Заводу про застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення сторін за правочином в попередній стан не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком визнання Договору недійсним, а тому, за відсутності підстав для такого, задоволенню також не підлягають.

Щодо позовних вимог третьої особи слід зазначити наступне.

Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 р. № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними із змінами і доповненнями, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на зазначені правові норми, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинен існувати на момент звернення до суду.

Як слідує з доданих до матеріалів справи виписок з банківського рахунку Заводу, всі кошти, які Завод мав сплатити третій особі в межах справи про банкрутство Заводу № 40/2б, - 50125 грн., він перерахував третій особі 06.09.2007 р. та 13.09.2007 р.

З позовом до суду третя особа звернулася 08.04.2008 р., коли Завод не мав перед нею будь-яких майнових зобов'язань.

Посилання третьої особи як на підставу факту порушення її прав укладенням спірного Договору на те, що частину з вказаних коштів вона повернула Заводу, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, по-перше, повернення відбулося з призначенням платежу: „зайво перераховані”, що не може безумовно свідчити про наявність порушення майнових прав третьої особи, завданого укладенням Договору, а, по-друге, третя особа перерахувала Заводу 3000 грн. платіжним дорученням № 2 від 23.04.2008 р., тобто після дати звернення до суду.

Отже, третьою особою не доведено, що на момент звернення з позовом до суду її права були порушені внаслідок укладення спірного Договору.

З огляду на викладене, провадження у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним договору комісії на купівлю № 05/09.К від 04.09.2007 р., укладеного між Закритим акціонерним товариством „Сільгосппродукт” та Відкритим акціонерним товариством „Племінний завод „Дзвінкове”, підлягає припиненню з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, внаслідок чого рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. у справі № 18/112 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким Відкритому акціонерному товариству „Племінний завод „Дзвінкове” у позові відмовляється, провадження у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору припиняється з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 80, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Сільгосппродукт” на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. у справі № 18/112 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. у справі № 18/112 скасувати.

3. Відкритому акціонерному товариству „Племінний завод „Дзвінкове” в позові відмовити.

4. Провадження у справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1припинити.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Дзвінкове” (08622, Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке, вул. Васильківська, 157, ідентифікаційний код 00857404, р/р 26008536 в ВАТ „Райффайзен банк „Аваль” м. Васильків, МФО 321, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства “ Сільгосппродукт”(01001, м. Київ, вул. Косовського, 9/27 - А, ідентифікаційний код 30551781, р/р 26004097501 в АКБ „Інтеграл” м. Київ, МФО 320735) витрати на подачу апеляційної скарги 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва  матеріали справи № 18/112.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Пашкіна С.А.

 21.07.08 (відправлено)