ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2008 р. Справа № 17/13/5959
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- СПД ОСОБА_3 : не з'явився,
- ЗАТ"Теплосервіс" : не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1,АДРЕСА_1
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "06" березня 2008 р. у справі № 17/13/5959 (суддя Димбовський В.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термолюкс", м.Одеса
до приватного підприємства "Маршал Трансавто",АДРЕСА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1,АДРЕСА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_2 та закритого акціонерного товариства "Теплосервіс", м.Одеса
про стягнення 28150,60грн. матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.03.2008р. у справі №17/13/5959 відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Термолюкс” (м.Одеса) до приватного підприємства "Маршал Трансавто” (АДРЕСА_1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, (АДРЕСА_2) та закритого акціонерного товариства "Теплосервіс" (м.Одеса) про стягнення 28150грн.60коп. матеріальної шкоди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає наступне:
- місцевий господарський суд зробив безпідставний висновок про те, що позивачем не надано належних доказів укладення з ПП "Маршал Трансавто" договору перевезення та надання відповідачем послуг по перевезенню вантажу, оскільки існування правовідносин з перевезення між сторонами у справі підтверджується визнанням ПП "Маршал Трансавто" факту направлення ОСОБА_1 до позивача, а саме поданою даним підприємством до "УАСК АСКА" "Заявою потерпілого про шкоду транспортному засобу", завіреною підписом керівника та печаткою ПП "Маршал Трансавто", та в якій є посилання на шляховий лист НОМЕР_11 від 02.06.2006р.;
- не надано судом першої інстанції правової оцінки тій обставині, що, всупереч вимогам суду, відповідач не надав письмових пояснень щодо перебування у ОСОБА_1 причепа бортового д/н 064-28 ХМ, що зареєстрований за відповідачем.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (т.2 а.с.47) проти доводів ОСОБА_1 заперечив, зазначивши, що місцевий господарський суд повно та всебічно з'ясував усі обставини справи, прийшов до правильних висновків та застосував норми, які регулюють спірні правовідносини.
Стверджує, що "Заява потерпілого про шкоду транспортному засобу" не є належним доказом перебування у договірних відносинах позивача та відповідача та вказує, що такими доказами є, зокрема, договір перевезення, товарно-транспортна накладна за підписом перевізника, рахунок на оплату транспортних послуг, факт отримання коштів за перевезення, страхування вантажу, телеграма про прийняття умов на перевезення, доручення на отримання вантажу, тощо, та які не надав позивач.
Крім того, відповідач зазначає, що факт відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем підтверджується тим, що позивач через засоби Інтернету віднайшов підприємця ОСОБА_3, який надає послуги з пошуку транспорту для перевезення, та який, в свою чергу, домовився про надання для позивача послуг з перевезення вантажу підприємцем ОСОБА_1, котрий отримав від позивача вантаж та 2000,00грн. готівки, однак, допустив виникнення пожежі на транспортному засобі, через яку вантаж було втрачено з вини ОСОБА_1 та відшкодовано останнім позивачу 30000,00грн. в добровільному порядку.
В зв'язку з наведеним відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 06.03.2008р. - без змін.
Позивач у письмовому відзиві від 11.08.2008р. на апеляційну скаргу (т.2 а.с.64-65) також заперечив проти останньої, й на спростування доводів ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги незасвідчену копію шляхового листа НОМЕР_11 від 02.06.2006р. в якості належного доказу.
Вважає, що ненадання пояснень відповідачем не позбавляло ОСОБА_1 права надати зі свого боку пояснення в обґрунтування перебування у нього причепа бортового д/н НОМЕР_1.
Підприємець ОСОБА_3 та ЗАТ "Теплосервіс" письмових відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надали.
Враховуючи, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів визнала можливим здійснювати перегляд справи за відсутності письмових відзивів підприємця ОСОБА_3 та ЗАТ "Теплосервіс" на апеляційну скаргу.
Представники сторін та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - підприємця ОСОБА_3 і ЗАТ"Теплосервіс" на виклик в судове засідання не з'явились. Про причини їх нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Як свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень - копій судової ухвали від 12.08.2008р., якою розгляд справи було призначено на 02.10.2008р. (т.2 а.с.73-76), сторони та треті особи - ОСОБА_1 й ЗАТ "Теплосервіс" отримали копії зазначеної ухвали завчасно, що не позбавляло їх скористатись правом на забезпечення участі представників у судовому засіданні й надання відповідних пояснень по суті спору.
Конверт з поштовим відправленням (копією судової ухвали від 12.08.2008р.), надісланим на адресу підприємця ОСОБА_3 - АДРЕСА_3 - повернувся поштовим відділенням в зв'язку із спливом строку зберігання. Будь-які відомості про зміну місцезнаходження підприємця ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на те, що учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а також, беручи до уваги положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, судова колегія визнала можливим переглядати справу без участі представників сторін та третіх осіб - підприємця ОСОБА_3 і ЗАТ"Теплосервіс" за наявними в матеріалах справи доказами.
Представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника у повному обсязі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
04.10.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термолюкс" звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовом до приватного підприємства "Маршал Трансавто" про стягнення 28150,60грн. шкоди, заподіяної внаслідок втрати (знищення) вантажу.
В позовній заяві позивач вказав третьою особою без самостійних вимог на предмет спору підприємця ОСОБА_3
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що 20.03.2006р. для перевезення електричних водонагрівачів замовив через підприємця ОСОБА_3 у ПП "Маршал Трансавто" транспортний засіб й на його замовлення йому було надано автомобіль "Renault Meneger", д/н НОМЕР_5 та причіп автомобіля марки “Тrailor” номерний державний знакНОМЕР_2, який належить ПП "Маршал Трансавто" на умовах договору оренди.
Як стверджує позивач, вантаж прийняв водій ПП "Маршал Трансавто" ОСОБА_1, про що зазначено у товарно-транспортній накладній 02 НОМЕР_3 від 20.03.2006р., яка згідно з ст.307 Господарського кодексу України є підтвердженням укладення договору перевезення.
Проте, вказує позивач, під час транспортування електричних водонагрівачів сталася пожежа, в результаті якої було знищено причіп автомобіля разом з вантажем, й причина якої викладена у технічному висновку НОМЕР_4 від 22.06.2006р. та акті про пожежу від 21.06.2006р. уповноваженого органу МНС України. Дані документи, за твердженням позивача, підтверджують факт знищення 150 електроводонагрівачів та 20 дерев'яних піддонів на загальну суму 28150,60грн.
Позивач зазначає, що факт нестачі товару - 150 електроводонагрівачів вартістю 57750,60грн. та піддонів у кількості 20шт. вартістю 400,00грн. підтверджується актом приймання товарів від 22.06.2006р., складеним за участю комісії у складі представників ТОВ "Торговий дім "Термолюкс", ПП "Маршал Трансавто" та водія ОСОБА_1
Доказом визнання відповідачем вини за спричинення збитків позивач вважає факт сплати водієм ОСОБА_1 21.07.2006р. на рахунок ТОВ "Торговий дім "Термолюкс" 30000,00грн. Решту коштів в сумі 28150,60грн., стверджує позивач, повинен сплатити відповідач, як перевізник товару, винний у його втраті у відповідності до ст.314 Господарського кодексу України та ст.133 Статуту автомобільного транспорту УРСР.
У позовній заяві позивач також ставив вимогу про стягнення на його користь з відповідача судових витрат, в тому числі 282,00грн. витрат з державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 15000,00грн. витрат з оплати послуг адвоката.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у письмовому відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.32-33), що позивач та відповідач не були пов'язані договором перевезення вантажів, що виключає наявність будь-яких зобов'язань, які випливають з неналежного його виконання, а договірні відносини з перевезення електроводонагрівачів склалися між позивачем та власником автомобіля ОСОБА_1, який 22 червня 2006 року, не будучи наділеним повноваженнями представника відповідача взяв участь у складанні акту приймання продукції за якістю та підписав його від власного імені, а 21 липня 2006 року, будучи відповідальним за збереження вантажу, який втрачено внаслідок пожежі, сплатив на користь позивача 30000,00грн. в якості компенсації збитків згідно акту від 21.06.2006 року.
Крім того, як стверджує відповідач, доказами відсутності договірних відносин між ним та позивачем є відсутність у позивача копії службового посвідчення на ім'я ОСОБА_1 як працівника відповідача; копії шляхового листа із зазначенням завдання водієві перевезти вантаж від міста, у якому він знаходиться, до міста його вивантаження; договору перевезення; перевізного документа за підписом директора ПП "Маршал Трансавто" та його печатки; заявки на перевезення вантажів, отриманої відповідачем; остаточного розрахунку за перевезення вантажів на підставі рахунку перевізника - відповідача у справі; претензії, направленої позивачем на адресу відповідача; доказів пред'явлення претензії ОСОБА_1 та її часткового задоволення; квитанції про оплаті ОСОБА_1 компенсації збитків.
Вважає вимоги позивача безпідставними, посилаючись на відсутність своєї вини у знищенні товару, яке сталося з непередбачуваних обставин.
28.11.2006р. представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, який здійснював перевезення вантажу (т.1 а.с.58).
28.11.2006р. господарський суд Хмельницької області, оцінивши доводи сторін та подані ними докази, дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів укладання та існування між сторонами договірних відносин, доказів що підтверджують складання перевізного документа (транспортної накладної, коносамента), у зв'язку з чим відмовив в позові.
Клопотання представника позивача про залучення ОСОБА_1 до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суд першої інстанції відхилив, посилаючись на те, що в діях (бездіяльності) відповідача встановлено відсутність вини, що є складовою частиною настання майнової відповідальності.
Однак, судове рішення від 28.11.2006р. за касаційною скаргою ОСОБА_1 було скасоване Вищим господарським судом України (постанова від 24.07.2007р., т.1 а.с.86-88) з передачею справи на новий розгляд у зв'язку з тим, що рішення у справі стосується прав і обов'язків ОСОБА_1, не залученого судом першої інстанції до участі у справі.
В подальшому, в ході повторного розгляду справи, суд першої інстанції ухвалою від 16.10.2007р. (т.1 а.с.99) залучив до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Заявою від 03.12.2007р. позивач підтримав свої позовні вимоги (т.1 а.с.113).
Відповідач у письмовому відзиві №1025 від 01.12.2007р. (т.1 а.с.114) виклав свої заперечення, аналогічні тим, що вказані у відзиві, який був поданий ним під час первісного розгляду справи (т.1 а.с.33-34).
Залучений до участі у справі ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 03.12.2007р. (т.1 а.с.120-121) зазначив, що не має нести відповідальність перед позивачем, посилаючись на те, що правовідносини по перевезенню знищеного вантажу існували між позивачем та відповідачем, і саме останній має відповідати за заподіяні збитки.
В обґрунтування своїх тверджень ОСОБА_1 вказує, зокрема, на те, що 20.06.2006р. він, як водій вантажного автомобіля, прийняв до перевезення вантаж позивача, але приймав його не як перевізник - суб'єкт господарської діяльності, а лише як водій ПП “Маршал - Трансавто”, з яким перебував у трудових відносинах згідно договору - про виконання роботи № 01/06 від 16.05.2006р., укладеного між ОСОБА_1 та ПП “Маршал -Трансавто”.
Вважає, що той факт, що автомобіль "Renault Meneger", д/н НОМЕР_5, належить ОСОБА_1 на праві власності не є доказом того, що він несе відповідальність як власник джерела підвищеної небезпеки.
Зазначає, що підписав товарно-транспортну накладну у графі "водій-експедитор" як представник перевізника, чим посвідчив прийняття вантажу до перевезення, а не уклав договір перевезення як перевізник.
Стосовно сплати позивачу 30000,00грн. ОСОБА_1 стверджує, що сплата цих коштів була умовою повернення йому позивачем автомобіля, який після пожежі залишився у позивача.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що визнання з боку відповідача факту його направлення до позивача для перевезення його вантажу є "Заява потерпілого про шкоду транспортному засобу", подана відповідачем до УАСК "АСКА", в п.3 якої "Чи був транспортний засіб у русі з відома власника (№ доручення, договору оренди, шляхового листа)" вказано "Так, згідно шляхового листа НОМЕР_11 від 02.06.2006р." й на підставі цієї заяви відповідач отримав страхову виплату відшкодування вартості знищеного причепа.
Дослідивши зібрані у справі докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, в сукупності з аналізом норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.
Згідно свідоцтва Асоціації "GS1 Ukraine" №9868-19 від 15.10.2007р. (т.2 а.с.11), довідок ЗАТ "Теплосервіс" №365 від 27.11.2006р. та №340 від 06.12.2006р. (т.1 а.с.52, т.2 а.с.16) вказане товариство є виробником електроводонагрівачів teplo, на які отримано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.04.2005р. про відповідність водонагрівачів вимогам санітарного законодавства та сертифікати відповідності (т.2 а.с.10,12-15,17).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2005р. між закритим акціонерним товариством "Теплосервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термолюкс" було укладено договір комісії (т.1 а.с.53-57), відповідно до якого ЗАТ "Теплосервіс" (за договором "комітент") доручило, а ТОВ "Торговий дім "Термолюкс" (за договором "комісіонер") взяло на себе зобов'язання за винагороду, від свого імені, за дорученням, за рахунок та в інтересах комітента здійснювати угоди з продажу електричних накопичувальних водонагрівачів марки "Тепло", а також деталей та вузлів до них (далі "товар") за цінами, вказаними в накладних, на умовах, найбільш вигідних для комітента.
Відповідно до п.1.3 договору комісії товар і кошти, отримані комісіонером у зв'язку з виконанням даного договору, є власністю комітента, тобто ЗАТ "Теплосервіс".
До обов'язків комісіонера за вказаним договором (розділ 2, п.2.1) входять, зокрема, прийняття товару від комітента за накладними, які є невід'ємною частиною даного договору; самостійне здійснення необхідної маркетингово-комерційної діяльності з пошуку потенційних покупців товару, проведення переддоговірної роботи, укладення та виконання договорів продажу з третіми особами; прийняття всіх заходів для забезпечення схоронності товару тощо.
Для перевезення товару ЗАТ "Теплосервіс" позивач через мережу "Інтернет" серед осіб, які займаються перевезенням вантажів (т.1 а.с.59-61), віднайшов підприємця ОСОБА_1
Згідно довідки ДПІ у Красилівському районі Хмельницької області від 14.03.2007р. №2280/10/28-15 (т.1 а.с.84) ОСОБА_1 з 16.05.2006р. по 30.06.2006р. перебував у трудових відносинах з приватним підприємством "Маршал Трансавто".
Зокрема, 16.05.2006р. між приватним підприємством " "Маршал Трансавто" та ОСОБА_1 було укладено договір про виконання роботи №01/06 (т.1 а.с.122), відповідно до якого ПП "Маршал Трансавто" (за договором "замовник") доручило, а ОСОБА_1 (за договором "виконавець") зобов'язався здійснювати перевезення вантажів за погодженим маршрутом, в обумовлений термін з 16.05.2006р. до 30.06.2006р. з пункту відвантаження у пункт призначення та видати його вантажоодержувачу, який зазначений у товарно-транспортній накладній.
Як передбачено пунктом 1.2 вказаного договору замовник забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, а саме: автомобілем марки “Renault” д/н НОМЕР_7, причепом НОМЕР_6, відповідною технічною документацією на транспортний засіб, подорожнім листом вантажного автомобіля (типова форма №2), супровідними документами.
Сторони погодили, що за порушення зобов'язання, що випливає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором або чинним законодавством України. Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу або необережності).
Матеріалами справи стверджується, що автомобіль марки “Renault Menager” державний номер НОМЕР_7 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 (т.1 а.с.49) належить на праві власності ОСОБА_1, який 10.06.2006р. уклав з відповідачем договір (т.1 а.с.123) про передачу вказаного автомобіля відповідачу в платне користування строком з 10.06.2006р. по 31.12.2006р., а причіп марки “Тrailor”, реєстраційний НОМЕР_2 - приватному підприємству "Маршал Трансавто" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 (т.1 а.с.49).
Як передбачено ст.47 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401 облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі шляхових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).
Відповідно до копії шляхового листа НОМЕР_11 з 02.06. по 01.07.2006р. (т.2 а.с.98,117), виданого ПП “Маршал Трансавто” на автомобіль “Renault Menager”, державний номер НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_1 перший маршрут перевезення вантажу визначений з м.Красилова до м.Києва, а в графі 20 зазначено: перевезення вантажів по Україні. В графі 29 "Підпис та печатка вантажовідправника" міститься печатка відповідача.
Згідно наявної в матеріалах справи копії товарно-транспортної накладної серії НОМЕР_3 від 20.06.2006р., оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, в графі “автопідприємство”, зазначено ПП “Маршал Трансавто”, а у графах “замовник”, “вантажовідправник”, “вантажоодержувач” - ТзОВ ДТ “Термолюкс”. У графі “водій” - ОСОБА_1
Також, згідно цієї накладної, позивач завантажив автомобіль та причіп 290шт. електроводонагрівачами марки ЕВН-50, ЕВН-80 та ЕВН-100.
20.06.2006р. о 23год.45хв. на 358 км. автодороги Одеса-Мелітополь, при перевезенні товару (електроводонагрівачів), в причепі “Тrailor”, власником якого являється відповідач, сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено причіп, 8 автомобільних шин та 150 електроводонагрівачів.
21.06.2006р. про факт пожежі представниками Іванівського райвідділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Херсонській області, за участю водія ОСОБА_1, було складено акт про пожежу, в якому відображено обставини та наслідки пожежі (т.2 а.с.89).
Зокрема, як зазначено в акті, ймовірною причиною пожежі стала несправність підвіски задньої осі причепа, що призвело до тертя гумової покришки колеса до дерев'яної обшивки кузова причепа.
В технічному висновку про причину пожежі (т.2 а.с.91-93), що сталася 20.06.2006р. у вантажному автомобілі “Renault Menager”, державний номер НОМЕР_7, з причепом марки "Trailor", д/н НОМЕР_10 , також вказано, що найбільш ймовірною причиною пожежі є виникнення горіння від тертя шин об металеві частини кузова причепа автомобіля, що призвело до нагріву дерев'яної обшивки причепа у районі задньої вісі та займання упаковочної тари вантажу.
Згідно листа Іванівського районного відділу Головного управління МНС України в Херсонській області №595 від 10.08.2006р. (т.2 а.с.88) вини водія ОСОБА_1 у виникненні пожежі, а, відповідно, і правил технічної експлуатації транспортного засобу, не виявлено, за фатом пожежі жодної особи до будь-якої відповідальності не притягнуто.
На підставі укладеного між відповідачем та Хмельницькою філією ЗАТ "Українська страхова компанія "АСКА" договору №1862130 від 24.10.2005р. про страхування причепу "Trailor", д/н НОМЕР_10 та заяви відповідача до ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" від 21.06.2006р. Хмельницьким філіалом страхової компанії було складено страховий акт про здійснення відповідачу страхової виплати в сумі 21132,41грн. (т.2 а.с.79,80-81,82-83,99-100).
Всупереч висновку суду першої інстанції про те, що відсутність у товарно-транспортній накладній №705163 від 20.06.2006р. відміток, підписів чи інших реквізитів, що могли походити від відповідача, виключають у визнанні її доказом укладання договору перевезення вантажу між позивачем та відповідачем, вищенаведеними доказами (договором комісії від 01.09.2005р., договором №01/06 від 16.05.2006р., договором оренди автомобіля, шляховим листом, товарно-транспортною накладною, заявою потерпілого про шкоду транспортному засобу від 21.06.2006р., в якій є посилання на шляховий лист) підтверджується той факт, що перевезення електроводонагрівачів здійснювалось ПП "Маршал Трансавто" й виконував ці послуги водій ОСОБА_1 на виконання умов договору №01/06 від 16.05.2006р., тобто, фактично відносини з перевезення електроводонагрівачів склалися саме між сторонами у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ "Теплосервіс" надіслало позивачу претензію за №242/с від 25.09.2006р. (т.2 а.с.19), в якій, посилаючись на те, що договором комісії від 01.09.2005р. на позивача покладено відповідальність за схоронність товару перед комітентом, поставило вимогу про відшкодування вартості пошкодженого товару у сумі 57750,60грн., у відповідь на яку позивач повідомив, що стягує утворену суму заборгованості в судовому порядку з ПП "Маршал Трансавто", а також зазначив, що 24.06.2006р. здійснив в якості погашення боргу оплату в сумі 30000,00грн. Решту суми - 28150,60грн. - зобов'язався перерахувати після розгляду справи про стягнення на його користь 28150,60грн. з ПП "Маршал Трансавто" (т.2 а.с.20).
В грудні 2007 року ЗАТ "Теплосервіс" повторно звернулось до позивача з претензією №415 від 25.12.2007р. (т.2 а.с.18), в якій просило сплатити залишок заборгованості - вартості пошкодженого товару у сумі 28150,60грн.
Колегією суддів враховується наступне.
Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п.8 ч.2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Частинами 1,2 ст.1166 ЦК України передбачено: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для покладення відповідальності на особу, з вини якої заподіяно шкоду, необхідна сукупність наступних умов: наявність шкоди; протиправність дій особи, з вини якої заподіяно шкоду; причинний зв'язок між діями та шкодою; наявність вини в її заподіянні.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України, обов'язок доказування розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, покладається на кредитора.
Виходячи з цього, позивач зобов'язаний був довести факт заподіяння йому шкоди, розмір зазнаних збитків та причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та зазнаними збитками.
Однак, всупереч правилам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень проти них, позивач не довів належними доказами, що відповідач своїми діями завдав позивачу збитків,
Відповідно до ч.1 ст.323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначалося вище, власником пошкодженого товару - електроводонагрівачів - являється ЗАТ "Теплосервіс". Тобто, шкоду в даному випадку заподіяно не позивачу.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач відшкодував закритому акціонерному товариству "Теплосервіс" вартість пошкоджених електроводонагрівачів в сумі 28150,60грн., тобто, позивач в даному випадку збитків не поніс.
Вини відповідача у пошкодженні товару не встановлено.
За таких обставин, відсутня сукупність умов для покладення на відповідача обов'язку відшкодовувати позивачу матеріальну шкоду в сумі 28150,60грн.
Колегія суддів не погоджується з мотивом господарського суду першої інстанції відмови у позові стосовно того, що позивач не довів факту існування відносин перевезення з відповідачем, однак, такі мотиви не впливають на остаточний висновок суду про відмову в позові.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 06.03.2008р. у даній справі слід залишити без змін, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу з вимогою про його скасування та прийняття нового рішення - про задоволення позовних вимог - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06 березня 2008 року у справі № 17/13/5959 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1,АДРЕСА_1 - без задоволення.
2. Справу № 17/13/5959 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 7 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4,5,6 - третім особам
7 - в наряд