Справа 22ц-11179/2007 Головуючий в 1 інстанції Грищенко Н.М.
Категорія 21 (2 ) Доповідач Соколан Н.О.
УХВАЛА
Іменем України
25 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого: судді Барильської А.П.
суддів : Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі: Чубіній А.В.
за участю: представника позивача -ОСОБА_1, представника
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за
апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому
Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2007 року
за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань України в м. Кривому Розі про перерахунок розміру щомісячних страхових
виплат, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2007 року позов задоволений частково. На користь ОСОБА_3 з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі Фонд соціального страхування) стягнуто заборгованість по щомісячним страховим виплатах в розмірі 20740, 66 грн. за період з 01.05.2003 року по 01.01.2007 року і щомісячні страхові виплати починаючи з 01.01.2007 року в сумі по 938, 74 грн. до виникнення законних обставин для перерахунку, або припинення страхових виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, оскільки суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи; судом не враховані вимоги п.п. 1, 4, 5, 6, 12.1, 16 Положень ( стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999 року № 137; суд не взяв до уваги, що виплата перерахунків потерпілим внаслідок вини підприємства з 01.04.2001 року є нецільовим використанням бюджетних коштів, судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат всупереч п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд не дав належну правову оцінку економічному обгрунтуванню застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів та фактичної заробітної плати, суд застосовуючи строк позовної давності у три роки стягнув суми заборгованості, що перевищує вказаний термін, що призвело до неправильного вирішення справи.
фактичної заробітної плати, суд застосовуючи строк позовної давності у три роки стягнув суми заборгованості, що перевищує вказаний термін, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з підстав передбачених п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач працював машиністом бурової установки 5 розряду на шахті ім. . Кірова державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» (далі РУ ім. . Кірова). Під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, про що складено акт за формою Н-1 від 04.01.1991 року. Висновком МСЕК позивачу встановлено вперше 70% втрати професійної працездатності з 25.12.1990 року, в подальшому відсоток втрати професійної працездатності змінювався, та висновком МСЕК від 21.02.2006 року встановлено 40% з датою переогляду 01.01.2008 року.
У зв'язку з частковою втратою профпрацездатності позивачу Ру ім. . Кірова призначені виплати відшкодування частини втраченого заробітку виходячи із середнього заробітку по професії позивач за січень-квітень 1992 року та ступеня втрати профпрацездатності відкоригованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів, які до 01.12.1995 року ОСОБА_3 не оскаржує. Однак, з 01.12.1995 року РУ ім. Кірова проводячи розрахунок виплат відшкодування шкоди застосувало не всі коефіцієнти росту тарифних ставок та окладів, які запроваджувались на підприємстві, з приводу чого між сторонами виник спір.
Проте задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахуванні позивачу сум страхових виплат підприємство помилково взяло до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, а не встановлені спільними постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства коефіцієнти. У свою чергу Фонд соціального страхування також продовжив виплату цих сум у неправильному розмірі.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для перерахування щомісячних сум відшкодування шкоди погодитись не може, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат, суд не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, тобто на час виплати відшкодування шкоди підприємством.
Крім того, відповідно до пункту 28 Правил перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір
середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних
ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунок на
повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування
нарахованого позивачу встановлені обмеження, оскільки довідка, яка долучена до
матеріалів справи (а. с. 79) не відповідає вимогам п. 28 Правил
За таких обставин, колегія судців вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права та розглянуті не всі позовні вимоги, тому рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, з направленням справи на новий розгляд в той же суд.
Керуючись ст. ст. 303, 307. п.5 ч. 1 ст. 311, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів. -
свою чергу Фонд соціального страхування також продовжив виплату цих сум у неправильному розмірі.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для перерахування щомісячних сум відшкодування шкоди ногодитись не може, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат, суд не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, тобто на час виплати відшкодування шкоди підприємством.
Крім того, здійснюючи перерахунок розміру щомісячних страхових виплат відшкодування шкоди виходячи з відкоригованої заробітної плати по професії позивача, суд першої інстанції не врахував положення п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплач застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року», згідно якого відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, розглянуто не всі позовні вимоги, тому рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 303, 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2007 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути
оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили.