Справа № 1004/2445/12 Головуючий у І інстанції Кіхтенко

Провадження № 11-кп/780/161/13 Доповідач у 2 інстанції Полосенко В.С.

Категорія 35 01.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Сливи Ю.М.

суддів - Полосенко В.С., Костенко І.В.

з участю прокурора - Красківського В.П.

при секретарі - Підлісній В.В.

за участю захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а також захисника ОСОБА_2 в інтересах засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 21.03.2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта середня спеціальна, одруженого, має на утриманні малолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,

- засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінальної виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді утримання під вартою змінено до вступу вироку в законну силу на особисте зобов'язання, та звільнено засудженого з утримання під вартою в залі судового засідання.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня спеціальна, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_5 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді утримання під вартою змінено до вступу вироку в законну силу на особисте зобов'язання, та звільнено засудженого з утримання під вартою в залі судового засідання.

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, освіта середня спеціальна, розлученого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

- засуджено за ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 289 КК України і призначено йому покарання за:

ч. 1 ст. 119 КК України 3 (три) роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 289 КК України 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточну міру покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді утримання під вартою змінено до вступу вироку в законну силу на особисте зобов'язання, та звільнено засудженого з утримання під вартою в залі суду.

З ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у солідарному порядку стягнуті судові витрати по справі.

З ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 стягнута спричинена потерпілим моральна шкода.

За вироком суду, 17.10.2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, в період часу з 12 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., знаходячись в господарській споруді на території будинковолодіння братів ОСОБА_5, яке розташоване в АДРЕСА_1 вживали спиртні напої.

Через деякий час ОСОБА_4 та ОСОБА_9 залишили ОСОБА_5 та ОСОБА_10 та направились до будинку.

ОСОБА_9 повернувся до господарської споруди, в якій перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_10. Помітивши, що ОСОБА_10 перебував в сильному алкогольному сп'янінні, він разом з ОСОБА_5 почав надавати ОСОБА_10 допомогу, та під час цього, ОСОБА_5 не втримавши рівноваги звалився на ОСОБА_9, який в свою чергу не втримавши рівноваги впав на ОСОБА_10, при цьому передпліччям своєї правої руки натиснув на передню поверхню шиї в проекції щитоподібного хряща ОСОБА_10, внаслідок чого останній помер.

Відповідно до висновку експерта № 127/143 від 22.11.2012 року смерть ОСОБА_10 наступила від механічної асфіксії внаслідок стискання шиї і при дослідженні трупа було виявлено: косо-вертикальний, повний перелом лівої пластини щитоподібного хряща; м'які тканини гортані значно просякнуті кров'ю, переважно відповідно передній поверхні щитоподібного та персеноподібного хрящів, а також по задній поверхні щитоподібного хряща; в мотано-глотці з переходом на гортань виявлений значний набряк слизової оболонки та голосових зв'язок, зв'язки за рахунок набряку, зімкнуті між собою та повністю перекривають просвіт гортані; крапчасті крововиливи в сполучені оболонки очей, під епікардом та плеврою легень; повнокров'я внутрішніх органів; рідкий стан крові; набряк легень та головного мозку.

Того ж дня, близько 19 год. 00 хв. з метою уникнути відповідальності, впевнившись, що ОСОБА_10 не подає ознак життя, ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_5 вивезти тіло ОСОБА_10 на автомобілі останнього. Погоджуючись з ОСОБА_9, вони перенесли тіло ОСОБА_10 до автомобіля НОМЕР_1, який належав ОСОБА_10, та умисно виконуючи активні дії, пов'язані з незаконним заволодінням транспортним засобом, усвідомлюючи протиправність і своїх дій, без згоди власника, поїхали на вул. Мисайлівську, біля буд. № 12, м. Богуслав Київської області, де з метою уникнення відповідальності, пересадили ОСОБА_10 на водійське сидіння та залишивши автомобіль на узбіччі дороги і розійшлись по своїх справах

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким: ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 289 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 119 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточну міру покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі строком на 5 років. Вважає, що суд застосував закон, який не підлягає застосуванню, оскільки не врахував тяжкість злочину, особи винних та інші обставини справи і дійшов до невірного висновку про можливість виправлення засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 без відбування покарання, та безпідставно прийняв рішення про звільнення вказаних осіб від відбування покарання з випробуванням.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, просить змінити вирок та пом'якшити призначене останнім покарання нижче від найменшої межі, встановленої для ч. 2 ст. 289 КК України, застосувавши ст. 69 КК України і залишивши в силі застосування ст.ст. 75,76 КК України. Вважає, що суд належним чином не мотивував свої доводи щодо відсутності підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання. Зазначає, що наявні всі підстави для застосування норми вказаної статті. Вказує, що призначене засудженим покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених, а тому повинно бути змінене в сторону пом'якшення.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким призначити покарання у виді реального позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що призначене засудженим покарання не відповідає тяжкості злочину, особі винних внаслідок м'якості. Зазначає, що суд при призначенні покарання не врахував, що засуджені не розкаялися у вчиненому, скоєний ними злочин є тяжким, злочин останні вчинили у стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що суд належним чином не врахував, що після загибелі ОСОБА_10 залишилась без батька його неповнолітня донька ОСОБА_11 1996 року народження.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким призначити покарання у виді реального позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд при призначенні покарання не врахував, що скоєний засудженими злочин є тяжким, останні не розкаялися у вчиненому, злочин вчинили у стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що суд належним чином не врахував, що після загибелі ОСОБА_10 залишилась без батька його неповнолітня донька ОСОБА_11 1996 року народження.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та апеляційні скарги потерпілих та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника засуджених, зясувавши думку потерпілих, які підтримали подані ними апеляційні скарги та апеляційну скаргу прокурора та заперечували проти апеляційної скарги захисника засудженихпредставника потерпілих, який підтримав подані потерпілими апеляційні скарги, апеляційну скаргу прокурора та заперечував проти апеляційної скарги захисника засуджених, захисників засуджених, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора та потерпілих і просили вирок суду змінити та залишити застосування щодо засуджених вимог ст.75 КК України, засуджених, які в поясненнях, судових дебатах та в останньому слові просили вирок суду щодо них змінити та залишити в силі застосування ст. 75 КК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданих апеляційних скарг.

Висновок суду першої інстанції про винуватість кожного засудженого у вчиненому, а також кваліфікація їх дій ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах і учасниками судового провадження не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Міра покарання засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_12 за кожний із вчинених злочинів, а засудженому ОСОБА_9 також за сукупністю злочинів призначена у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідивши зібрані по справі докази, давши їм належну правову оцінку, врахувавши характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, особи винних, що позитивно характеризуються, вперше притягуються до кримінальної відповідальності, кожен із засуджених є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, мають на утриманні малолітніх дітей дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженим покарання у виді п'яти років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України, звільнив засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Доводи в апеляційних скаргах потерпілих про неврахування судом обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при призначенні засудженим покарання судом враховано як пом'якшуючі, так і обтяжуючі покарання обставини, зокрема вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Також суду було відомо при винесенні рішення про наявність на утриманні у загиблого ОСОБА_11 неповнолітньої дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджені з'явилися із зізнанням, повністю визнали свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та добровільно відшкодували завдану матеріальну та частково моральну шкоду потерпілим, що спростовує посилання в апеляціях прокурора та потерпілих на те що, суд першої інстанції безпідставно визнав як обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття засуджених.

Щире каяття має місце в тих випадках коли особа повністю визнає свою вину у вчиненому злочині, дає своїй поведінці належну оцінку і дійсно готова нести передбачену законом відповідальність.

Посилання прокурора в апеляції на неправильне застосування кримінального закону при звільненні засуджених від відбування покарання з випробуванням, то на думку колегії суддів вони є необґрунтованими.

За змістом ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується, якщо суд при призначенні покарання на строк не більше п'яти років позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання.

Як видно з вироку, судом першої інстанції зазначені вимоги закону дотримані.

Вирішуючи питання про звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, суд взяв до уваги та навів у вироку ті обставини, з якими кримінальний закон пов'язує можливість прийняття такого рішення.

Так, враховуючи, що засуджені вперше притягуються до кримінальної відповідальності, щиро розкаялися у вчиненому та активно сприяли розкриттю злочину, мають на утриманні малолітніх дітей, є потерпілими внаслідок аварії на ЧАЕС, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання з випробуванням, з покладенням на них обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Зважаючи на вказані вище обставини, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення кожного засудженого без ізоляції від суспільства, і застосував ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, яке на думку апеляційного суду є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок Богуславського районного суду Київської області від 21 березня 2013 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 відповідає вимогам закону, підстав для пом'якшення чи призначення більш суворого покарання не вбачається, в зв'язку з чим апеляції прокурора, потерпілих та адвоката задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Богуславського районного суду Київської області від 21 березня 2013 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 залишити без змін.

Головуючий -

Судді -