Справа № 1-59/10 Головуючий у І інстанції Мельник

Провадження № 11/780/1/13 Доповідач у 2 інстанції Полосенко В.С.

Категорія 22 29.05.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Полосенка В. С.,

суддів: Матюшка М. П., Зіміної В. Б.,

при секретарі - Безкровному С.О.

за участю прокурора - Красківського В.П.,

представника потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року, за яким засуджено:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого

за ч.4 ст.190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності;

за ч.1 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі;

за ч.2 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі;

за ч.3 ст.358 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання ОСОБА_4 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві особистої власності ( вирок щодо ОСОБА_4 набрав законної сили);

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, українку, громадянку України, з вищою освітою, одружену, не працюючу, жительку АДРЕСА_1 раніше не судиму,

за ч. 4 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві особистої власності;

за ч.2 ст. 358 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання ОСОБА_5 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві особистої власності.

Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі та судових витрат.

ВСТАНОВИВ:

Згідно з вироком, 26 жовтня 2007 року ОСОБА_4 з метою незаконного заволодіння, належної потерпілому ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Головурівської сільської ради, яку ОСОБА_6 придбав 26.01.2005 року у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, перебуваючи за місцем розташування нотаріальної контори приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 в м. Жашків Черкаської області по вул. Леніна, 27/3, використовуючи, надану йому 26.01.2005 року потерпілим ОСОБА_6, для виконання укладеного 26.01.2005 року між ОСОБА_5 та потерпілим договору доручення, за яким ОСОБА_5 зобов'язана була змінити цільове призначення вищевказаної ділянки, копію паспорту громадянина України - ОСОБА_6 та ідентифікаційного коду, отримав нотаріально посвідчену довіреність серії ВКВ № 131827 від 26.10.2007 р., зареєстровану в журналі реєстрації нотаріальних дій за № 4863 на право представляти інтереси потерпілого у всіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях при вирішені питань, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вищевказаної ділянки. Після чого, в оригіналі та копії даної довіреності власноручно виконав підпис від імені потерпілого та напис «ОСОБА_6.», тим самим умисно підробивши зазначений документ, внісши в офіційний документ вищевказані неправдиві відомості.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 31 жовтня 2007 року ОСОБА_4 повторно та ОСОБА_5, за попередньою змовою між собою, перебуваючи за місцем розташування вказаної нотаріальної контори в м. Жашків, з метою продажу вищевказаної земельної ділянки, використовуючи, отриману за невстановлених обставин, копію паспорту громадянки України - ОСОБА_8 та ідентифікаційного коду отримали заяву серії ВКВ № 131864 від 31.10.2007 року, зареєстровану в журналі реєстрації нотаріальних дій за № 4911, за якою ОСОБА_8 не заперечує проти продажу її чоловіком - потерпілим, належної йому вказаної земельної ділянки, в оригіналі якої, ОСОБА_5 власноручно виконала підпис від імені ОСОБА_8 та напис «ОСОБА_8», тим самим умисно підробивши зазначений документ, внісши в офіційний документ вищевказані неправдиві відомості.

Крім того, 26 листопада 2007 року, о 17 годині 58 хвилин, перебуваючи за місцем розташування нотаріальної контори приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в АДРЕСА_2, ОСОБА_4 використав вищевказані підроблену довіреність та заяву від імені ОСОБА_10 для укладення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки між ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_11 та у вказаний час, за попередньою змовою з ОСОБА_5, шляхом обману та зловживання довірою останнього, тобто скориставшись вищевказаними підробленими документами від імені але без згоди потерпілого, уклав даний договір, посвідчений вказаним нотаріусом ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 2357, отримавши кошти в сумі 688 380 грн., якими розпорядились на власний розсуд, тим самим заволодівши чужим майном, в особливо великих розмірах.

В судовому засіданні від прокурора надійшла заява, в якій ставиться питання про відкликання поданої ним апеляції, в порядку ст.355 КПК України, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження за апеляцією прокурора.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить змінити вирок суду, застосувавши до ОСОБА_5 ч.1 ст.75 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки, оскільки виправлення засудженої можливо без відбуття покарання і є законні підстави для прийняття рішення про звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування апеляції посилається на те, що судом при постановленні вироку не було з'ясовано фактичні обставини справи, так як засуджена свою вину визнала частково. Вказує, що суд прийшов до необґрунтованих висновків щодо особи ОСОБА_5 та правової оцінки її показів, оскільки належним чином не встановлено факт заволодіння майном потерпілого саме засудженою, або отримання нею будь-якої іншої винагороди у матеріальній або нематеріальній формі від протиправних дій відносно майна потерпілого, які були вчинені її сином ОСОБА_4

Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги її стан здоров'я та її чоловіка ОСОБА_12, який хворіє на цукровий діабет і крім засудженої відсутні будь-які інші родичі, які мають можливість доглядати за ним.

Заслухавши суть вироку, повідомлення ким і в якому обсязі він оскаржукється, з'ясувавши думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, представника потерпілого, який заперечував проти поданої захисником засудженої апеляції,провівши часткове судове слідство, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляції.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та апелянтом не оспорюється.

Обираючи ОСОБА_5 вид і міру покарання за кожний злочин та по сукупності злочинів, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу винної, тому доводи захисника, що при вирішенні даної справи суд не врахував фактичні обставини справи та особу засудженої, є необґрунтованими.

Що стосується посилань захисника на покази засудженої про те, що вона поставила у заяві підпис від імені ОСОБА_8, але зробила це не ознайомившись зі змістом самого документу, то суд дав їм належну оцінку, про що наведено у вироку.

Також суперечить матеріалам справи і вироку суду твердження адвоката, що не доведено факт заволодіння засудженою майном потерпілого.

Зважаючи на ступінь тяжкості вчинених засудженою злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, є середньої тяжкості та особливо тяжким, вину свою вона фактично не визнала, заподіяні злочином збитки в особливо великих розмірах не відшкодувала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення підсудної в умовах позбавлення волі, яке на думку апеляційного суду є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України та за ч. 2 ст. 358 цього ж КК, а також за сукупністю злочинів явно несправедливим внаслідок суворості, апеляційний суд не вбачає.

За вказаних вище обставин, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробовуванням, у зв'язку з чим апеляція захисника задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів вважає неправильним стягнення судових витрат з засуджених в солідарному порядку, оскільки при вирішенні даного питання відповідно до ст. 93 КПК України (в ред. 1960 року) судові витрати покладаються на засуджених в залежності від ступеню їх вини та майнового стану засуджених, тобто мають бути стягнуті не в солідарному, а в дольовому порядку. У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рекомендувати суду першої інстанції вирішити розмір і розподіл судових витрат в порядку ст. ст. 409 і 411 КПК України в ред. 1960 року).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в ред. 1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.

Рекомендувати Бориспільському міськрайонному суду Київської області вирішити питання щодо судових витрат в порядку ст.ст.409, 411 КПК України (в ред.. 1960 року).

Головуючий -

Судді -