ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2013 року Справа № 12/5005/9531/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Широбокова Л.П.

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю представників сторін

позивач Трохлюк Н.В.

відповідач Забара А.В., Помазкін А.Є.

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2013 року у справі № 12/5005/9531/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім", м. Київ

до приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

та

зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім", м. Київ

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Улистопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 749 999,85 грн. заборгованості за товар за договором купівлі-продажу № 05/12/11 від 05.12.2011р., 1 113 367,92 грн. штрафу, 119 926,54 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 24 041,40 грн. 3% річних.

В межах провадження у справі в зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу позивач заявою від 15.11.12р. зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1 113 367,92 грн. штрафу, 131 222,04 грн. пені та 26 385,40 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2013р. у справі № 12/5005/9531/2012 (суддя Мартинюк С.В.) первісний позов було задоволено у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

Вмотивовуючи рішення по первісному позову, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару виконані з порушенням встановленого строку; відповідальність у вигляді сплати пені та штрафу за порушення строків оплати встановлена договором, сплата % річних передбачена нормами чинного законодавства, внаслідок чого вимоги щодо стягнення останніх підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову, місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваних договорів.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права: а саме,

- наявність двох договорів від однієї дати та за одним номером, один з яких на українській, а інший на російській мові, що суперечить положенням Цивільного кодексу України;

- безпідставність стягнення штрафу, оскільки штрафні санкції можуть бути встановлені лише в договорі, а оспорюваний штраф передбачений специфікацією;

- судом не зменшено розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порушення приписів ст. 233 ГК України, яким передбачено зменшення штрафних санкцій у випадку, якщо належні штрафні надмірно великі порівняно зі збитками кредитора;

- наявність недопоставки за специфікаціями №№ 4, 6 свідчить про те, що строк оплати товару ще не настав і дана обставина не врахована місцевим судом.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.05.2013р.

В судовому засіданні 22.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 05.12.2011р. між ТОВ „Промислово-фінансова група „Нафтахім" (Продавець) та ПАТ "ІнтерМікро Дельта, Інк" (Покупець) був укладений договір № Мк25-05/12/11, згідно якого позивач зобов'язався продати, а відповідач прийняти та оплатити товар (каучук синтетичний) у кількості та за ціною, вказаних у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною частиною договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків, порядок передачі товару тощо.

На виконання договірних зобов'язань позивачем був відвантажений відповідачу товар на загальну суму 8 172 562,20 грн., що посвідчується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, оплату якого відповідач здійснив не в повному обсязі. На момент звернення позивача до суду заборгованість за товар становила 749 999,85 грн. Сума основного боргу була сплачена відповідачем після звернення позивача до господарського суду, внаслідок чого позовні вимоги позивачем були змінені.

Після зміни позовних вимог предмет позову становили передбачені договором штрафні санкції та компенсаційні виплати, зокрема, 1 113 367,92 грн. штрафу, 131222,04 грн. пені та 26385,40 трьох процентів річних за порушення строків оплати товару.

Відповідно п. 3 договору, укладеного між сторонами, ціна товару та умови оплати погодженої партії товару обмовляються в специфікаціях.

Згідно специфікацій №№4-8 оплата погодженої партії товару повинна здійснюватися протягом 7 календарних днів від дати поставки товару, якою вважається дата виписки видаткової накладної (п. п. 4, 6 специфікацій).

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлена договором та специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору, зокрема, сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення платежу передбачена п. 11.3 договору та сплата штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару - п. 7 кожної з специфікацій.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару у встановлений строк виконані не були, що посвідчується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що несуть відповідальність, передбачену цим договором, додатковими угодами до нього, специфікаціями до договору та чинним в Україні законодавством.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, ч.1 ст.612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за отриманий товар в сумі 749999,85 грн. станом на момент подання позову, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення у розмірі 131 222,04 грн., 3% річних у розмірі 26 385,40 грн. та 10% штрафу від вартості неоплаченої партії товару у сумі 1 113 367,92 грн.

За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення та відмови позивачу в задоволенні позову не убачається. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, господарським судом застосовані лише ті санкції, застосування яких передбачено договором та додатками до нього, що відповідає положенням ч. 2 ст. 235 ГК України, а сплата відсотків річних передбачена нормами цивільного законодавства.

Окрім того, колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції доводам позивача була надана правильна оцінка та суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак належними та допустимими доказами наявність підстав, передбачених вказаними положеннями статті 203 Цивільного кодексу України для визнання договору купівлі-продажу недійсним позивач не довів.

Оцінюючи спірний договір з точки зору наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зміст оспорюваного договору відповідає вимогам закону, вимогам форми договору та підписаний правоздатними сторонами в межах наданих ним повноважень.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

Наявність двох договорів від однієї дати та за одним номером, один з яких на українській, а інший на російській мові, укладених сторонами, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, всупереч доводам скаржника.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Чинне законодавство не обмежує суб'єктів господарювання у кількості укладених договорів, в тому числі, і за одним і тим же правочином.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною сторонами.

За загальним правилом згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. При цьому визначення „єдиний документ" в наведеній нормі означає не кількість, а узгодження та підписання цього документа усіма суб'єктами господарювання, яких цей документ стосується.

Спірний правочин оформлений сторонами у вигляді двох договорів, які мають однакову юридичну силу і дана обставина не суперечить положенням чинного законодавства. Однак, як убачається з матеріалів справи, специфікації укладалися до договору № 05/12/11 від 05.12.2011року, викладеного українською мовою, містять посилання на пункти вказаного договору, відповідно, відвантаження товару також здійснювалося на виконання останнього.

Посилання на те, що стягнення штрафу є безпідставним, оскільки штрафні санкції можуть бути встановлені лише в договорі, а оспорюваний штраф передбачений специфікацією, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки, і договором, і в специфікацією обумовлено, що специфікація являється невід'ємною частиною договору.

Твердження скаржника про те, що рішення місцевого суду є незаконним, оскільки судом не використано право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів вважає безпідставним.

В силу ч. 1 ст. 233 ГК України зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком господарського суду і та обставина, що суд не скористався наданим йому правом, не є порушенням законодавчих норм.

Згідно вищезазначеної норми при зменшенні розміру штрафних санкцій судом до уваги повинно бути взято: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Водночас ч. 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання лише у виняткових випадках.

Необхідність надання оцінки чи є даний випадок винятковим передбачена також п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/293 від 20.04.1994р. „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та п. 3.17.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких судом повинні враховуватись такі фактори, як інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайність добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, поведінки винної сторони тощо.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сам факт нарахування надмірної суми штрафних санкцій не є підставою для зменшення останньої.

Доказів в обґрунтування вимог щодо зменшення розміру штрафних санкцій, які б доводили наявність виняткових підстав для зменшення їх розміру, відповідачем надано не було, існування жодних підстав для зменшення судом штрафних санкцій ПАТ „ІнтерМікро Дельта, Інк" не доведено, натомість було вжито всіх можливих заходів для уникнення сплати штрафних санкцій, на які останній добровільно погодився, підписуючи договір та додатки до нього (специфікації).

За твердженням скаржника строк виконання грошового зобов'язання за спірними специфікаціями не настав, оскільки має місце недопоставка товару за специфікаціями №№4, 6.

Колегією суддів не приймається посилання скаржника на недопоставку товару за узгодженими сторонами специфікаціями, як підставу для скасування рішення суду в частині стягнення штрафних санкцій.

Договір № Мк25-05/12/11 від 05.12.2011 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, на який не розповсюджуються норми, якими регламентується поставка товару, оскільки строки поставки товару умовами спірного договору взагалі обумовлені не були.

Окрім того, сплату штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань законодавець пов'язує лише з обсягами отриманого товару, а не з загальними обсягами поставки за договором. Відповідно, і строки оплати товару обчислюються від дати отримання партії товару (п. 7 кожної специфікації), а не від дати виконання зобов'язання в цілому.

Згідно п. 2.2 договору партією товару розуміється кількість товару, відвантаженого в межах погодженого об'єму товару однієї специфікації до договору. Пунктом 2.2.1 договору закріплено, що остаточна кількість товару визначається у видаткових накладних.

Посилання скаржника на збільшення сторонами ціни товару за специфікаціями №№ 6, 8 з метою покриття збитків позивача, які він ніс через затримання платежів відповідачем, як підставу для відмови у стягненні штрафних санкцій, також не може бути прийнято судом. Матеріалами справи посвідчується, що зміна ціни товару не потягла змін в частині узгодженої сторонами відповідальності, відтак нарахування позивачем штрафних санкцій є правомірним.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ІнтерМікро Дельта, Інк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2013 року у справі № 12/5005/9531/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.П.Широбокова

з оригіналом згідно

помічник судді

31.05.2013р. Т.О.Уральцева