КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2008 № 6/174
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
при секретарі: Камінська Т.О.
За участю представників:
від позивача: не з’явився
від відповідача 1:не з’явився
від відповідача 2: Князьський О.С., дов б/н від 10.06.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астал"
на рішення господарського суду м.Києва від 23.06.2008
у справі № 6/174 (Ковтун С.А.)
за позовом Акціонерного комерційного банку "Форум"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікнопласт-Лтд"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Астал"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
На розгляд суду передані позовні вимоги Акціонерного комерційного банку „Форум” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікнопласт-ЛТД” (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Астал” (далі – відповідач 2) про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу основних засобів, укладенийм між відповідачами 10.11.2005.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2008 у справі №6/174 позов задоволено повністю: визнано договір купівлі-продажу від 10.11.2005, укладений між відповідачами недійсним з моменту його укладення; стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що оспорюваний договір було укладено без письмової згоди позивача, що є порушенням вимог частини другої статті 586 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) та підставою для визнання договору недійсним.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, що відповідачами повністю виконано умови оспорюваного договору, а тому в силу статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання право чину. Наслідки недійсності угоди стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який не будучи стороною угоди заявляє свої права на заставлене майно, яке є предметом спірного договору. Крім того, відповідач 2 посилається на недоведеність позивачем того, що предметом спірного договору та договору застави є одне й теж саме майно, а не аналогічне майно, яке належало відповідачеві 1.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2008 у справі №6/174 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча; Алданова С.О., Моторний О.А.) апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, судове засідання призначено на 09.09.2008.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/5 від 05.09.2008 „Про зміну складу колегії суддів” розгляд даної апеляційної скарги у справі № 6/174 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя –Смірнова Л.Г., судді – Алданова С.О., Гарник Л.Л., відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України „Про судоустрій” та ст. 46 ГПК України.
В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/3 від 20.10.2008 „Про зміну складу колегії суддів” розгляд даної апеляційної скарги у справі №6/174 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Смірнова Л.Г., судді – Алданова С.О., Зубець Л.П.
У судове засідання 21.10.2008 з’явився представник відповідача 2, який повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив, апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2008 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Представники позивача та відповідача 1 у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. У надану суду відзиві позивача на апеляційну скаргу останній повністю заперечив проти апеляційної скарги посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Відповідач 1 письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, суду не надав.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також, що чинним законодавством явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача та відповідача 1.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне:
18.07.2005 між акціонерним комерційним банком „Форум” (банком) та Чазовим Романом Володимировичем (позичальником) було укладено кредитний договір №0037/05/00-Z (далі - Договір-1).
Відповідно до умов Договору-1 (підпункт 1.1 пункту 1) банк надав позичальнику кредит для поточних потреб в сумі 118000,00 доларів США.
Кредитні кошти надаються строком по 16.07.2010 (підпункт 1.2 пункту 1 Договору-1).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Договору-1 забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договори застави на належні відповідачеві 1 основні засоби, договори поруки з вказаним товариством та фізичною особою Кочергіним Віталієм Володимировичем; автомобіль КІО RІО 1,5 2002 року випуску заставною вартістю – 34576,00грн.; ГАЗ 2705 комбі, 2004 року випуску, заставною вартістю 27600,00грн.
З метою забезпечення виконання Чазовим Романом Володимировичем зобов'язань щодо виплат за кредитним договором №0037/05/00-Z від 18.07.2005 між відповідачем 1 (заставодавцем) та позивачем (заставодержателем) було укладено договір застави від 18.07.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєснік С.А., за реєстр. № 5843 (далі - Договір-2).
Відповідно до умов Договору-2 (підпункт 1.1 пункту 1) останній забезпечує виконання Чазовим Р.М. (боржником) зобов'язань, що випливають з Договору-1 та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, за умови якого боржник зобов'язаний повернути заставодержателю кредит для поточних потреб у сумі 118000,00 доларів США.
Додатком № 1 до Договору-2 є перелік основних засобів відповідача-1, що передаються в заставу позивачу. Зокрема, серед іншого було передано в заставу наступне майно, з яким пов'язаний спір: прес склороб ВК-3522, стіл розкрою скла, агрегат для склопакетів МАР-СА, поліуретанова установка.
Згідно з підпунктом 3.1.14 пункту 3 Договору-2 відповідач-1 зобов'язався не відчужувати предмет застави та не обтяжувати його зобов'язаннями зі сторони третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, не надавати в користування іншим особам) без отримання попередньої письмової згоди на це заставодержателя.
Проте, відповідач 1, не одержавши письмової згоди позивача, 10.11.2005 уклав договір купівлі-продажу частини заставленого майна з відповідачем 2 (далі - Договір-3).
Відповідно до умов Договору-3 відповідач-1 продав відповідачу-2 частину заставленого майна на загальну суму 46632,00грн., а саме: прес склороб ВК-3522, балансовою вартістю 10400,00 грн.; стіл розкрою скла, балансова вартість 15400,00грн.; агрегат для склопакетів МАР-СА, балансовою вартістю 93800,00грн.; поліуретанову установку, балансовою вартістю 14000,00грн.
Згідно частини другої статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).
Статтею 10 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень” передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.06.2008 відчужене обладнання перебуває в заставі, де обтяжувачем є позивач (копія - в матеріалах справи).
Згідно частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до приписів статті 33 ГПК України обов’язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Положення зазначеної статті стосується і відповідачів, які в установленому законом порядку повинні були довести факт укладення оспорюваного договору у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, що договір було укладено за згодою позивача на відчуження обладнання, яке перебувало у заставі.
Проте, відповідачами не надано суду зазначених доказів, а також не надано нележних та допустимих у розумінні статті 34 ГПК України доказів на спростування обставин зазначених позивачем.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а Договір-3 підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення.
За таких обставин, рішення господарського суду міста Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За таких обставин та керуючись ст.ст. 99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Астал” на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2008 у справі №6/174 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2008 у справі №6/174 залишити без змін.
3. Матеріали справи №6/174 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Зубець Л.П.
27.10.08 (відправлено)