УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 117/159/13-К Суддя у І-й інстанції: Шевченко В.В.

Провадження №11-кп/191/26/13 Суддя-доповідач: Караваєв К.М.

14 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді Неклеси В.І.,

суддів - Караваєва К.М., Копиляна В.А.,

при секретарі Хоружій О.А.,

за участю прокурора Лесіна С.Л.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Феодосії кримінальну справу за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с.Краснофлотське

Совєтського району АР Крим, громадянина Украї-

ни, неодруженого, який має середню освіту, не

працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

раніше, в силу ст.89 КК України, не судимого,

визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяця;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.Сокольники

Гвардійського району Калінінградської області,

громадянина України, неодруженого, який має ви-

щу освіту, не працює, проживає за адресою:

АДРЕСА_3, зареєстрованого за адре-

сою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяця.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судові витрати у справі у розмірі по 147,00 грн з кожного з них. Вирішено питання про речові докази,

В С Т А Н О В И ЛА:

Зазначеним вироком встановлено, що 13.01.2013 року близько 9 год.00 хв. ОСОБА_3 і ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрали з дачної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, два металевих стовпа, вартістю 121,98 грн за один, які являли собою огородження дачної ділянки, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, чим завдали останньому матеріальну шкоду у розмірі 243,96 грн.

Також ОСОБА_2 13.01.2013 року близько 13 год.00 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав з дачної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, металевий стовп, вартістю 121,98 грн, який являв собою огородження дачної ділянки, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, чим завдав останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Також ОСОБА_3 13.01.2013 року близько 14 год.00 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав з дачної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, металевий стовп, вартістю 121,98 грн, який являв собою огородження дачної ділянки, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, чим завдав останньому матеріальну шкоду на зазначену суму.

Не погодившись з вироком суду, обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3, у апеляційних скаргах не оспорюючи вчинення ними злочинів при обставинах, викладених у вироку, та правильність юридичної оцінки своїх винних дій, вважають вирок невірним через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів і їх особам, а тому просять вирок змінити, призначивши покарання - ОСОБА_2, із застосуванням ст.69 КК України, більш м'яке покарання, ніж передбачено ч.2 ст.185 КК України - у виді громадських робіт, а ОСОБА_3 - покарання, яке не пов'язано з ізоляцією від суспільства, із застосуванням іспитового строку.

В обґрунтування доводів у апеляційних скаргах, обвинувачені посилаються на те, що судом першої інстанції при призначенні їм покарання не було в повній мірі враховано обставини, що пом'якшують покарання.

Так, суд не врахував, що наявні пом'якшуючі покарання обставини - такі, як повне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, визнання вини у скоєнні злочинів, та те, що ОСОБА_2 проживає з матір'ю, яка є особою похилого віку, хворою жінкою та такою, що потрібує стороннього догляду, давали підстави для призначення ОСОБА_2 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, а ОСОБА_3 - покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, ґрунтується на всебічно, повно й об'єктивно досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах, яким суд надав належну оцінку, і є правильним.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України в їх апеляційних скаргах не оспорюється.

Всупереч доводів, зазначених обвинуваченими у апеляційних скаргах, суд при постановленні вироку і призначенні покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх особи та всі обставини, що за законом мають значення для правильного вирішення вказаного питання.

Судом також прийнято до уваги та визнано обставинами, що пом'якшують покарання обвинувачених, щире каяття та визнання вини, а у ОСОБА_2, крім того, проживання з матір'ю, яка є особою похилого віку, а тому, з урахуванням всіх вказаних обставин, суд призначив обвинуваченим найбільш м'яке покарання, яке передбачено санкцією ч.2 ст.185 КК України - у виді арешту строком на 3 місяця.

Отже, з наведеного вбачається, що покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд першої інстанції призначив відповідно до ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи обвинувачених та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, та обґрунтовано дійшов висновку про призначення їм покарання у виді арешту, оскільки саме таке покарання за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Підстав для зміни вироку і призначення покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді громадських робіт, про що просить обвинувачений ОСОБА_2, не вбачається.

Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки звільнення від відбування покарання у виді арешту з випробуванням суперечить вимогам ст.75 КК України, згідно якої, таке звільнення можливо лише при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Таким чином, оскільки при апеляційному розгляді справи порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування вироку, у справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг обвинувачених без задоволення, а вироку суду - без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Совєтського районного суду АР Крим від 20 лютого 2013 року залишити без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: _________Неклеса В.І. _________Караваєв К.М. _________Копилян В.А.