АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/2141/13 Головуючий 1-інстанції - Лазарєв А.В.

Справа № 2-846/12 Доповідач - Борова С.А.

Категорія - право власності

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Борової С.А.

суддів - Трішкової І.Ю., Маміної О.В.,

за участі секретаря - Карамишевої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку квартири -

в с т а н о в и л а:

В лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що їй та її брату на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1. Квартира складається із двох суміжних кімнат. В неї з братом склалися напружені стосунки, внаслідок чого вона не має можливості користуватися своєю часткою квартири, яка фактично знаходиться в користуванні відповідача. Просила стягнути на свою користь вартість 1/2 частини квартири та припинити її право власності на 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку компенсації належної їй 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 кошти в сумі 156 447, 00 грн. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2012 року скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вони не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правовідносини які між ними виникли та закон їх регулюючий, виходячи з того, що сторони є співвласниками квартири, яка є неподільною. Отримання компенсації за свою частку у спільній частковій власності є правом співвласника.

Висновок суду, з яким погоджується судова колегія, ґрунтується на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідає положенням ст. ст. 57-60, 64 ЦПК України, та нормам матеріального права.

До такого висновку судова колегія прийшла виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками двокімнатної квартири за адресою : АДРЕСА_2 по ? частині кожний в порядку спадкування за законом після смерті батька з ІНФОРМАЦІЯ_1

Спірна квартира знаходиться у багатоповерховому будинку та є неподільною, у зв'язку з чим виділ частки позивачці у натурі є неможливим. Позивачка позбавлена можливості користуватися своєю власністю. Відповідач поселив у квартирі свою доньку, та перешкоджає позивачці у доступі до квартири.

Вирішити питання мирним шляхом неможливо, оскільки продавати квартиру відповідач також не бажає.

У силу положень ст. ст. 21. 24, 41 Конституції України, ст. 319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи з цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається гл. 26 ЦК з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК кожен зі співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності. За неможливості такого виділу у зв'язку з неподільностю речі ( ч. 2 ст. 183 ЦК) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Виходячи з аналізу зазначеної норми права у взаємозв'язку з положеннями ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України, суд вірно прийшов до висновку, що право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і з таким його правом співвласника кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду справи судом.

Так, зазначеною нормою передбачається, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимогу про виділ частки. При цьому не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та залежність від мотивів ( перешкоди в користуванні спільним майном, забезпечення іншим житлом, майновий стан сторін), з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.

Обмеження права позивачки на виділ частки зі спільного майна, яким фактично володіє та користується лише відповідач, виходячи з правового режиму спільної часткової власності, який передбачає врахування інтересів обох співвласників та забороняє обмеження прав одних учасників співвласності за рахунок інших, суд вірно прийшов до висновку про припинення спільної часткової власності сторін та стягнення компенсації з відповідача на користь позивачки.

Розмір компенсація визначений відповідно з висновком судово- технічної експертизи.

Посилання відповідача на відсутність фінансової можливості сплатити компенсацію вірно судом не взято до уваги, оскільки ці обставини не є перешкодою для припинення спільної часткової власності. Крім того, відповідач, який не зареєстрований у квартирі, мешкає в іншій місцевості, не позбавлений можливості реалізувати квартиру, та виплатити компенсацію позивачці.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційних скаргах доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в їх задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

судді -