УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0110/2741/2012 Суддя у І-й інстанції: Бердієва Б.А.

Провадження №11/0191/55/2012 Суддя-доповідач: Караваєв М.М.

11 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді Неклеси В.І.,

суддів - Караваєва К.М., Копилян В.А.,

за участю прокурора Бубен К.В.,

захисника адвоката ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Феодосії кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року і на окрему постанову Кіровського районного суду АР Крим від 29 жовтня 2012 року у кримінальної справі за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Первомайське Кіровського району АР Крим, громадянина України, з неповною вищою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, за ч.3 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року, ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 ч.3 КК України та йому призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, від відбуття якого він, на підставі ст. 75 КК України, звільнений з випробуванням, з іспитовим строком на два роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_4 31.08.2012 року біля 2-00 годин, маючи умисел на крадіжку чужого майна та корисливі мотиви, через хвіртку проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2, звідки відкрито викрав металеву листи в кількості трьох штук, розміром 3,04х0,43 м; 1,76х0,41 м; 1,51х0,43 м, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 150,0 грн.

Дані дії ОСОБА_4 судом кваліфіковані за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадання чужого майна, поєднане з проникненням до сховища.

Окремою постановою Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2012 року звернуто увагу прокурора Автономної Республіки Крим на допущені порушення при направленні кримінальної справи до суду прокурором Кіровського району ОСОБА_5 та при підтриманні обвинувачення державним обвинувачем ОСОБА_6, а також звернута увага начальника Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника слідчого відділу Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим, начальника слідчого управління ГУ МВС України в АР Крим та начальника Головного слідчого управління МВС України на допущені порушення кримінально-процесуальних норм слідчим ОСОБА_7 при провадженні досудового слідства відносно ОСОБА_4.

Не погодившись з вироком суду, прокурор, який приймав участь в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить вирок змінити та визнати ОСОБА_4 винним за відкрите викрадання чужого майна, поєднане з проникненням до домоволодіння ч.3 за ст.186 КК України.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що, незважаючи на те, що ОСОБА_4 пред'явлене обвинувачення змінено під час судового розгляду, суд першої інстанції вийшов за його межі та безпідставно кваліфікував дії останнього за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадання чужого майна, поєднане з проникненням до сховища.

Крім того прокурор вважає, що суд не встановив у повному обсязі відомості про особу засудженого, а саме - дані про сімейний стан та його точну адресу - АДРЕСА_1, чим порушив вимоги ст.333 КПК України (1960 року).

Одночасно прокурор просить скасувати окрему постанову, мотивуючи тим, що при її винесенні судом порушені вимоги кримінального та кримінально-процесуального закону, оскільки судом було допущене неправильне застосування кримінального закону, процесуальні порушення, а також невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Крім того, прокурор вважає окрему постанову незаконною і з тих підстав, що вона не була оголошена в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, допитавши засудженого, потерпілу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок і окрема ухвала - скасуванню з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.365 КПК України (1960 року), вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Відповідно до ч.1 ст.367 КПК України (1960 року), підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 КПК України (1960 року), при розгляді в апеляційному суді є, в числі інших, однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність висновків, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону.

Разом з тим, формулюючи зазначене обвинувачення та кваліфікуючи дії засудженого, суд, в порушення вимог ст.275 КПК України (1960 року), вийшов за межи пред'явленого йому прокурором обвинувачення, згідно якого, проникаючи на територію домоволодіння ОСОБА_4 мав умисел на викрадення чужого майна, а дії останнього були кваліфіковані як відкрите викрадання чужого майна, поєднане з проникненням до домоволодіння (а.с.94,95).

Згідно ст.64 КПК України (1960 року), при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи у суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), характер і розмір шкоди, завданої злочином та інше.

Незважаючи на ці вимоги кримінально-процесуального законодавства, судом першої інстанції не встановлені істотні обставини у справі, а саме - направленість умислу ОСОБА_4 та момент його виникнення при проникненні на територію домоволодіння ОСОБА_3, обставини заволодіння металевими плитами та місце їх знаходження, що необхідне для перевірки правильності кваліфікації дій ОСОБА_4.

В той же час, в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_3 не підтвердила факт відкритого викрадання ОСОБА_4 її майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції не були досліджені такі обставини, з'ясування яких має істотне значення для правильної кваліфікації дій ОСОБА_4, у зв'язку з чим, виходячи з положень ст.ст.368,369 КПК України (1960 року), проведене судове слідство є неповним, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

З урахуванням викладеного, положень ст.365 КПК України (1960 року), та на підставі ст.374 КПК України (1960 року), вирок відносно засудженого ОСОБА_4 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначену неповноту судового слідства, а саме - конкретизувати суб'єктивну і об'єктивну сторони інкримінованого ОСОБА_4 злочину та кваліфікувати його дії у відповідності до встановлених обставин.

Задовольняючи апеляцію прокурора про скасування окремої ухвали, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 23-2 КПК України (1960 року), окрему ухвалу (постанову) може бути винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.

Статтею 340 КПК України (1960 року) встановлено, що суд, що розглядає справу по першій інстанції, при наявності підстав, передбачених ст.23-2 КПК України (1960 року), виносить окрему ухвалу, а суддя - окрему постанову.

Вказані норми закону встановлюють підстави винесення окремій ухвали, яка повинна бути конкретною, постановленою за матеріалами судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для винесення судом першої інстанції окремої ухвали стала часткова невідповідність кваліфікації дій ОСОБА_4 органом досудового слідства при розслідуванні злочину і при зміні йому обвинувачення прокурором в суді диспозиціям статей ч.3 ст.185 ч.3 і ч.3 ст.186 КК України.

Оскільки зазначені судом першої інстанції порушення норм кримінально-процесуального закону з боку слідчого і прокурора під час досудового слідства і в суді є незначними, то вони не можуть бути визнані істотними.

Також не знайшло свого підтвердження висновки суду першої інстанції про відсутність належного прокурорського нагляду за досудовим слідством і при підтримці державного обвинувачення в суді.

Згідно протоколу судового засідання від 29.10.2012 року, суд не повідомив учасників кримінального провадження про постановлення окремої постанови та порядок її оскарження відповідно до положень ст.ст.340,341 КПК України (1960 року), чим поставив під сумнів її законність та обґрунтованість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що окрема постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 23-2 КПК України (1960 року), а тому підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23-2, 365, 366, 367, 374, 377 КПК України (1960 року), п.11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який приймав участь в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року скасувати, а кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.186 КК України направити на новий судовий розгляд в Кіровський районний суд АР Крим в іншому складі суддів.

Окрему постанову Кіровського районного суду АР Крим від 29.10.12 по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3 ст.186 КК України скасувати.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: _________ Неклеса В.І. __________ Караваєв К.М. __________ Копилян В.А