УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 107\17\13-к Суддя у І-й інстанції: Шумов В.В.

Провадження №11-кп/191/10/13 Суддя-доповідач: Караваєв К.М.

14 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді Неклеси В.І.,

суддів - Караваєва К.М., Копиляна В.А.,

при секретарі Хоружій О.А.,

за участю прокурора Лесіна С.Л.,

потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Феодосії кримінальну справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Войково Ленінсь-

кого району АР Крим, громадянина України, од-

руженого, який має професійно-технічну освіту, не

працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адре-

сою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.119 КК України, та призначено покарання у виді п'яти років обмеження волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, в рахунок відшкодування моральної шкоди, 50000 грн,

В С Т А Н О В И ЛА:

Зазначеним вироком встановлено, що 14.04.2012 року близько 23 год.30 хв. ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля магазину «Талісман», розташованого по вул.Індурстріальне шосе, 5, у м.Керчі, під час спілкування з раніше знайомим ОСОБА_5, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав удар головою в обличчя ОСОБА_5, від якого той впав, вдарившись головою об бетонне покриття дороги, в результаті чого ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 настала його смерть.

Не погодившись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_3, не оспорюючи вчинення ним злочину при обставинах, викладених у вироку, та правильність юридичної оцінки своїх винних дій, вважає вирок невірним через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і його особі, а тому просить вирок змінити, застосувати до призначеного йому покарання положення статті 75 КК України.

В обґрунтування заявлених вимог, обвинувачений посилається на те, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не було в повній мірі враховано обставини, що пом'якшують покарання, його позитивну характеристику, а також обставини справи, згідно яких, удар головою він наніс ОСОБА_6 у відповідь на його насильницькі дії, після чого, з метою надання медичної допомоги, відвіз останнього до лікарні.

Так, суд не врахував, що наявні пом'якшуючі покарання обставини, а саме -визнання вини, щире каяття, повне відшкодування матеріальної шкоди, наявність на утриманні вагітної дружини і малолітньої доньки, та зазначені обставини справи давали підстави для звільнення його від відбуття призначеного покарання з випробуванням.

Обвинувачений ОСОБА_3 до апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, відповідно до положень ч.4 ст.401 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора і потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на всебічно, повно й об'єктивно досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах, яким суд дав належну оцінку, і є правильним.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.119 КК України в його апеляційної скарзі не оспорюється.

Суд, при постановленні вироку і призначенні покарання ОСОБА_3, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та всі обставини, що за законом мають значення для правильного вирішення вказаного питання.

Судом також прийнято до уваги та визнано обставинами, що пом'якшують покарання, наявність на утримані ОСОБА_3 неповнолітньої дитини і вагітної дружини, повне відшкодування ним матеріальної шкоди та визнання вини, а тому, з урахуванням всіх вказаних обставин, суд призначив засудженому за ч.1 ст.119 КК України покарання у виді обмеження волі, в межах санкції даної статі.

Отже, з наведеного вбачається, що покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції призначив відповідно до ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, в межах санкції ч.1 ст.119 КК України, та обґрунтовано дійшов висновку про обрання йому міри покарання у виді обмеження волі, оскільки саме таке покарання за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання із застосуванням ст.75 КК України, як про це ставиться питання у його апеляційної скарзі, не вбачається.

Таким чином, оскільки при апеляційному розгляді справи порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є підставою для скасування судового рішення, у справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарзі обвинуваченого без задоволення, а вироку суду - без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Вирок Керченського міського суду АР Крим від 06 лютого 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: Неклеса В.І. Караваєв К.М. Копилян В.А.