ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 107/2975/13-пСуддя у І-й інстанції: Цветков О.Я.

Провадження №33/191/73/13 Суддя-доповідач: Караваєв К. М.

15 травня 2013 року суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії Караваєв К. М., розглянувши, з участю захисника Ткаченко В.М., у відкритому судовому засіданні у м.Феодосії апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Керченського міського суду АР Крим від 19 квітня 2013 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Керчі АР Крим, громадянина України, з середньою освітою, який працює матросом у Керченському морському торговельному порту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, інформація про ПІН відсутня,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Керченського міського суду АР Крим від 19.04.2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки за те, що 31.03.2013 року о 00 год.10 хв. він, керуючи транспортним засобом мопедом «CHEVROLET AVEO» держ.номер НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, рухався по вул.Орджонікідзе у м.Керчі, та, у порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння у присутності двох свідків.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Керченського міського суду АР Крим від 19.04.2013 року скасувати та закрити провадження у справі.

Свої вимоги апелянт ОСОБА_3 мотивує тим, що суддя ухвалив постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі суперечливих доказів, без повного з'ясування всіх обставин справи, а тому висновки суду про його винність не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, приймаючи рішення у справі, суддя не взяв до уваги пояснення ОСОБА_3 про те, що під час керування автомобілем він не знаходився у стані наркотичного сп'яніння, а тому будь-яких підстав для направлення його для проходження медичного огляду у працівників ДАІ не було.

Разом з тим, ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, проте, внаслідок свого фізичного стану, не міг здати біосередовище для дослідження шляхом тестування. Клопотання ОСОБА_3 провести дослідження його крові працівниками ДАІ і лікарем залишено без задоволення.

Також апелянт зазначає, що він керував автомобілем НОМЕР_2, а не мопедом, як вказано у постанові судді.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді, доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення правопорушника та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Висновок судді щодо вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1), рапортом інспектора ДПС Добровичок С.В. (а.с.8), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (а.с.3-5).

Вважаю, що на підставі даних доказів, суддя, відповідно до вимог ст.252 КУпАП, належно чином оцінив їх, правильно дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що зніжують увагу та швидкість реакції.

В той же час суддею обґрунтовано не прийняти до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та поясненнями зазначених інспектора ДПС і свідків.

Також суддя дійшов правильного висновку про те, що заявлене правопорушником клопотання про дослідження його крові правового значення не має, оскільки, виходячи зі змісту п.3.13 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що зніжують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я України від 9.09.2009 року № 400/666, таке дослідження проводиться лише у разі неможливості взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у п.3.12 даної Інструкції, проте ОСОБА_3, маючі можливість надати таки зразки, навмисно не зробив цього.

Таким чином, доводи, які наведені в апеляційній скарзі, про необґрунтованість визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, висновком судді та зібраними доказами.

При вирішенні питання про вид адміністративного стягнення, суддя врахував вимоги ч.2 ст. 33 КУпАП та призначив адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у відповідності до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Те, що у постанові судді помилково зазначено про те, що ОСОБА_3 керував мопедом, а не автомобілем, значення для розгляду справи не має, оскільки факт керування автомобілем НОМЕР_2 та затримання працівниками ДАІ у ніч на 31.03.2013 року ним не заперечується.

З урахуванням викладеного, вважаю, що підстав для скасування постанови судді не убачається, а тому апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2013 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя К.М. Караваєв.