ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К/9991/71202/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Чалого С.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Ясинуватської районної державної адміністрації, за участю прокуратури Донецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 3.1 розпорядження Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області від 27 жовтня 2008 року № 820.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 27.10.2008р. Ясинуватської райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 820 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 на території Спартаківської сільської ради».

На підставі вказаного розпорядження затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення належної позивачу земельної ділянки площею 9,725 га, право власності на котру посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 3.1 оскаржуваного розпорядження зобов'язано ОСОБА_4 відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 776 924,45 грн.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача посилається на вимоги ст.ст.20, 127-139, 149-151, 207 Земельного кодексу України, постанови КМ України від 11.04.2002р. №502, від 17.11.1997р. №1279.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частиною 3 статті 20 вказаного Кодексу передбачено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних положень закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №502 від 11.04.2002р. «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб».

Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб передбачено, що підставою для оформлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням, є лише погодження проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки органом місцевого самоврядування і відповідними державними органами та затвердження цього проекту органом виконавчої влади. При цьому, цей Порядок не передбачає обов'язку сплати власником земельної ділянки втрати сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення даної земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст.207 Земельного кодексу України, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Відповідно до положень статей 127-139, 149-151 Земельного кодексу України, обов'язковою підставою вилучення та викупу земельних ділянок є перехід права власності від однієї особи до іншої.

Як вбачається з державного акту Серії ЯГ №729202 від 05.04.2007р., право власності на спірну земельну ділянку належало ОСОБА_4.

В результаті зміни оскаржуваним розпорядженням цільового призначення вказаної земельної ділянки, власником цієї земельної ділянки залишився ОСОБА_4, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №428229 від 27.10.2008р.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки здійснювалася без її вилучення (викупу) у власника.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. №1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Аналізуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 11.04.2002р. «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» та вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004р. «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», судом першої інстанцій зроблено обґрунтований висновок, що факт затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та факт затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки мають різне призначення, у зв'язку з чим не можуть ототожнюватись.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок, тобто у випадку переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої.

Таким чином, затвердження проекту відведення земельної ділянки спірним розпорядженням відповідача не відбулось, переходу права власності на земельну ділянку у зв'язку з наданням, передачею, вилученням (викупу), відчуженням цієї земельної ділянки також не відбулось, суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування позивачем втрат сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що скасувавши рішення місцевого суду, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до постановлення незаконного судового рішення.

У відповідності із статтею 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223,226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року - скасувати, залишивши в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.