ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ К/9991/94463/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення соціальної допомоги "дитині війни" ,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2010 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління щодо не нарахування та невиплати доплати у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком незаконними. Зобов'язано Управління перерахувати та виплатити доплату ОСОБА_5 у встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» порядку, починаючи з 19 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 22 липня 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни. Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Зазначені норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно їх дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-УІ встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220№, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відхилити, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 жовтня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.