Справа № 261/2512/13-ц
Провадження № 2/261/1055/13
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
З А О Ч Н Е
м. Донецьк 30 травня 2013 р.
Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючого - судді Висоцької Г.В., при секретарі Крутась Я.С., за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроссістем» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку при розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та зміну дати звільнення,
В с т а н о в и в :
22.04.2013 р. позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. З 01.10.2012 р. по 29.03.2013 р. він працював в якості менеджера зі збуту із окладом 3400 грн. на місяць. Починаючи з січня 2013р. відповідач перестав виплачувати заробітну плату. 29.03.2012 р. відповідач ознайомив позивача із наказом про його звільнення з 31.01.2013р. за угодою сторін. Позивач вважає, так як фактично він працював до 29.03.2013 р. датою його звільнення повинна бути змінена. Позивач просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі за січень-березень, яка становить 10 200 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3980,40 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., змінити дату звільнення.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату та місце розгляду справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідача ст. 224 ЦПК України.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно трудової книжки (а. с. 6-7) позивач в період з 01.10.2012р. по 31.01.2013р. працював менеджером зі збуту в ТОВ «Укрроссістем». Звільнений наказом № 3-к від 31.01.2013р. на підставі п. 1 ст. 36 КЗпПУ за згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Як вбачається із пояснень позивача та свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, які працювали в ТОВ «Укрроссістем» головним інженером та головним бухгалтером відповідно, ОСОБА_1 фактично виконував свої обов'язки менеджера зі збуту до 29.03.2013р., із наказом про звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України був ознайомлений 29.03.2013р., затримка із заробітної плати на підприємстві мала місце з січня по березень 2013р., оклад позивача становив 3400 грн. при 5-денному робочому тижні.
Таким чином, із пояснень свідка вбачається, що фактично днем звільнення позивача стало 29 березня 2013р., підстава звільнення ОСОБА_1 не оспорювалася.
Із наданої виписки по рахунку, відомостей із ДПІ в Петровському районі м. Донецька та довідки про середню заробітну плату на підприємстві за період з жовтня 2012р. по січень 2013р. (без підпису та печаті) вбачається, що сукупний розмір заробітної плати позивача в період з 01 жовтня 2012р. по 29 березня 2013р. (фактичний останній робочий день) становив 17 566,67 грн. (3400 грн. (жовтень 2012) + 3400 грн. (листопад 2012р.) + 1700 грн. (грудень 2012р.) + 2 266,67 грн. (січень 2013р.) + 3400 (лютий 2013р.) + 3400 (березень 2013р.). Із них заборгованість по заробітній платі за період з січня по березень 2013р. становить 9066,67 грн. (2266,67 грн. (січень 2013р.) + 3400 х 2 (лютий, березень 2013р.)). Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про відпустки» щорічна основана відпустка надається працівнику тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується від дня укладення договору. Таким чином, позивач на дату фактичного звільнення 29.03.2013р. мав право на частину щорічної основної відпустки пропорційно до відпрацьованої частини року, тобто за 12 днів.
Згідно з п. 2 розділу ІІ, п. 7 розділу IV Постанови КМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100, середньоденна заробітна плата позивача становить 17 566,67 грн. (загальний розмір заробітної плати за весь період роботи) : 127 (фактично відпрацьовані дні) = 138 грн./день.
Тобто компенсація за невикористану частину відпустки позивачеві повинна становити 1656 грн. (12 днів х 138 грн/день).
Ч. 1 ст. 117 КЗпП України встановлює, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи з наведеного середній заробіток за весь час затримки розрахунку звільненому працівникові, тобто позивачеві, починаючи з 29.03.2013р. по день ухвалення рішення становить (62 (кількість днів затримки при розрахунку) х 138 грн. /день = 8556 грн.
При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує рекомендації п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, згідно якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин; зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми моральної шкоди, заявленої позивачем, до справедливого розміру, який дорівнюватиме 1000 грн.
Враховуючи, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині, доведеній позивачем.
Судовий збір, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача окремо із вимог майнового і немайнового характеру.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, суд, -
В и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроссістем» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку при розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та зміну дати звільнення, задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрроссістем» внести зміни до наказу №3-к від 31.01.2013 року та трудової книжки ОСОБА_1 в частині, що стосується дати його звільнення, вказавши такою - 29 березня 2013 року.
Стягнути з ТОВ «Укрроссістем» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 9066 (дев'ять тисяч шістдесят шість) грн. 67 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1656 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість) грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 8556 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (одна тисяча) грн.
Стягнути з ТОВ «Укрроссістем» на користь держави судовий збір в розмірі 229, 40 грн. із вимог майнового характеру, 114,70 грн. із вимог немайнового характеру.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької апеляційної скарги.
Суддя: Г. В. Висоцька