УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/594/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"21" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», третя особа - начальник Відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» - Коваленко Сергій Іванович про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року ОСОБА_6, звернулася до суду з позовом до ДП «Придніпровська залізниця», в якому, уточнюючи позовні вимоги, просила визнати незаконним наказ №1192/ОС від 10 грудня 2012 року про звільнення, поновити її на роботі у структурному підрозділу Керченського пасажирського вагонного депо ДП «Придніпровська залізниця» на посаді провідника з дня звільнення -10 грудня 2012 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити до негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення з відповідача на її користь заробітної плати за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 13.06.1994 року працювала у відповідача на посаді провідника пасажирських вагонів за трудовим договором та з 17.01.2012 року працювала провідником за контрактом №25. 23 листопада 2012 року ревізорами Московського відділення центру внутрішнього контролю та аудиту складено Акт по факту перевезення безквіткових пасажирів. Наказом №1192/ОС від 10 грудня 2012 року на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_6 була звільнена. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки на час перевірки вона не була черговим провідником та безквиткових пасажирів не бачила. Вважає, що перевірка проведена з порушенням Правил контролю міжнародних пасажирських поїздів та причіпних вагонів в сполученні між державними-учасницями СНД та відповідних інструктивних документів, зокрема акт в присутності позивача не складався, перевірка проводилася без участі начальника поїзду та чергового провідника вагону.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено: визнано незаконним наказ начальника відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» від 10.12.2012 року №1192/ОС про звільнення ОСОБА_6 за п. 8 ст. 36 КЗпП України та поновлено її на роботі в структурному підрозділі «Керченське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на посаді провідника з дня наступного за днем звільнення - 11 грудня 2012 року; стягнуто з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10213, 07 грн. (десять тисяч двісті тринадцять грн. 07 коп.). Рішення про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ДП «Придніпровська залізниця», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволення позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що при порушенні працівником умов контракту законодавством передбачена можливість звільнення працівника, з яким укладено контракт з інших додаткових підстав, визначених сторонами при його укладенні, за п. 8 ст. 36 КЗпП України. Зокрема в п.п. А. п. 17 контракту зазначено, що контракт буде достроково розірвано, а працівника може бути звільнений, якщо працівник порушить умови контракту та допустить провіз безквіткового пасажиру.

Також апелянт зазначає, що суд визнавши Акт № 031259 від 23.11.2012 року складений працівниками Московського відділення центру внутрішнього контролю та аудиту по факту протиправних дій позивача, таким, що складений з порушенням законодавства є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів, яки б підтвердили незаконність перевірки. При цьому позивачем не оскаржені дії працівників Московського відділення центру внутрішнього контролю та аудиту та законність і обґрунтованість складеного акту.

Крім того, ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі суд послався на пояснення свідка ОСОБА_8, які викликають сумнівів та мають розбіжності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб,що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового. Можуть встановлюватися угодою сторін.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено. Що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору.

Згідно Переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15 липня 1997 року №764 провідник пасажирського вагона (посада на якій працював позивач) входить до даного переліку.

За п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору.

Отже, при укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту. Така позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/98 від 09.07.1998 року.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_6 працювала провідником пасажирських вагонів Керченського пасажирського вагонного депо на підставі контракту № 25 від 17.01.2008р.(а.с. 7-8).

Пунктом 17-а Розділу 6 Контракту, укладеного з позивачем, визначено, що працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі. При розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводитися згідно п. 8 статті 36 КЗпП України.

Пунктом 8.2. Розділу 8 Інструкції провіднику пасажирських вагонів №ЦЛ-0038 встановлено, що провідник несе дисциплінарну відповідальність зокрема за перевезення безквиткових пасажирів (п.п.8.2.1.)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з недоведеності факту провезення позивачем безквіткових пасажирів.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам трудового законодавства.

З аналізу зазначених правових норм випливає, що дійсно перевезення провідником безквиткових пасажирів є правовою підставою для розірвання контракту та звільнення працівника. Отже, саме факт перевезення провідником безквиткових пасажирів повинен бути доведеним належними доказами.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно Акту №031259 від 23.11.2012р. перевіркою ревізорів Московського відділення центру внутрішнього контролю і аудиту ревізії пасажирських поїздів №97/211 сполучення «Москва-Феодосія-Керч», на ділянці Москва-Тула було виявлено, що у вагоні №5 провідник ОСОБА_6 допустила провіз двох безквіткових пасажирів. В Акті зазначено, що провідник та пасажири від пояснень відмовилися (а.с 21).

На підставі протоколу оперативної наради при начальнику Керченського пасажирського вагонного депо Коваленко С.І. від 26.11.2012р. відносно ОСОБА_6 було прийнято рішення про розірвання контракту у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, порушення п.п. А п. 17 умов контракту №271 від 13.05.2009р. та вимог п. 3.9.5 «Інструкції провіднику пасажирських вагонів № ЦЛ-0038» із попередженням за два тижні (ас. 14)

Наказом №209 від 26.11.2012р. начальника Керченського пасажирського вагонного депо №112 був розірваний зі ОСОБА_6 контракт № 25 від 17.01.2008р.у зв'язку із неналежним виконанням посадових обов'язків, порушенням п.п. А п. 17 умов контракту та вимог п. 3.9.5 «Інструкції провіднику пасажирських вагонів ЦЛ-0038» (а.с.15).

Частиною 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до с. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Позиваючись до суду, ОСОБА_6 наполягала на тому, що на час перевірки ревізорами вагону, в якому була провідником, вона не була черговою та не виконувала службові обов'язки, посадку пасажирів не проводила, тому не є відповідальною за знаходження у вагоні безквіткових пасажирів. Крім того вказувала, що на час перевірки посадка пасажирів не була закінчена, перевірка білетів проведена не була.

Такі доводи позивача підтверджені матеріалами справи та пояснень свідків, допитаних в суді першої інстанції.

Так з графіку чергування провідників вагонів поїзду напрямку «Керч-Москва-Керч», викладеному в рейсовому журналі на поїзд № 97/98 вбачається, що провідник ОСОБА_9 працює в 5 вагоні в першу зміну, а провідник ОСОБА_6 - в другу зміну. (а.с.10). Перша зміна провідника в цьому рейсі розпочиналась з 20-24 год. та тривала до 05-20 год., початок другої зміни припадав на 05-20 год. (а.с.66, 68). Отже, на час проведення ревізії черговим провідником вагону № 5 була ОСОБА_8

Вказані обставини підтвердили в суді ОСОБА_8 та начальник поїзду ОСОБА_10

Зазначене підтверджується й письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 26.11.12р. на ім'я начальника Відокремленого структурного підрозділу «Керченське пасажирське вагонне депо», її поясненнями на оперативних нарадах 26.11.2012р. та 07.12.2012р (а.с. 12-17).

Суд першої інстанції критично віднісся до доводів представника відповідача про те, що провідники іноді міняються чергуванням , як це й сталося в п'ятому вагоні 23.11.2012р., оскільки ці доводи не підтверджені жодним доказом, а навпаки спростовуються наведеними вище належними та допустимими доказами.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не можна вважати встановленим безумовно сам факт виявлення безквиткових пасажирів в вагоні № 5, оскільки з пояснення начальника поїзду ОСОБА_10, зафіксованих в протоколі оперативної наради від 07.12.2012р. вбачається, що він не був, у визначений інструкцією спосіб повідомлений про проведення ревізії, не був присутнім під час виявлення безквиткових пасажирів, їх не бачив, у зв'язку з чим сумнівається в тому, що безквиткові пасажири були виявлені. (а.с.15).

В Акті № А 031259 відсутні адреси проживання безквиткових пасажирів, що позбавило сторони можливості заявити цих осіб в якості свідків, а суд - об'єктивно встановити факт їхньої присутності в вагоні № 5 на час ревізії.

Аналізуючи зібрані по справі докази та враховуючи, що факт перевезення безквиткових пасажирів 23.11. 2012р. в вагоні № 5 поїзду №97/98 сполученням «Керч-Москва-Керч» не доведений належними доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для звільнення ОСОБА_6 у зв'язку із неналежним виконанням посадових обов'язків, порушенням п.п. А п. 17 умов контракту та вимог п. 3.9.5 «Інструкції провіднику пасажирських вагонів ЦЛ-0038», а тому її звільнення є незаконним.

Відповідно до положень трудового законодавства при поновленні працівника на роботі, суд одночасно задовольняє й вимогу про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду не містять.

Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 312, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько