Судове рішення #30092597


Справа № 2-1078/2012

Провадження № 22ц/782/1854/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року, травня місяця, 27-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яреська A.B., суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А., при секретарі Вербицькому І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міського суду Луганської області від 19 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства „Первомайський механічний завод" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановила:

У жовтні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який у подальшому уточнив і просив суд поновити строк звернення до суду, пропущений позивачем з поважних причин, визнати незаконним та скасувати наказ № 258258/ОК від 12.09.2012 року про звільнення позивача з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників за ч.1 ст.40 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на посаді терміста 5-го розряду літейнотермогальваничного виробництва ПАТ „Первомайський механічний завод", стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 11914, 01 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові втирати, пов'язані з наданням позивачу правової допомоги в сумі 700 грн. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги. Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 19 березня 2013 року ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до суду, пропущений з поважних причин, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду та надав апеляційну скаргу на нього, у якій посилається на припущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, і просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши доповідача, представників апелянта та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, колегія суддів приходить до наступних висновків. Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При винесенні рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ „Первомайський механічний завод" проводило скорочення чисельності працівників, про що зазначено в наказі № 320 від 23.05.2012 року, згідно з протоком засідання комісії по вивільненню робітників термічної дільниці цеху 31/34 від 12.07.2012 року, комісія вивчила ділові та професійні якості, рівень кваліфікації, продуктивність праці робітників термічної дільниці, враховуючи вимоги ст. 42 КЗпП України прийшла до висновку: залишити робітників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, які освоїли нове обладнання (піч TAV) і технології, і мають переважне право на залишення на роботі: робітники з тривалим стажем роботи на ПАТ « ПМЗ»- ОСОБА_2 терміст 6 розряду 28 років стажу, ОСОБА_3 терміст 6 розряду 29 років стажу, ОСОБА_4 терміст 6 розряду 22 роки стажу з вищою освітою, ОСОБА_5 терміст 6 розряду 17 років стажу, ОСОБА_6 терміст 6 розряду, учасник бойових дій в Афганістані; робітників з розширеною зоною обслуговування, які тимчасово виконують обов'язки більш кваліфікованих працівників - ОСОБА_7 терміст 6 розряду з вищою освітою, який обслуговує піч TAV, ОСОБА_8 терміст 4 розряду, що обслуговує піч TAV. Подані на звільнення ОСОБА_9 терміст 6 розряду з меншим досвідом роботи, ОСОБА_10 терміст 6 розряду з меншою продуктивністю праці, ОСОБА_1 терміст 5 розряду з меншим досвідом роботи /а.с. 47/. При скороченні ОСОБА_1 не було порушено ст.42 КЗпП України, оскільки на роботі залишені 6 термістів 6 розряду зі стажем роботи від 17 до 28 років (позивач має 5 розряд та 2 роки стажу роботи на заводі), терміст ОСОБА_7 має менш стаж роботи, але має 6 розряд та вищу освіту, терміст ОСОБА_8 має 4 розряд та менший стаж роботи, але працює на печі TAV та має професійно - технічну освіту (а.с. 162). ОСОБА_1 не пізніше ніж за дві місяці, 13.07.2012 p., був попереджений про звільнення, чого не заперечував у суді, хоча від підпису про ознайомлення з наказом від 13.07.2012 р. № 405 відмовився, про що складений відповідний акт /а.с.49-50/. 03.08.2012 року та 15.08.2012 року позивач відмовився від переводу на постійну роботу (а.с.54-57). Оскільки ОСОБА_1 взагалі не підписав жодного передбаченого законодавством документу, пов'язаного з його звільненням, відсутність його підпису на відповідних пропозиціях не свідчить про те, що таких пропозицій не було, оскільки наявність пропозицій підтверджена не тільки документально, а і поясненнями свідків у суді. Крім того, суд врахував, що відповідно до наданих ПрАТ «ПМЗ» відомостей з 13.05.2012 року до 11.12.2012 року дійсно на підприємство було прийнято 31 людину, з них слюсар-ремонтник, ученик слюсаря механозборочних робіт, токар, шліфувальник, водій, нарядчик, ученик токаря, ученик заточника, тесля, та посади які вимагають відповідної освіти: начальник дільниці, інженер-технолог, інженер по автоматизованим системам управління, начальник дослідного виробництва, майстер, ученик оператора СПУ /а.с. 70/. Ці відомості співставленні зі звітами про наявність вакансій, які подаються відповідачем до центру зайнятості за період з 12.06.2012 р. по 09.11.2012 р. - подаються щомісячно /а.с.120-134/ та встановлено, що вакансії, які не пропонувались ОСОБА_1: шліфувальник, фрезерувальник, нарядчик не пропонувались йому в зв'язку з неможливістю перенавчання на заводі роботі шліфувальником та фрезерувальником, а робота нарядчика - працівника, який веде облік робочого часу, вимагає середньої спеціальної освіти. Вакантної посади термістів не було, нові термісти на роботу не приймались. З 12.06.12 р. були заявлені вакансії водія, водія вантажника (ОСОБА_1 не має водійських прав), майстра, начальника дослідного виробництва, інженера-технолога, економіста, бухгалтера та інші, які вимагають відповідної освіти. Дійсно, була заявлена вакансія прибиральника виробничих приміщень, з поміткою «громадські роботи» та сезонності роботи. Позивачем не спростовано, що ця вакансія не може бути запропонована йому при звільненні, оскільки існує інший порядок прийняття на громадські роботи. Особи, які разом з ОСОБА_1 підлягали скороченню, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 були працевлаштовані на інші робочі місця, ОСОБА_10 згодом звільнений у зв'язку з переходом на пенсію, ОСОБА_9 тимчасово може виконувати роботу термістів, відсутніх з поважних причин, постійно працює формовщиком /а.с. 125/. При цьому суд першої інстанції врахував, з огляду на положення ч.2 ст. 42 КЗпП, і те, що позивач у позовній заяві не посилався як на підставу позову на ту обставину, що як особа, в сім'ї якої нема інших працівників з самостійним заробітком, він мав переважне право на залишення на роботі, по-друге, норми ч.2 ст. 42 КЗпП застосуються лише при вирішення питання щодо працівників, які мають рівну продуктивність праці і кваліфікацію, а ОСОБА_1 був обраний кандидатом на скорочення як терміст з меншим досвідом роботи; по-третє, батьки позивача отримують пенсію, про що свідчать їх пенсійні посвідчення, тобто мають самостійний дохід. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду 1-ї інстанції, адже до них він дійшов із належним дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують - на підприємстві дійсно відбувалось скорочення, були підстави для звільнення працівників внаслідок скорочення, позивач мав менший рівень кваліфікації та ефективності праці відносно інших працівників, до нього застосовувались незадовго до звільнення заходи дисциплінарного впливу, йому пропонувались вільні вакансії, складались акти про це та про його відмову від підпису під наказами та актами. Посилання у апеляційній скарзі та позові на те, що звільнення позивача відбулось саме внаслідок конфлікту 25.06.2012 року та було фактично помстою адміністрації за його принципову позицію -наданими позивачем доказами не доведено та матеріалами справи із достатньою повнотою не підтверджуються, суд першої інстанції досліджував та обговорював зазначене питання. Доводи позивача про те, що його було скорочено як небажаного працівника саме через зазначений конфлікт, який мав місце 25.06.2012 року, не знайшли свого належного підтвердження в суді - сам наказ про майбутнє вивільнення працівників був виданий раніш ніж відбулись події щодо конфлікту (а.с.- 45) - як вбачається з показів допитаних судом свідків конфліктна ситуація була спровокована самим позивачем -його пояснення щодо обставин виникнення конфлікту свого належного підтвердження у суді не знайшли, позивач мав лише 5 розряд та, на відміну від ОСОБА_8, не мав розширеної зони обслуговування (а.с. 165); терміст ОСОБА_5, якого на думку позивача мали скоротити через неналежне ставлення до роботи, мав стаж роботи на заводі протягом 18 років та 6 розряд, закінчив Стахановський промислово-економічний технікум, тому мав переваги перед позивачем при вирішення питання про вивільнення працівників. Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 порушував трудову дисципліну - наказом від 03.09.2012 року №502 він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, йому було оголошено догану - він не оскаржував зазначений наказ. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що при звільненні не було враховано, що позивач має переважне право залишення на роботі на увагу не заслуговують. Доводи апеляційної скарги про те, що на час вирішення питання про звільнення позивача з 13 травня по 17 вересня 2012 року на підприємстві були вакантні посади, але вони не пропонувались позивачу, що є підставою для поновлення на роботі - теж висновків суду не спростовують - з матеріалів справи вбачається, що роботодавцем пропонувались позивачу різні вакансії - це підтверджується складеними актами щодо пропозицій по переведенню,актами про відмову від підпису на зазначених пропозиціях (а.с. 54-57),звітністю по наявністю вакансій (а.с. 74-80), штатними розписами (а.с. 95-134), сам позивач у зверненнях до правоохоронних органів не заперечував того, що йому пропонувалась робота у інших підрозділах підприємства (а.с. 13, 63), але робив акцент на тому, що його намагались позбутись саме у тому цеху, де він працював - і пропонували роботу у інших цехах, на що він не погоджувався. А отже посилання в апеляції на те, що ОСОБА_1 фактично була запропонована була лише робота тесляра -каменщика на увагу не заслуговують, як і доводи апеляційної скарги про те, що на час вирішення питання про звільнення позивача з 13 травня по 17 вересня 2012 року на підприємстві були вакантні посади, але вони не пропонувались позивачу, що є підставою для поновлення на роботі - адже робота повинна була пропонуватись відповідно до наявної кваліфікації, зазначеній обставині суд першої інстанції надав відповідну оцінку, з нею погоджується і колегія суддів. Частиною 1 ст. 303 ЦПК України є передбаченим, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтею 11 ЦПК є визначено диспозитивність цивільного судочинства, тобто те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу - і лише в межах заявлених ними вимог. Отже, доводи апеляційної скарги з огляду на наявні у справі докази висновків суду першої інстанції не спростовують - при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд не припустив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування рішення суду, судом першої інстанції були достатньо повно з'ясовані необхідні для винесення рішення обставини справи та зроблено обґрунтовані висновки.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 314, 315 ЦПК колегія суддів,


ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.



Головуючий ____________ Судді _____________________


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація