2
Справа № 0907/8067/2012
Провадження № 22ц/779/1151/2013
Категорія 53
Головуючий у І інстанції Максимчин Ю.Д.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано - Франківської області в складі :
головуючого: Меленко О.Є.
суддів Васильковського В.М., Соколовського В.М.
секретаря Бойчука Л.М.
з участю: позивача ОСОБА_2, представника ПП «Захід-А» Калинюка Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Захід-А» про стягнення недовиплаченої заробітної плати та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного підприємства «Захід-А» про стягнення недовиплаченої заробітної плати та моральної шкоди - відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що з 13.07.2009 року по 22.12.2010 року працював в ПП «Захід-А» на посаді охоронця, однак змушений був звільнитися з роботи у зв'язку з порушенням роботодавцем строків виплати заробітної плати, і як наслідок виникнення заборгованості, яка з вересня по грудень 2010 року становила 4800 грн. Порушення відповідачем вимог трудового законодавства підтверджуються листом територіальної державної інспекції праці в Івано-Франківській області, долученим до матеріалів справи, та журналом прийому та здачі чергувань на ПП «Захід-А» з зафіксованою кількістю відпрацьованих годин. Однак судом не взято до уваги та не надано належної оцінки вказаним документам.
Також апелянт зазначає, що судом не допитано свідка ОСОБА_4, та не витребувано журнали по техніці безпеки і охорони праці; по видачі зброї і газового балончика, а також книгу прийому та здачі чергувань, які підтверджують факт роботи на даному підприємстві та кількість відпрацьованих годин.
Крім того, апелянт вказує на те, що працівники суду спонукали його написати заяву про розгляд справи без його участі, що позбавило його можливості надати відповідні пояснення та докази, які мають значення для розгляду справи.
З цих підстав рішення суду апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив, рішення суду вважає законним та обгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 посилався на те, що при звільненні його з роботи відповідачем не проведено повного розрахунку по виплаті йому заробітної плати в сумі 4800 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту заборгованості по виплаті заробітної плати позивачу за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року.
З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 13.07.2009 року перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи на посаді охоронника, та наказом від №472/10К від 22.12.2010 року був звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с. 5).
Зі змісту позовних вимог вбачається, що причиною звільнення з роботи позивач вважав невчасну та не в повному обсязі виплату йому заробітної плати. Зокрема зазначив, що з приводу нарахування заробітної плати звертався з відповідними заявами в міліцію, прокуратуру м. Івано-Франківська та територіальну державну інспекцію праці в Івано-Франківській області.
Як вбачається з матеріалів справи, за колективним зверненням позивача ОСОБА_2, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 перевіркою ТДІП в Івано-Франківській області досліджувались первинні документи бухгалтерського обліку: посадові оклади, табеля обліку робочого часу, розрахунки заробітної плати, нормативні документи для нарахування заробітної плати, відпускних, на основі яких здійснюються нарахування заробітної плати. Актом перевірки №09-01-011/148 дійсно встановлено факт порушення відповідачем вимог трудового законодавства, та складено протокол про адміністративні правопорушення за ст.41 ч.1 КЗпП.
Що стосується невчасної (нерегулярної) виплати заробітної плати позивачу, то таке порушення також мало місце, однак на час перевірки 28-29 червня 2011 року жодних сум заборгованості по виплаті заробітної плати позивачу ТДІП в Івано-Франківській області не вказано (а.с. 43-44). Відповідачем з власної ініціативи за результатами перевірки проведено доплату розрахункової ( за грудень 2010 року) суми - 225 грн. 08 коп. ( а.с. 45).
Що стосується доводів апелянта, в частині не належної оцінки судом першої інстанції документів, що підтверджують кількість відпрацьованих днів та годин, то такі не приймаються судом до уваги, оскільки були предметом перевірки ТДІП в Івано-Франківській області.
При цьому сам ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції пояснив, що був оформлений на 0,5 ставки охоронника, хоч виконував роботу і отримував зарплату, виходячи з цілої ставки. Яким чином це відображалося документально - він не цікавився.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надані позивачем копії записів про звіти за час чергування ( а.с. 18-38), як і сам журнал чергувань не можуть розглядатися у якості допустимих доказів, оскільки журнал не прошнурований та не пронумерований, а також не містить усіх необхідних реквізитів, зокрема печатки підприємства, підпису керівника. Крім цього, ОСОБА_2 не зміг пояснити суду, чому після звільнення такий знаходиться у нього на руках.
Посилання ОСОБА_2 на те, що працівники суду спонукали його написати заяву про розгляд справи без його участі є голослівними, нічим не підтвердженими, а тому не приймаються судом до уваги.
За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: В.М. Васильковський
В.М. Соколовський