Справа № 434/765/13-к

Провадження № 11кп/782/461/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Шапки В.В.

суддів - Савича Ю. М., Стороженко С. О.

за участю прокурора - Тимошевської Л.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засідані в залі суду в м. Луганську кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 27 лютого 2013 року

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Луганська, азербайджанець, маючий середню освіту, не працюючий, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений:

за ст. 122 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: не виїджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1231,78 грн., моральної шкоди - в сумі 7000 грн.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 09.11.2012 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, разом зі своїми друзями та ОСОБА_1, розпивали спиртні напої в приміщенні автомобільної мийки, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Магістральна, 3.

Під час спільного розпивання алкогольних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу раптово виниклих неприязних відношень виникла конфліктна ситуація, та останні для з'ясування відношень вийшли із приміщення мийки.

В цей час у ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, реалізуючи який він умисно наніс останньому один удар правою рукою в область обличчя, від чого той впав на землю, а ОСОБА_2 покинув місце скоєння злочину.

В результаті вищевказаних умисних та протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в області кута зліва, які згідно висновку експерта № 60 від 17.01.2013 року відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Зі змісту апеляції потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що він, не погоджуючись з вироком, посилається на те, що в частині призначеного покарання він є незаконним та необгрунтованним, таким що не відповідає дійсним матеріалам справи, а призначене покарання не відповідає тяжкості злочину.

Вказує, що місцевий суд не взяв до уваги та не навів у вироці обставини, що обтяжують покарання, а саме, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що на момент скоєння злочину той перебував у стані алкогольного сп'яніння, необгрунтовано вказав, що таких обставин не встановлено та послався на те, що ОСОБА_2 раніше не судимий.

Посилається на те, що до теперішнього часу ОСОБА_2 не відшкодував йому завдану шкоду.

З висновками суду в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 7000 гривень він не згоден, вважаючи, що вказану суму суд стягнув без врахування того, що в результаті протиправних дій був порушений його звичний спосіб життя.

Просить вирок Артемівського районного суду м. Луганська змінити, призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України, стягнути матеріальну шкоду в сумі 1231,78 грн., моральну шкоду в сумі 40000 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого, який повністю підтримав вимоги своєї апеляції, прокурора, який вважав апеляцію потерпілого підлягаючою задоволенню, а вирок суду зміні тільки в частині збільшення суми стягнення моральної шкоди, пояснення обвинуваченого, який частково визнав апеляцію, погодився виплатити потерпілому моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати сторін та заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині розгляду цивільного позову про стягнення моральної шкоди з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних у провадженні доказах.

Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого та його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення ніким не оспорюються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє та переглядає його в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є необхідність збільшення сум, які підлягають стягненню, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання суд, згідно до ч. 1 ст. 75 КК України, може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

При розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначенні йому покарання суд першої інстанції додержав вказаних вимог кримінального при призначенні ОСОБА_2 покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості злочину, те, що він умисно причинив потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, мотиви вчинення злочину та його наслідки, взяв до уваги інші обставини, що впливають на призначення покарання, зокрема, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття і повне визнання своєї вини, те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, його стан здоров'я, бо він є інвалідом 3 групи, складне сімейне становище та стан здоров'я матері, його молодий вік, врахував поведінку самого потерпілого.

Доводи потерпілого ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно не вказав у вироку те, що ОСОБА_2 має судимість, є необґрунтованими, оскільки суперечать наявним по справі документам.

Згідно до дослідженої судом апеляційної інстанції копії постанови Артемівського районного суду м. Луганська від 28.11.2011 року кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ст. 122 ч.1. 186 ч.1. 296 ч.2 КК України була закрита на підставі Закону України від 08.07.2011 г. «Про амністію в 2011 році»

Необґрунтованими колегія суддів вважає також доводи апеляції потерпілого про те, що суд безпідставно послався у вироку на на хворобу ОСОБА_2, що він є інвалідом 3 групи, та його тяжке матеріальне становище, оскільки дослідженими в суді апеляційної інстанції довідкою Департамента з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради № 2320 від 26.04.2013 року та довідкою № 2319 від 26.04.2013 року підтверджено, що він дійсно є інвалідом 3 групи та отримує державну соціальну допомогу в розмірі 894 грн..

Призначене ОСОБА_2 покарання з застосуванням ст.75 КК України колегія суддів вважає мотивованим, справедливим і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1 про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_2.

З урахуванням зазначеного, викладеної в апеляції потерпілим позиції, в якій він ставить питання лише про зміну вироку та не ставить питання про його скасування, та положень ч.1 ст. 404 КПК України про перегляд судом апеляційної інстанції судових рішень першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку в частині призначення покарання.

Твердження потерпілого про те, що суд призначив йому занадто малу грошову суму в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, є слушними та заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілому ОСОБА_1 з вини обвинуваченого ОСОБА_2 було умисно заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд прийшов до правильного висновку, що обвинувачений повинен сплатити потерпілому певну грошову суму у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

Разом з тим, мотивуючи розмір суми в рахунок стягнення моральної шкоди суд не в достатній мірі врахував, що тілесні ушкодження спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого, що останній переніс фізичний біль та душевні страждання, що це змінило його звичайний ритм життя і створювало необхідність докладання додаткових зусиль до відновлення душевного спокою, і призначив розмір грошової суми 7 000 грн., яка не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, як про це зазначено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4.

Виходячи з характеру вчинених ОСОБА_2 діянь і характеру страждань потерпілого, обсягу та тривалості страждань і життєвих змін потерпілого, а також з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія приходить до переконання, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 повинен бути зміненим у частині призначення засудженому грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди, та вважає що достатньою компенсацією заподіяної злочином моральної шкоди є сума в 20 000 грн.

Така грошова сума, на думку колегії суддів, є виваженою та справедливою, як стосовно потерпілого, так засудженого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 27 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині призначення стягнення грошової суми у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцать тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: