СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 березня 2006 року Справа № 20-4/008

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Дугаренко О.В.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Зінченко Р.В., довіреність б/н від 15.07.2005,

відповідача: Запорожець Л.В., довіреність № 29/05 від 12.10.2005,

розглянувши апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Жилищник" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 10 лютого 2006 року у справі №20-4/008

за позовом Державного комунального підприємства "Жилищник" (вул. Єрошенка, 17, Севастополь, 99045)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, Севастополь, 99014)

про визнання недійсним рішення ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, про спонукання видати свідоцтво плитника єдиного податку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач не має права бути платником єдиного податку, а відмова відповідача надати свідоцтво про право сплати єдиного податку не є актом ненормативного характеру.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити, вважаючи його прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального та порушенням норм процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинами справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Розпорядженням першого заступника голови суду був змінений склад колегії, суддя Волков К.В. замінений на суддю Дугаренко О.В.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача зі скаргою не погодився, вважаючи рішення законним та обґрунтованим.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 вищевказаного Кодексу справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають зі здійснення суб'єктами владних повноважень, віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Податкові органи є контролюючими органами виконавчої влади і не здійснюють управлінських функцій, що передбачено Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 1.12 статті 1 цього Закону контролюючий орган -державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків та зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

При виконанні управлінських функцій не вирішується питання про притягнення до відповідальності шляхом застосування адміністративно-фінансових санкцій. Таке право надано тільки контролюючим органам.

Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статей 2, 17, 50 Кодексу адміністративного судочинства України за захистом прав та законних інтересів до адміністративних судів можуть звертатись будь-які фізичні та юридичні особи незалежно від виду діяльності, а Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок судового захисту прав суб'єктів господарювання (тобто юридичних та фізичних осіб, які здійснюють господарську діяльність).

Частина друга статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, передбачених у законодавстві; тобто передбачено інший порядок судового вирішення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу діючого законодавства, та зважаючи на те, що Кодекс адміністративного судочинства України посилається на управлінські функції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, а не функції цих же органів, які виконують функції контролю щодо суб'єктів господарювання стосовно їх господарської діяльності, справи між контролюючими органами та суб'єктами господарювання, що стосуються господарської діяльності підлягають розгляду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція, повторно розглянувши справу, встановила наступне.

6 грудня 2005 року Державне комунальне підприємство „Жилищник" звернулось до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя з вимогою видати свідоцтво про право сплати єдиного податку за ставкою 10% у 2006 році.

26 грудня 2005 року листом № 21286/15-0032 Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя відмовила позивачу в видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2006 рік, посилаючись на то, що засновник позивача не є суб'єктом малого підприємництва і його частка перевищує 25% (а.с. 16).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 3 липня 1998 року № 727/98 (в редакції Указу від 28 червня 1999 року № 746/99) спрощена систему оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осів -суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Згідно з частиною 4 статті 7 вказаного Указу його дія не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належить юридичним особам -учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.

Як слідує з матеріалів справи, Державне комунальне підприємство „Жилищник" створено за розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1297-Р від 22 липня 1997 року як комунальне підприємство на базі комунального майна промислової бази по ул. Ярошенко, 17. (а.с. 58). 9 жовтня 1997 року зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 6). 13 січня 1998 року взято на облік платника податків (а.с. 55).

Згідно зі Статутом та листом Управління з питань майна комунальної власності єдиним власником Державного комунального підприємства „Жилищник" є Севастопольська міська рада народних депутатів. Майно підприємства складається з основних та оборотних засобів, а також цінностей, як надані йому засновником, числиться в комунальній власності міста Севастополя та належить підприємству на праві господарського відання. Статутний фонд та його розмір не встановлено (а.с. 8-15, 21, 57).

Севастопольська міська Рада не є суб'єктом малого підприємництва, тому що не відповідає вимогам, які пред'являються до юридичних осіб -суб'єктів малого підприємництва.

Апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що Державне комунальне підприємство „Жилищник" не може бути платником єдиного податку, тому що засновано Севастопольської міської радої, яка є юридичною особою, однак не є суб'єктом малого підприємництва, та має частку, яка перевищує 25 відсотків, тому що позивач користується майном, належним тільки її.

Лист Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя правильно визначений судом першої інстанції актом ненормативного характеру, у зв'язку з чим спор про визнання його недійсним відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України не підлягає розгляду господарськими судами України.

Апеляційна інстанція не приймає до уваги доводи позивача, що у 2003-2005 роках йому надавались свідоцтва про право сплати єдиного податку та у квітні 2006 року буде надано свідоцтво на 2006 рік. Податковий орган помилково визнавав позивача платником єдиного податку у минулих періодах та не позбавлений можливості визнати ї у майбутні, однак це не є підставою для недотримання вимог, встановлених діючим законодавством.

Відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України.

З огляду на зазначене відповідач відповідно до вимог законодавства відмовив позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Враховуючи висловлене, суд вважає, що апеляційна скарга необгрунтована та задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду прийняте без порушень та при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права; судом встановлені всі обставини, що мають істотне значення для справи; висновки, викладені в рішенні, відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) рішення суду немає.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства "Жилищник" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 лютого 2006 року у справі № 20-4/008 залишити без зміни.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді О.В. Дугаренко

Т.П. Фенько