ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 22» травня 2013 р. Справа №922/435/13-г
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В.,суддя Ільїн О.В.,суддя Черленяк М.І.,
при секретарі Голозубовій О.І.,
за участі представників сторін:
позивача - Маркова І.О. голова, Кашур М.Ю., довірен. від 31.12.2013 року,
1-а 3-тя особа - Котовчихіна О.В., дов. від 08.11.2012 року,
2-а 3-тя особа - не з'явився,
Відповідача - Даценко А.М. голова правління, Юрченко В.С., дов. від 18.02.2013 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1204 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2013 року у справі №922/435/13-г
за позовом Садівничого товариства «Казка», м. Харків,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Харківська районна державна адміністрація Харківської області,
2. Покотилівська селищна рада, смт. Покотилівка,
до Садівничого товариства «Акація», м. Харків,
про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2013 року по справі №922/435/13-г (суддя Светлічний Ю.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2013 року у справі№922/435/13-г скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Зокрема, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даною позовною заявою.
Окрім того, на думку апелянта, договір на користування електричною енергією укладений між СТ «Казка» та КП «Харківенергозбуд» свідчить про факт перебування КТП-737 на балансі СТ «Казка».
До того ж, позивач вважає, що надані ним письмові докази стосовно закупівлі будматеріалів свідчать про належність ПОСТ-1 до СТ «Казка».
Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №3584 від 25.04.2013 року), де СТ «Акація» просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
До судового засідання, яке відбулося 22.05.2013 року, з'явились позивач, відповідач та 1-а 3-тя особа.
Друга 3-тя особа до судового засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 2-а третя особа не скористалася своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності 2-ї третьої особи, за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні відповідач надав суду інформацію про приватизовані ділянки та їх власників.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, відповідача, та 1-ї третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно державного акту на право користування землею, виданого радгоспу "Харківська овочева фабрика" в Харківському районі Харківської області, виконавчим комітетом Харківської районної ради депутатів трудящих, закріплюються в безстрокове і безплатне користування 13,6 га землі, наданої для колективних садів працюючих та службовців. Такий самий акт в 1981 році виданий про закріплення ще 2,4150 га землі.
Згідно виписки з протоколу №1 зборів садівників-любителів радгоспу "Харківська овочева фабрика" від 10.04.1981 р., прийнято рішення про "затвердження статуту садівничого товариства "Казка" робочих та службовців радгоспу "Харківська овочева фабрика". Також були обрані особи у члени правління Садівничого товариства.
02.06.1981 р. рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області за №680 був зареєстрований статут СТ "Казка".
На протязі 1987-1989 років всього, згідно рішень виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області та державних актів, СТ «Казка» було виділено земель загальною площею 47,855 га.
Відповідно протоколу загальних зборів СТ "Казка" від 23.11.2003, у присутності 38 учасників садівничого товариства було прийнято рішення про виведення СТ "Акація" зі складу СТ "Казка" .
30.12.2003 року відбулася реєстрація СТ "Акація" як юридичної особи.
Між сторонами було складено акт здачі-приймання від 20 жовтня 2005 року в якому відображений факт приймання-передачі КТП-737 та приладів обліку електричної енергії СТ ЕА 01 5/50 380/20 фабричний номер 002027.
Також, 01.01.2006 року членами комісії СТ «Акація» був складений розподільчий баланс між СТ «Казка» та СТ «Акація» про те, що СТ «Казка» передає, зокрема, ПОСТ №1 СТ «Акація».
На думку позивача, правлінням СТ «Акація» на незаконних підставах відбулось заволодіння землями та майном, яке належить СТ «Казка».
Господарський суд Харківської області, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що строк позовної давності сплинув у 2009 році, оскільки перешкоди у користуванні земельними ділянками виникли з моменту передачі КТП -737 та приладів обліку електричної енергії 01 5/50 380/20, а саме у 2006 року, та керуючись ст. 256, 257,261 Цивільного кодексу України відмовив в позові.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним та таким, що не відповідає чинному законодавству з огляду на наступне.
Положеннями ст.ст.256,257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, передбачено що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є саме усунення перешкод у користуванні земельними ділянками площею 13,6 га та 2,4 га, які, та зобов'язання правління СТ «Акація» не чинити перешкоди у користуванні майном СТ «Казка», а саме - КТП-737, ПОСТ №1 шляхом надання доступу до їх вільного використання.
Тобто, позивач ставить питання щодо законності користування майном СТ «Казка», яке розпочалось саме з моменту створення СТ «Акація» і до цього часу.
Правопорушення в даному випадку є триваючим, а тому таке порушення не обмежене чіткою датою створення СТ «Акація» і переходу чи виділення майна до нього.
Відтак, строк позовної давності на даний час не сплив, а СТ «Казка» має право на звернення до суду із даним позовом.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності є неправомірним, і тому позовні вимоги підлягають розгляду по суті.
По-перше, в позовній заяві позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, площею 13,6 га та 2,4150 га.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються двох земельних ділянок, площею 13,6 га та 2,4150 га, наданих радгоспу "Харківська овочева фабрика" в Харківському районі Харківської області на підставі державних актів на право користування землею, виданих у 1981 році виконавчим комітетом Харківської районної ради депутатів трудящих.
Відповідно до положень ст.20 Земельного кодексу Української РСР, в редакції яка діяла на момент виділення земельних ділянок, відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Згідно до п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Відповідно до п.3 ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Таким чином, наведеним нормами встановлено обов'язок землекористувача оформити право користування земельною ділянкою у відповідності до вимог Земельного кодексу України.
Однак, в матеріалах справі відсутні будь-які докази оформлення СТ «Казка» атів на постійне користування землею.
До того ж, голова правління СТ «Казка» в своїх поясненнях, наданих в судовому засіданні, зазначила, що актів на постійне користування спірними земельними ділянками з того часу не було оформлено, будь-які правовстановлюючих документів на земельні ділянки площею 13,6 га та 2,4150 га СТ «Казка» отримано не було.
В той же час, із Статуту СТ «Казка» зареєстрованого 02.06.1981 р. рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області за №680, вбачається, що СТ «Казка» не є правонаступником радгоспу "Харківська овочева фабрика", а є саме новоствореною організацією.
Тому, акти на право постійного користування землею видані у 1981 році радгоспу "Харківська овочева фабрика" в Харківському районі Харківської області не підтверджують наявність права користування земельними ділянками СТ «Казка». Будь-яких інших правовстановлюючих документів на земельні ділянки площею 13,6 га та 2,4150 га не надано.
Таким чином, на даний час у СТ «Казка» відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки площею 13,6 га та 2,4150 га.
Окрім того, всього, згідно рішень органів місцевого самоврядування та державних актів, СТ «Казка» було виділено земель загальною площею 47,855 га.
Як зазначила у своїх поясненнях голова Правління СТ «Акація», у товариства відсутня земля, яка б належала безпосередньо СТ «Акація». Тобто, СТ «Акація» є об'єднанням 1270 громадян (учасників товариства), у власності яких є земельні ділянки загальною площею 14,3 га, отримані на підставі рішень відповідних органів місцевого самоврядування про надання громадянам земельних ділянок, про що свідчить список членів СТ «Акація», наданий відповідачем.
Втім, з наданих матеріалів справи неможливо встановити місцерозташування та межі земельних ділянок, які є предметом спору. Неможливо встановити факт перетинання меж земельних ділянок які знаходяться у користуванні СТ «Казка» та у членів СТ «Акація».
Заявляючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, позивач посилається на той факт, що СТ «Акація» з моменту створення і до цього часу незаконно займає частину земельних ділянок площею 13,6 га та 2,4150 га.
Виходячи з цього, позивач повинен був довести суду факт зайняття членами СТ «Акація» земельних ділянок СТ «Казка», межі спірних земельних ділянок та факт перетинання цих меж.
Однак, виходячи з наданих доказів, суд позбавлений можливості зробити висновок про місце розташування земельних ділянок СТ «Казка» та земельних ділянок, що належать членам СТ «Акація», і як наслідок, про наявність порушеного права користування СТ «Казка» земельними ділянками площею 13,6 га та 2,4150 га.
До того ж, відповідне клопотання про детальне дослідження цих питань сторонами не заявлялось.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч вищевикладеному позивачем не надано доказів у відповідності ст.32 ГПК України, наявності у СТ «Казка» права користування земельними ділянками площею 13,6 га та 2,4150 га та незаконного використання членами СТ «Акація» земельної ділянки СТ «Казка».
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог в цій частині.
До того ж, слід зазначити, що позивач, заявляючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками площею 13,6 га та 2,4 га, не навів яким саме чином мають бути усуненні перешкоди у користуванні землею. Тобто, позивачем не конкретизовано спосіб захисту порушеного права.
З огляду на недоведеність наявності права користування землею СТ «Казка» та невизначеності меж спірних земельних ділянок, в частині усунення перешкод у користуванні земельними ділянками площею 13,6 га та 2,4 га позовні вимоги є недоведеними, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для їх задоволення.
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні КТП-737 та ПОСТ №1 шляхом надання вільного доступу до їх використання, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент створення СТ «Акація» ПОСТ №1 та КТП-737 були на балансі СТ «Казка», про що свідчить фінансовий звіт про прихід коштів на забезпечення діяльності СТ «Казка», який відображає факт закупівлі будматеріалів за рахунок членів товариства для будування та підтримання ПОСТ №1. Договір укладений між СТ «Казка» та КП «Харківенергозбуд» про користування електричною енергією; фінансові звіти СТ «Казка» які відображають понесені затрати на підтримання КТП-737 у належному стані; рахунки та накладні по придбанню за рахунок членів СТ «Казка» запасних частин; - свідчать, що ПОСТ №1 та КТП-737 належали СТ «Казка» на час виділення СТ «Акація» зі складу СТ «Казка».
За актом здачі-приймання від 20.10.2005 року та розподільним балансом від 01.01.2006 року, КТП-737 та ПОСТ №1 було передано СТ «Акація».
Розглядаючи питання правомірності передачі КТП-737 та ПОСТ №1 СТ «Акація», суд у відповідності до вимог ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України не обмежений доводами позовної заяви чи апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У статті 391 ЦК України зазначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно протоколу загальних зборів СТ "Казка" від 23.11.2003 року, у присутності 38 учасників садівничого товариства було прийнято рішення про виведення СТ "Акація" зі складу СТ "Казка" .
На момент прийняття протоколу про відокремлення земельних ділянок для створення іншого садового товариства від 23 листопада 2003 року до складу садівничого товариства "Казка" входило 1353 чоловік та голова СТ "Казка" - Шебаєв М.Г.
Відповідно до п.20 Статуту СТ "Казка" (в редакції, яка діяла у 2003 році), віщим органом садівничого товариства є загальні збори (збори уповноважених), яке для керівництва справами збирає правління.
Згідно п.п. м п.20 Статуту СТ "Казка" (в редакції, яка діяла у 2003 році), яке вирішує питання реорганізації та припинення діяльності товариства, їх входження в територіальні об'єднання та виходу з них.
Пунктом 21 Статуту СТ "Казка" (в редакції, яка діяла у 2003 році) визначено, що загальні збори вважаються правомочними, якщо на зборах присутні не менш 2/3 частин всіх членів товариства.
Втім, з протоколу загальних зборів СТ "Казка" вбачається, що рішення про виділення 400 ділянок у відокремлене садівниче товариство було прийнято у присутності 38 членів, що суперечить п. 21 Статуту СТ "Казка".
Зважаючи на наведене, рішення садівничого товариства від 23.11.2003 р. про реорганізацію СТ "Казка" шляхом виведення 400 ділянок в СТ "Акація" є не легітимним.
Таким чином, державна реєстрація СТ "Акація" як юридичної особи, на підставі протоколу загальних зборів СТ "Казка" від 23.11.2003 прийнятого за відсутності 2/3 членів товариства, який є не легітимним - також є неправомірною.
Загальними зборами СТ "Акація" затверджено статут товариства 23.11.2003 та затверджено рішенням VII сесії Покотилівської сільської ради XXIV скликання 30.12.2003 року, відповідно до п. 1.4 якого Товариство створено шляхом виділу з СТ "Казка", зареєстрованого рішенням виконкому Харківської районної Ради народних депутатів Харківської області від 02 червня 1986 року №680, і є правонаступником цього садового товариства пропорційно одержаній від нього при виділі частині майна й земель.
З 01.07.2004 р. вступив в силу Закон України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", відповідно до якого реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводилась державним реєстратором і вносилась в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці: проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб - підприємців.
14.06.2005 року зборами СТ "Акація" (протокол №2 від 22.05.2005 р.) затверджено статут товариства (нова редакція) та зареєстровано Покотилівською селищною радою Харківського району в особі Голови виконавчого комітету Гуцева Б.П. за №233.
Враховуючи реєстрацію нової редакції статуту СТ «Акація» саме головою Покотилівської селищної ради Харківського району, а не державним реєстратором на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, як того вимагають положення наведеного закону, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про те, що нова реєстрація статуту товариства СТ "Акація" була проведена не у відповідності вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців".
З огляду на незаконність створення СТ «Акація», є незаконним передача СТ «Акація» спірного майна, а саме - ПОСТ №1 та КТП-737.
Враховуючи неправомірність користування ПОСТ №1 та КТП-737 СТ «Акація», позовні вимоги щодо зобов'язання правління СТ «Акація» не чинити перешкоди у користуванні майном СТ «Казка», а саме - ПОСТ №1 та КТП-737 шляхом надання доступу до їх вільного використання підлягають задоволенню на підставі ст. 321, 317, 391 Цивільного кодексу України.
З огляду на помилковий висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності, та неправомірну відмову в позові в частині зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні КТП-737 та ПОСТ №1, рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2013 року у даній справі підлягає скасуванню в частині відмови в позові щодо зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні КТП-737 та ПОСТ №1 із прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального Кодексу України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2013 року у справі №922/435/13-г скасувати в частині відмови в позові щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні КТП-737 та ПОСТ №1 шляхом надання доступу до їх вільного використання.
В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати правління Садового товариства «Акація» (61064, м. Харків, пр-т. Московський, б.250-В, кв.149 ) не чинити перешкоди у користуванні майном Садового товариства «Казка» (61093, м. Харків, вул. Володарського, б.57-А, кв.39), а саме - ПОСТ №1 та КТП-737 шляхом надання доступу до їх вільного використання.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Повний текст постанови складено 24.05.2013 року.
Головуючий суддя Россолов В.В.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Черленяк М.І.