Справа № 1007/10992/2012 Головуючий у І інстанції Білик Г.О.
Провадження № 22-ц/780/2013/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.
Категорія 36 31.05.2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30 травня 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина на будинок по АДРЕСА_1, частку у пайовому фонді та грошові вклади. Вказувала, що вона у встановлений законом термін прийняла спадщину шляхом подачі заяви до держнотконтори і 30 червня 2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у пайовому фонді і грошові вклади. У оформленні спадщини на житловий будинок по АДРЕСА_1 нотаріусом їй відмовлено з огляду на відсутність у померлого правовстановлюючих документів на цей будинок. Зазначала, що будинок був зведений у 1964 році і згідно записів у погосподарській книзі значився за її чоловіком, який був головою господарства. Посилаючись на те, що будинок входить до складу спадщини, просила визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2012 року позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 Броварського району Київської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 В решті позову відмовлено.
Позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, яким її позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
- 2 -
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_8, який заповіту не залишив (а.с.6,8,11). Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 і присадибну земельну ділянку за цією ж адресою площею 0,1600 га, на дві частки пайового фонду майна КСП «Бобрицьке» с.Шевченкове Броварського району Київської області, вартістю 7176 грн. і 2760 грн. відповідно, на грошові вклади у ПАТ «Державний ощадний банк України», а також на земельні ділянки площею 0,9464 га, 1,9889 га, 0,9520 га, 1,4975 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бобрицької і Шевченківської сільських рад Броварського району Київської області (а.с.12-17,49-51,58-62).
Спадкоємцями померлого за законом першої черги є позивачка як його дружина, діти померлого: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та за правом представлення його онуки ОСОБА_6, ОСОБА_6,ОСОБА_7
Позивачка як спадкоємець за законом першої черги у встановлений законом строк приняла спадщину шляхом подачі заяви до Броварської районної державної нотаріальної контори (а.с.37). Інші спадкоємці відмовилися від спадщини (а.с.38,46,82-84).
13 червня 2012 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частки у пайовому фонді майна КСП «Бобрицьке» і грошові вклади (а.с.9). 21 серпня 2012 року позивачка отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1600 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та на земельні ділянки площею 0,9464 га, 1,9889 га, 0,9520 га, 1,4975 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бобрицької і Шевченківської сільських рад Броварського району Київської областіна (а.с.73-75).
У оформленні спадщини на житловий будинок по АДРЕСА_1 позивачці відмовлено у зв'язку із відсутністю у померлого правовстановлюючих документів на цей будинок, який згідно запису в погосподарській книзі № 8 Шевченківської сільської ради зареєстровано за ОСОБА_8із 1964 року, особовий рахунок НОМЕР_1.
Вказані обставини стверджуються наявними у справі доказами, в тому числі копією спадкової справи.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що згідно положень ст.ст.60,70 СК України спірний будинок є спільною сумісною власністю позивачки та її чоловіка ОСОБА_8, а тому позивачка має право успадкувати лише його половину.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками, поскільки
- 3 -
суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
Вирішуючи спір, суд не звернув уваги, що право власності на будинок виникло у спадкодавця ОСОБА_8 у 1964 році, що стверджується відповідним записом у погосподарській книзі Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області. З огляду на те, що СК України набрав чинності 1 січня 2004 року, а також на положення ст.58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно правові акти не мають зворотньої сили в часі, застосування норм цього Кодексу до спірних правовідносин є помилковим.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд порушив норми процесуального права, зокрема ст.11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За змістом даної норми виключно позивачі ОСОБА_2 належить право розпоряджатися на власний розсуд своїми правами та визначати спосіб їх захисту. Отже, якщо позивачка бажає розпорядитися своїми правами шляхом спадкування будинку після смерті чоловіка, а не інакше (оформлення права власності на половину будинку як на частку у майні подружжя та спадкування іншої половини), то це її право і суд не вправі перешкодити їй реалізувати свої права, якщо вони грунтуються на вимогах закону.
Відповідно до роз'яснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).
Згідно ч.3 ст.213 ЦПК України рішення суду може грунтуватися лише на доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч вказаним вимогам процесуального закону суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, послався на обставини, які не досліджувалися в судовому засідання. Зокрема суд прийшов до висновку, що спірний будинок був у 1964 році зведений позивачкою та її чоловіком, проте в матерілах справи відсутні будь-які докази з цього приводу. Дане питання не було предметом розгляду, судом не досліджувалося, а відтак висновки в цій частині безпідставні. Із журналу судового засідання і технічного запису засідання вбачається, що розгляд справи відбувся лише за участю представника позивачки і третьої особи ОСОБА_10, яка ніяких пояснень з цього приводу не надавала.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
- 4 -
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються ст.1217 ЦК України, згідно якої спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст.1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом мають особи, визначені у ст.1261-1265 ЦК України. Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на садкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Згідно ст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який подав заяву до держнотконтори протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Поскільки судом встановлено, що має місце спадкоємство за законом, а також, що спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла його дружина позивачка ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги, а решта спадкоємців відмовилися від спадщини, то суд вважає за необхідне визнати за позивачкою право власності на спадкове майно у вигляді будинку по АДРЕСА_1.
При цьому колегія суддів виходить з того, що можливість оформлення позивачкою спадщини в нотаріальному порядку втрачена з огляду на відсутність передбачених законом правовстановлюючих документів на спадковий будинок.
В той же час колегія суддів вважає доведеним факт належності на праві власності спадкодавцю ОСОБА_8 житлового будинку по АДРЕСА_1, що стверджується записом в погосподарській книзі № 8 Шевченківської сільської ради про реєстрацію за ОСОБА_8із 1964 року на праві власності цього будинку, особовий рахунок НОМЕР_1. Даний запис відповідно до діючого у 1964 році законодавства підтверджував наявність права власності у особи, щодо якої вчинено такий запис у погосподарській книзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ___________________