Справа № 2-268/13 Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.

Провадження № 22-ц/780/2731/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 31.05.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 травня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 28 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг з послідуючими додатковими угодами, за якими остання отримала кредит на поточні потреби в сумі 100000 доларів США терміном на 20 років зі сплатою 14 % річних. Поручителем позичальниці за договором кредиту є відповідач ОСОБА_3, який за договором поруки від 28 березня 2008 року зобов'язався відповідати перед банком за повернення кредиту позичальником. Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком і відповідачкою ОСОБА_4 28 березня 2008 року було укладено договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку належне їй майно: житловий будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_2. Вказував, що за умовами кредитного договору позичальниця ОСОБА_2 мала повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість. Письмова вимога банку про погашення боргу від 27 вересня 2012 року залишена відповідачкою без задоволення.

Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України, ст.ст.33,39,40 Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору, просив стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь банку борг в розмірі 2595840,25 грн., з яких 1075028,05 грн. - залишок тіла кредиту, 418784,44 грн. - відсотки, в рахунок погашення боргу звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді житлового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Рішенням Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на

- 2 -

користь ПАТ «Універсал Банк» борг за договором кредиту в сумі 2595840,25 грн. та судові витрати. В решті позову відмовлено.

Позивач ПАТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов банку задоволити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, в тому числі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, які мешкають в АДРЕСА_1 повідомлені шляхом направлення телефонограми згідно ч.6 ст.74 ЦПК України (зафіксовано в журналі телефонограм), до суду не з'явилися, що згідно ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 28 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є позивач, і відповідачкою ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг з додатковими угодами, згідно яких відповідачка отримала в банку на поточні потреби кредит готівкою в розмірі 243000 доларів США (два транші 100000$ і 143000$) терміном до 1 грудня 2019 року зі сплатою процентної ставки за користування коштами, яка визначена окремо за кожним траншем кредиту в додаткових угодах (а.с.7-61). Повернення кредиту згідно п.1.3.4 генерального договору та додаткових угод передбачено шляхом сплати позичальником щомісячних платежів за кредитом і відсотками (а.с.3,4 оборот). Згідно п.6.1 генерального договору у випадку прострочення платежів позичальник зобов'язаний на вимогу банку погасити кредит достроково в повному обсязі.

Поручителем позичальниці за договором кредиту є відповідач ОСОБА_3, який за за двома договорами поруки від 28 березня 2008 року (по обох траншах100000$ і 143000$) з наступними додатковими угодами зобов'язався відповідати перед банком за виконання зобов'язань по поверненню кредиту (а.с.62-75). Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком і відповідачкою ОСОБА_4 28 березня 2008 року було укладено договір іпотеки (з наступними змінами), згідно якого відповідачка як власник передала в іпотеку належне їй майно: житловий будинок і земельну ділянку площею 0,2260 га по АДРЕСА_2 (а.с.76-85). Згідно пунктів 2.1.1-2.1.2. іпотечного договору банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в тому числі прострочення платежів.

Також, судом встановлено, що позичальниця ОСОБА_2 не виконує обов'язків по щомісячному поверненню кредиту і відсотків, покладених на неї умовами договору, кредит не погашає, станом на 13 липня 2012 року має прострочену заборгованість: по тілу кредиту

- 3 -

4669 доларів США, по процентам - 51076,59 доларів США (а.с.94-98). Письмові вимоги банку про необхідність погашення заборгованості та наслідки їх невиконання у вигляді стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, направлені відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 27 вересня 2009 року і відповідачці ОСОБА_4 25 січня 2011 року залишені останніми без задоволення (а.с.106-111).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальниця ОСОБА_2 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ПАТ «Універсал Банк». Дані права підлягають до захисту шляхом дострокового стягнення солідарно із позичальниці ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 боргу за кредитним договором.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону (ст.ст.1050,1054 ЦК України).

Проте, відмовляючи у позові в частині звернення стягнення на передане в іпотеку майно в рахунок погашення боргу, суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, відмовляючи в позові в цій частині, суд входив з того, що порушені права банку захищені судом шляхом повного стягнення суми боргу за кредитним договором солідарно із позичальниці і поручителя, що є достатнім для захисту прав і і нтересів банку, а звернення стягнення на предмет іпотеки призведе до більшого отримання коштів банком. При цьому суд залишив поза увагою положення ст.33 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

З огляду на те, що особи позичальниці ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_3 є відмінними від особи майнового поручителя (іпотекодавця) ОСОБА_4, звернення стягнення на предмет іпотеки не суперечить вимогам закону.

Аналогічна позиція викладена в п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно якого суд може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором в ситуації коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд виходив із недоцільності звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням вимог статей 60, 213 ЦПК України щодо законості і обгрунтованості рішення, згідно яких висновки суду не можуть грунтуватися на припущеннях чи доцільності, а мають грунтуватися на вимонгах закону.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

- 4 -

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову з таких міркувань.

За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду (ч.3).

Поскільки судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг з наступними додатковими угодами, а також встановлено, що позичальниця не виконує передбачені договором обов'язки по внесенню щомісячних платежів, має заборгованість, то відповідно до вимог закону та умов договору банк має право на захист своїх прав, шляхом дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.

При цьому колегія суддів враховує, що банком дотримані положення ст.35 Закону України «Про іпотеку» в частині направлення відповідачам, в тому числі іпотекодавцю ОСОБА_4 письмових вимог про усунення порушень від 25 січня 2011 року і від 27 вересня 2012 року (а.с.106-11).

Відповідно до положень ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» колегія суддів вважає за необхідне визначити у рішенні: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; відомості про предмет іпотеки, в тому числі початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Також, суд вважає за необхідне скасувати рішення в частині розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове, поскільки суд допустив порушення норм процесуального права, стягнувши судові витрати солідарно, хоча судові витрати підлягають стягненню в частках. Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд покладає на відповідачів судові витрати в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2013 року в частині відмови у позові та в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове.

- 5 -

В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL2277 від 28 березня 2008 року в розмірі 2595840 гривень 25 коп., з яких тіло кредиту - 1868144 гривень 51 копю, відсотки - 727695 гривень 75 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді житлового будинку загальною площею 39,5 кв.м., житловою площею 24,5 кв.м. та земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,2260 га по АДРЕСА_2, зазначені в договорі іпотеки від 28 березня 2008 року.

Предмет іпотеки у вигляді житлового будинку загальною площею 39,5 кв.м., житловою площею 24,5 кв.м. та земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,2260 га по АДРЕСА_2, що перебуває у власності іпотекодавця ОСОБА_4, підлягає реалізації шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати в сумі 1073 гривні з кожного.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________