УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/493/13Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"21" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_6 на дії та бездіяльність державних виконавців Відділу Державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим - Мірошнікової Олени Юріївни, Андрущенко Олесі Юріївни та начальника Державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим Мустафаєвої Л.Н., за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 26 лютого 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції в АР Крим (далі - ВДВС) та неодноразово уточнюючи вимоги просив визнати незаконним бездіяльність державного виконавця Мирошникової О.Ю. щодо не застосування заходів виконавчих дій по розшуку та опису автотранспорту; визнати неправомірною постанову державного виконавця Мирошникової О.Ю. про зупинення виконавчого провадження від 21.03.2011 року; поновити строк для звернення до суду із скаргою щодо неправомірності дій державного виконавця Мирошникової О.Ю.; визнати бездіяльність державного виконавця Андрущенко О.Ю. щодо невиконання її зобов'язань; визнати бездіяльність начальника виконавчої служби Мустафаєвої Л.Н. щодо виконання рішення суду за виконавчим листом №2-2485 та зобов'язати усунути порушення.

Скарга мотивована тим, що у ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим знаходиться виконавче провадження №2-2485 щодо примусового виконання рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 червня 2008 року про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 85 850 грн., яке у зв'язку з бездіяльністю державних виконавців ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим не виконане. Факти порушення державними виконавцями ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим Мирошникової О.Ю., Андрущенко О.Ю. та начальника Мустафаєвої Л.Н., викладені в скарзі заявника, призвели до невиконання рішення суду.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 26 лютого 2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено.

Вважаючи дану ухвалу, такою, що суперечить закону та зібраним у справі доказам, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову - про задоволення скарги.

В апеляційній скарзі йдеться про не з'ясування судом першої інстанції всіх обставин щодо порушення державними виконавцями ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим вимог на виконання рішення суду, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», які викладені в скарзі, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апелянт не погоджується з висновками суду, що ухвала Керченського міського суду АР Крим від 03.03.2010 року не містить приписів до державного виконавця про вчинення заходів примусового виконання судового рішення.

Апелянт вважає неправильним застосування судом першої інстанції строку для звернення зі скаргою до суду на дії державного виконавця, передбаченого ст. 385 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що деякі порушення з боку державних виконавців мали місце, але ОСОБА_6 пропущений строк оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, встановлений ст. 385 ЦПК України.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх прав чи свобод.

Відповідно до вимог ч.2 ст.30 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» - державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Судом встановлено, що на виконанні ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим знаходиться звідне виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_10 124 095, 09 грн. 16 липня 2008 року відкрито виконавче провадження.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів заявника про бездіяльність держвиконавця Мирошникової О.Ю., яка випливає з невиконання ухвали Керченського міського суду АР Крим від 03.03.2010р. щодо заборони ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зменшення ринкової вартості автомобіля марки «Шкода-Октавія» 2004 року випуску (а.с. 20).

Зазначена ухвала буда прийнята в межах розгляду іншої справи, а саме про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки «Шкода-Октавія» 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_12, і виконанню за виконавчим провадженням відкритим по іншій справі не підлягала.

Судом першої інстанції визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Мирошникової О.Ю., яка виразилася у невжитті жодних заходів, спрямованих на перевірку виконання обтяження, накладеного судом, на майно боржника ОСОБА_10; на виконання акту опису автомобіля марки «Шкода-Октавія», в частині звернення стягувача про порушення боржником заборони користуватися арештованим автомобілем.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку по порушення державним виконавцем Мирошниковою О.Ю. вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконавчого провадження у зв'язку з хворобою боржника, оскільки підстави для прийняття постанови про зупинення провадження щодо примусового виконання виконавчого документа від 21.03.2011р. в матеріалах виконавчого провадження відсутні (а.с.29-30).

Однак приймаючі судове рішення, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_6 у задоволенні скарги в цій частині, оскільки ним був пропущений строк звернення зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця, встановлений положенням ст. 385 ЦПК України, який є припиняючим.

Суд обґрунтовано не прийняв доводи скаржника щодо його юридичної необізнаності.

Правильним є висновок суду щодо безпідставності вимог про визнання бездіяльністю держвиконавця не накладення арешту на полупричеп GRAY ADAMS 3FL, оскільки відсутні докази, що вказаний полу причеп є власністю ОСОБА_10

Відсутні підстави за висновком суду й визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Андрущенко О.Ю. щодо неприйняття заходів щодо зняття арешту з автомобілю ІВЕКО МАГІРУС державний номер НОМЕР_3, оскільки зазначений автомобіль є залоговим майном.

Доводи апелянта про те, що рішенням суду від 25 січня 2011 року встановлено погашення кредиту за кредитним договором ще у листопаді 2009 р., що вказує на звільнення залогового майна, спростовується листами ПАТ «Приват Банк» про те, що банк не дає згоди виведення автомобілів ІВЕКО МL 120Е18 державний номер НОМЕР_4, ІВЕКО МАГІРУС державний номер НОМЕР_3 з під арешту (а.с.204-206).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність начальника ВДВС Керченського МУЮ АР Крим Мустафаєвої Л.Н. у порушенні строків передання матеріалів виконавчого провадження від одного державного виконавця іншому, оскільки порушень положень Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено не було.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Докази та обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження судом першої інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування судового рішення суду не містять.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 312 п.1. ч.1, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 26 лютого 2013 року залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

В.О.Полянська Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько