№ справи:113/621/12Головуючий суду першої інстанції:Кондрак

№ пров.:11/190/543/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Соловйов М. В.

_____________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПетюшевої Н.М.

СуддівСоловйова М.В., Кордика С.В.

За участю прокурораЯрошенко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу по апеляціям засудженого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5, адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_9 на вирок Ленінського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29.03.2012 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Бабенково, Кіровського району АРК, громадянина України, українця, маючого неповну середню освіту, одруженого, маючого трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання:

за ст. 185 ч. 3 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Семенівка, Ленінського району АРК, громадянина України, руського, маючого середньо-спеціальну освіту, жонатого, маючого двох неповнолітніх дітей, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання:

за ст. 185 ч. 3 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

У задоволенні цивільних позовів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_12 у дохід держави за рахунок відшкодування судових витрат за проведення трасеологічної експертизи у розмірі 187 гривень 60 копійок з кожного.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_13 и ОСОБА_12 за попередньою змовою та в групі 27 грудня 2010 року шляхом злому замку, проникли до гаражу за АДРЕСА_4, звідки таємно викрали належне ОСОБА_10 майно. Після чого з викраденим з місця злочину зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 15 000 гривень.

Вони ж, з 01 січня 2011 року по 04 січня 2011 року, повторно, маючі намір на таємне викрадення чужого майна, шляхом пролому стелі проникли до гаражу за АДРЕСА_5, звідки таємно викрали майно, що належить ОСОБА_14, чим спричинили потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 17 500 гривень.

Також, ОСОБА_9 і ОСОБА_5 23 серпня 2011 року по 03 вересня 2011 року, повторно маючи аналогічні наміри, шляхом пролому віконної рами, проникли до приміщення сторожки у селі Семенівка, звідки таємно викрали майно, що належить ОСОБА_15, чим спричинили потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 1000 гривень.

23 серпня 2011 року по 03 вересня 2011 року, ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_13, за попередньою змовою та в групі, повторно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проникли до салону автомобіля марки «Фольксфаген транспортер т4», звідки викрали майно, що належить ОСОБА_15, чим спричинили потерпілому матеріальний збиток на суму 1000 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 14 червня 2012 року вирок суду першої інстанції у частині призначеного ОСОБА_9 та ОСОБА_5 покарання змінений та на підставі ст. 75 КК України їх звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладанням обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ст. 76 КК України

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2013 року ухвала суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_5 була скасована, а справа направлена на новий апеляційний розгляд.

В апеляції засуджений ОСОБА_9 та його захисники - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не оспорюючи вини та кваліфікації дій засудженого, просять вирок суду першої інстанції змінити та призначити покарання без реального відбування.

Свої доводи мотивують тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 не повній мірі були враховані обставини, що пом'якшують покарання, а саме: його щиросердне розкаяння у скоєному, активне сприяння розкриттю скоєних злочинів, повне відшкодування спричинених потерпілим збитків, думку потерпілих та державного обвинувача, які вважали за необхідне призначити йому покарання без відбування реального покарання.

Крім того, захисник ОСОБА_8 вважає, що при призначенні покарання засудженому ОСОБА_9 судом не було враховано суттєві обставини, що могли вплинути на розмір призначеного покарання. Зокрема, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, визнання вини, відшкодування матеріальної шкоди потерпілим.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_16 також не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини, просять вирок суду змінити та призначити міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Свої доводи мотивують тим, що судом не було враховано, що ОСОБА_5 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, у ході досудового та судового слідства вину скою визнав повністю, розкаявся у скоєному, добровільно відшкодував потерпілим спричинену шкоду, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває у шлюбі, має двох неповнолітніх дітей, є депутатом Щолкінської міської Ради з листопада 2010 року, на утриманні має мати ІНФОРМАЦІЯ_3, думку потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Заслухавши доповідача, засуджених, які просили задовольнити апеляційні скарги та підтримали апеляції один одного та своїх захисників, захисника потерпілих, який просив вирок суду залишити без змін, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги засуджених та адвокатів не підлягають задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України 1960 року.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 та ОСОБА_5 у скоєні злочинів, за обставин, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних по справі і перевірених судом у судовому засіданні у порядку ст. 299 ч. 3 КПК України 1960 року.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, повторно та з проникненням в інше приміщення та за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою, повторно.

Дії ОСОБА_5 також кваліфіковані правильно за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, повторно та з проникненням в інше приміщення та за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою, повторно.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_9 і ОСОБА_5, судом першої інстанції були враховані обставини скоєного злочину, ступінь його тяжкості, дані про осіб засуджених.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_9 і ОСОБА_5 хоча і призначено в межах санкцій ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, проте є надмірно суворим та згідно вимог ст. 65 КК України не відповідає ступеню тяжкості скоєних засудженими злочинів, а також даним про осіб засуджених.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при призначенні покарання засудженим, вказав і врахував ступінь тяжкості скоєних засудженими злочинів, проте фактично і в належній мірі не врахував конкретних обставин справи, позитивні дані, які характеризують осіб засуджених, а також обставини, що пом'якшують покарання засуджених та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ними злочинів.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами, внесеними постановою від 10 грудня 2004 р. № 18) призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої законом, згідно зі ст. 69 КК може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Таким чином, з урахуванням віку засудженого ОСОБА_5, погашеної судимості у відповідності до ст. 89 КК України (а. с. 304-305, 309-310 том 1), наявності на утриманні ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5, також має на утриманні пенсійного віку ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_6, повного розкаяння, позитивної характеристики за місцем проживання та роботи, наявності тяжкої хвороби, відшкодування шкоди потерпілим у повному обсязі, поведінки у період знаходження на волі, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити покарання засудженого із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі за ч. 3 ст. 185 КК України.

Наявні обставини у своїй сукупності пом'якшують покарання, та істотно зніжують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зменшують його суспільну небезпеку і утворюють підставу для застосування щодо ОСОБА_5 вимог ст. 69 КК України.

З урахуванням віку засудженого ОСОБА_9, наявності на його утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_9, сприяння розкриттю злочину, позитивної характеристики, погашеної судимості у відповідності до ст. 89 КК України, відшкодування збитків заявлених потерпілими в судовому засіданні, що відшкодовані у повному обсязі, та поведінки засудженого на волі та відсутність обтяжуючих обставин, колегія суддів також вважає за можливе призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України у виді обмеження волі.

Таким чином, з урахуванням викладеного, та за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання засудженим ОСОБА_9 і ОСОБА_5, а саме: сприяння розкриттю злочину, добровільного вжиття заходів до відшкодування шкоди потерпілій, та враховуючи особистості винних, які у силу ст. 89 КК України раніше не судимі, їх позитивні характеризуючи дані, колегія суддів вважає за можливе призначити їм покарання більш м'яке передбачене законом.

За змістом ст. 372 КПК України 1960 року невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу України, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості так і суворості.

При відсутності обставин, що обтяжують покарання засудженим, усунення негативних наслідків, шляхом повного відшкодування матеріальних збитків, заявлених потерпілими, колегія суддів вважає можливим призначити засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді обмеження волі, яке є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

З урахуванням тяжкості скоєних засудженими злочинів, три з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, а один середньої тяжкості, скоєння їх на протязі певного проміжку часу, та те, що в силу ст. 89 КК України раніше не судимі, колегія суддів не знаходить підстав для призначення покарання засудженим за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.

У відповідності до ст. 373 КПК України 1960 року, апеляційний суд змінює вирок у випадку пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого та в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання слід змінити.

Керуючись ст. ст. 362, 365, 373 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених та їх захисників залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29 березня 2012 року стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_5 змінити.

Призначити ОСОБА_9 покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки 6 місяців обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_9 за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворо покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 3 років 6 місяців обмеження волі.

Строк відбування покарання вираховувати з моменту прибуття до кримінально-виконавчої установи, зарахував у термін відбування покарання строк перебування ОСОБА_9 під вартою з 21 листопада 2011 року по 14 червня 2012 року.

За правилами передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК України, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Призначити ОСОБА_5 покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки обмеження волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки 6 місяців обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворо покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 3 років 6 місяців обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 вираховувати з моменту прибуття до кримінально-виконавчої установи, зарахував у термін відбування покарання строк перебування ОСОБА_5 під вартою з 13 січня 2012 року по 14 червня 2012 року.

За правилами передбаченими ч. 1 ст. 72 КК України, виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_9 і ОСОБА_5 залишити у виді підписки про невиїзд, скасувавши який після прибуття до місця відбування покарання.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Судді

Н.М. Петюшева М.В. Соловйов С.В. Кордик