КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2008 № 1/108
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Григоровича О.М.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Суткович Г.А.
За участю представників:
від позивача - Гриценко С.В. (довіреність № 7 від 16.01.2008р.);
від відповідача - Костерний Д.О. (довіреність № 998-НЮ від 26.03.2008р.),
Недошитко Р.Ю. (довіреність № 998-НЮ від 26.03.2008 р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.03.2008
у справі № 1/108 (Мельник В.І.)
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"
до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"
про стягнення 4 082,43 грн.
Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 р. № 01-23/1/1 розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючого судді Буравльова С.І., суддів: Григоровича О.М., Калатай Н.Ф.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м.Києва від28.03.2008р. у справі №1/108 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права. При цьому заявник вказує на те, що під час приймання нафтопродуктів у вагоні-цистерні № 74032186 встановлена відсутність ЗПУ ”Альфа-М” № 0343782 та нестача нафтопродуктів в кількості 2 100 кг, що підтверджується комерційним актом АК 153995/28-18 від 04.09.2007 р. та актом приймання нафтопродуктів за кількістю № 188/1 від 09.09.2007 р.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому відповідач вказує на те, що в залізничній накладній № 44137921 зазначено, що вантаж завантажено засобами вантажовідправника, маса вантажу при навантаженні визначена вантажовідправником на його електронних вагах. Обставини, що засвідчені у комерційному акті АК 153995/28-18 від 04.09.2007 р. свідчать про відсутність вини відповідача у недостачі нафтопродуктів.
Крім того, відповідач зазначає, що накладання на люк цистерни додаткових пломб одноразового використання ”Альфа -М” обумовлено не Правилами перевезень вантажів, а телеграфною вказівкою Укрзалізниці № 000318 від 19.06.2007 р. на прохання ЗАТ ”Торговий дім ”Укртатнафта”, тому ці пломби є додатковими та їх наявність необов’язкова.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.
02.09.2007 р. за залізничною накладною № 44137921 (а. с. 27) у вагоні-цистерні № 74032186 зі станції Кагамлицька ПІВД 428207 було відправлено нафтопродукти – паливо дизельне марки Л-0,20-62 в кількості 56 050 тонн, відправником якого є ЗАТ ”Торговий дім ”Укртатнафта”, одержувачем – ПІІ ”ЛУКОЙЛ-Україна” (позивач). Завантаження вантажу здійснювалось засобами відправника – ЗАТ ”Торговий дім ”Укртатнафта”, про що свідчить оригінал залізничної накладної № 44137921 (а. с. 27).
Згідно із оригіналу залізничної накладної № 44137921 (а. с. 27) вантаж опломбовано: 2 ЗПУ ”Альфа ММ” № 0343781; 0343782, 1 ЗПУ ”Варта-Універсал-М” № 3918902.
Під час пересування вагону-цистерни № 74032186 на станції Кременчук ЮЖД 425001 здійснено комісійне переважування вагону-цистерни на 150 т вагонних вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто становить 53 950, що на 2 100 кг менше, ніж вказано у залізничній накладній № 44137921, у зв’язку з чим складено комерційний акт АК 153995/28-18 від 04.09.2007 р. (а. с. 26).
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача вартості нестачі нафтопродуктів у розмірі 4 082,73 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Вказана норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 314 ГК України та п. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі Статут), якими встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п.п. а) ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно із п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу (абзац 2 п. 129 Статуту).
Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (абзац 3 п. 129 Статуту).
Відповідно до ч. 3 п. 3.2. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України ”Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту).
Із наявного в матеріалах справи оригіналу комерційного акту АК 153995-28/18 від 04.09.2007 р. (а. с. 26) вбачається, що на станції Кременчук ЮЖД 425001 проведено комісійне переважування вагону-цистерни № 14032186 на 150 т тензометричних вагонних вагах при якому встановлено, що маса нетто становить 53 950, в документах значиться маса нетто 56 050, тобто нестача складає 2 100 кг, ніж вказано у залізничній накладній № 44137921.
Разом з тим, в комерційному акті АК 153995/28-18 від 04.09.2007 р. (а. с. 26) зафіксовано, що на вищевказаній цистерні (тобто на вагоні-цистерні № 14032186) на справних пломбувальних проушинах знаходились: 1 ЗПУ ”Варта Універсал – М” № 3918902, 1 ЗПУ ”Альфа-М” № 0343781 та 1 свинцева пломба станції Кременчук з контрольним знаком А - 139, кришка люку зачинена, барашки закручені, нижній зливний отвір закритий, течі вантажу немає, доступу до вантажу немає.
Отже, наведене дає підстави вважати, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні-цистерні № 74032186 з непошкодженими пломбами, а тому апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у недостачі вантажу.
Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи із наведених норм, враховуючи те, що саме позивач висунув вимогу про стягнення з відповідача вартості нестачі нафтопродуктів у розмірі 4 082,73 грн., тому саме позивач зобов’язаний довести факт втрати вантажу під час транспортування вагону-цистерни № 74032186, чого останній не зробив.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги і не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не вбачається наявності обставин, що свідчили б про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м.Києва від28.03.2008р. у справі №1/108 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Справу № 1/108 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Григорович О.М.
Калатай Н.Ф.
25.06.08 (відправлено)