У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Дело № 11/0190/2186/2012 Доповідач : Соловйов М.В.

04.12.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:

ГоловуючогоКапустіної Л.П.

СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.

За участю прокурораАблякімової З.В.

обвинувачених захисника адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції заступника прокурора м. Ялти Хурамшина Т.Ш. на постанову Сімферопольського районного суду АРК від 15.10.2012 за обвинуваченням,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ялти, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, який проживає: АДРЕСА_3, раніше не судимого.

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Ялта, громадянина

України, неодруженого, з середньою освітою, який

зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, який проживає: АДРЕСА_3, раніше не судимого.

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Ялта, одруженого,

з середньою освітою, який зареєстрований

за адресою: АДРЕСА_4,

який проживає: АДРЕСА_5, раніше не судимого.

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Ялта, громадянина

України, з середньою освітою, неодруженого, який

зареєстрований: АДРЕСА_1, згідно

ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

15.10.2012 постановою попереднього розгляду справи Сімферопольського районного суду АРК кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, повернуто прокурору м. Ялти для провадження додаткового розслідування.

Рішення суду було мотивоване тим, що органами досудового слідства не встановлено час вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_13; не проведена перевірка доводів обвинувачених відносно застосування до них недозволених методів ведення слідства під час їх затримання; не пред'явлено конкретнє обвинувачення особам по справі. Крім цього, органами досудового слідства не проведено стаціонарної психіатричної експертизи стосовно обвинуваченого ОСОБА_17, оскільки у 2012 році ним був скоєний новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, однак органами досудового слідства не був з'ясований стан його здоров'я.

В апеляції прокурор, просить постанову скасувати та повернути справу на судовий розгляд по суті, посилаючись на порушення судом вимог ст. 281 КПК України 1960 року та на можливість усунення порушень досудового слідства у порядку ст. 315 1 КПК 1960 року.

Заслухавши доповідача; вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію; обвинуваченого ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляції; адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7, які також заперечували проти задоволення апеляції; обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, неоднаразово поверталась на додаткове розслідування, зокрема за необхідністю з'ясування та уточнення часу вчинення злочину відносно потерпілих, однак органами досудового слідства зазначене належним чином виконано не було.

Як убачається з матеріалів справи, повертаючи справу на додаткове розслідування, суд зазначив про необхідність проведення слідчих та оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення часу скоєння злочину стосовно потерпілого ОСОБА_13, оскільки зазначений органами досудового слідства час вчинення обвинуваченими злочину не співпадав з висновками проведених по справі експертиз.

Згідно матеріалів справи, 27.09.2005 о 23 годині 00 хвилин, обвинувачені, з наміром відкритого заволодіння майном потерпілого, нанесли потерпілому чисельні удари ногами, руками, металевою арматурою по голові, попереку та кінцівкам, завдавши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких 30.09.2005 о 02 годині 00 хвилин, у нейрохірургічному відділенні Ялтинської міської лікарні настала смерть потерпілого ОСОБА_13 (а. с. 104-111 том 1), тобто через 3 дні після події.

Разом з тим, згідно висновку судово-медичної експертизи, смерть потерпілого настала через 24-26 годин після отримання ушкоджень, що підтверджується висновками мікроскопічного дослідження ушкоджень (а. с. 110 том 1).

Згідно історії хвороби, яку вивчав судмедексперт, потерпілий по швидкій був доставлений до Ялтинської міської лікарні 29.09.2005 о 14 годині 55 хвилин, де й була констатована біологічна смерть потерпілого 30.09.2005 о 02 годині, що підтверджується висновком експертизи (а. с. 103-105 том 1).

У ході досудового слідства свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, покази яких були судом першої інстанції оголошені у порядку ст. 306 КПК України 1960 року, пояснили, що ранком 28.09.2005 бачили ОСОБА_13 у районі тролейбусної станції живим та не ушкодженим, без жодних слідів побоїв. Свідок ОСОБА_14 також пояснила, що бачила, як він заходив до бару, пропонував винести сміття (а. с. 73,74, 76 том 1).

Зазначені показі свідків відповідають історії хвороби та висновку про час смерті ОСОБА_13, але не узгоджуються з часом побиття ОСОБА_13, який був встановлений органами досудового слідства та подіям інкримінованим обвинуваченим.

Згідно проведеної комісійної судово-медичної експертизи (а. с. 26-31 том 9), тілесні ушкодження могли з'явитися, як за 24-36 годи до настання смерті, так і за 48 - 74 години.

За таких обставин, доводи прокурора, що час вчинення злочину по епізоду стосовно потерпілого ОСОБА_13, ґрунтуються на результатах, не лише первісних судово-медичних експертиз, а й комісійної судово-медичної експертизи проведеної у 2010 році, і узгоджується з іншими матеріалам, суперечить обставинам справи.

Крім того, на виконання вказівки Ялтинського міського суду АРК від 23.02.2012 щодо застосування до обвинувачених фізичного та психічного впливу з боку співробітників Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК, належним чином також не було виконано.

Оскільки необхідних документів на підтвердження його виконання, а саме: протоколів слідчих дій та інших доказів отриманих у ході виконання доручення, як зазначено в ухвалі суду від 26.01.2012 (а. с. 88 том 13) в матеріалах справи не має.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення органами досудового слідства вимог ст. 132 КПК України 1960 року, які вимагають пред'явлення конкретного обвинувачення особі, що є гарантією права цієї особи на здійснення захисту від пред'явленого обвинувачення.

Частиною 2 ст. 132 КПК України 1960 року передбачено, що коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення, як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.

Органами досудового слідства зазначених вимог виконано не було, не конкретизовано, які саме дії обвинувачених було кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, а які дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 187 КК України, зазначивши лише кваліфікацію їх дій за ч. 2 ст. 121 і ч. 4 ст. 187 КК України, при цьому вказавши, що вони складають ідеальну сукупність злочинів.

Також органами досудового слідства на момент направлення справи до суду першої інстанції у 2012 році не був встановлений стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_17, шляхом проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, оскільки в матеріалах справи містяться лише акт від 14.12.2005 за № 237, однак у 2012 році ОСОБА_11 також був обвинувачений за ч. 2 ст. 186 КК України, однак органами досудового слідства до справи було долучено, лише ксерокопію акту судово-психіатричної експертизи, яка проведена 14.12.2005, викладене свідчить про необхідність з'ясування стану здоров'я обвинуваченого. Оскільки згідно проведеної 08.02.2012 амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_11, зазначено, що обвинувачений потребує застосування примусових заходів медичного характеру вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (а. с. 64 том 9).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не встановлення стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_11 на момент скоєння злочину передбаченного ч. 2 ст. 186 КК України та необхідностю ії проведення.

Відповідно до п. 13 Постанови пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» зазначено, що вказівки суду є обов'язковими для органів дізнання, слідчого і прокурора. Якщо орган дізнання, слідчий, прокурор не дослідив обставини, зазначені у ухвалі суду про повернення справи на додаткове розслідування, проведене досудове слідство може бути визнано однобічним і неповним, що є підставою для скасування вироку і повернення справи на додаткове розслідування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування постанови, як про це просить прокурор в апеляції, не має.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України КПК 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора прокуратури м. Ялта залишити без задоволення.

Постанову Сімферопольського районного суду АРК від 15.10.2012 про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_6 прокурору м. Ялта для організації додаткового розслідування, залишити - без зміни.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_6 залиши попередній - підписку про невіїзд.

С У Д Д І: