№ справа:1-511/11Головуючий суду першої інстанції:Кабаль

№ провадження:11/190/512/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Соловйов М. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКапустіної Л.П.

СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.

За участю прокурораАблякімової З.В.,

засудженої адвоката ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції прокурора прокуратури м. Євпаторії Іванюка Т.Г. на вирок Євпаторійського міського суду АРК від 03.01.2013, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку смт. Чорноморське, Чорноморського району, АР Крим, громадянку України, з середньою освітою, не заміжню, яка має на утриманні малолітню дитину, не працює, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, раніше судиму: 1) 29.04.2010 року Євпаторійським міським судом за ч. 1 ст. 185 КК України до 240 годин громадських робіт,

засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України та звільнено від покарання, за ст. 118 КК України та призначено покарання у виді 1 року 9 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вирок Євпаторійського міського суду АРК від 29.04.2010 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців 10 днів.

Стягнуто з ОСОБА_5 в доход держави витрати по проведенню судово-дактилоскопічної та криміналістичної експертиз в сумі 1575,84 грн.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, 03.06.2011 року, близько 21:40 год., знаходячись в гостях у ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_9, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, запропонував ОСОБА_5 вступити з ним в статевий зв'язок та отримавши відмову, наніс останній удар кулаком руки в обличчя, чим заподіяв їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синця і після чого завдав їй удар ногою в живіт, повалив на диван та намагався її зґвалтувати.

З метою припинення протиправних дій ОСОБА_9, захищаючись від нападу останнього, ОСОБА_5 дістала з кишені надягнутих на неї джинсів складний ніж і захищаючись, перевищуючи межі необхідної оборони, з метою умисного вбивства нанесла потерпілому один цілеспрямований удар ножем у життєво важливий орган - верхню третину грудної клітки, чим заподіяла тілесне ушкодження у вигляді одиночного проникаючого колото - різаного поранення грудей справа, з пошкодженням міжреберних м'язів, серцевої сорочки і частини дуги аорти, ; наслідок чого ОСОБА_9. помер на місці.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та направити справу на новий судовий розгляд. Свої доводи мотивує тим, що додаткова судова-медична експертиза підтверджує завдання ОСОБА_5 одного удару стоячи напроти ОСОБА_9, що спростовує покази засудженої надані у судовому засіданні. Зазначене, вказує на вчинення ОСОБА_5 злочину передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України. Вважає, що за таких обставин у суду не було достатніх підстав для кваліфікації дій ОСОБА_5. за ст. 118 КК України

У запереченнях на апеляцію засуджена просить вирок суду залишити без зміни, посилаючись на обґрунтованість, законність й відповідність фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача; засуджену, яка просила залишити вирок суду без зміни; вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію; обговоривши доводи апеляції та заперечення до неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувалась у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_5 з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України суд першої інстанції обґрунтовано вказав у своєму вироку, що в судовому засіданні було знайдено підтвердження того, що дії засудженої направлені на нанесення ножем одного цілеспрямованого удару у життєво-важливий орган - грудну клітку, під час нанесення їй потерпілим легких тілесних ушкоджень, тобто її дії були направлені на зупинення протиправних дій зі сторони самого потерпілого.

Тобто, чинивши опір потерпілому, засуджена мала достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, будучі фізично сильнішим за неї, вчинив напад, поєднаний із заподіянням тілесних ушкоджень, намагаючись здійснити з нею насильницький статевий акт, не надав їй можливості вийти із жилого приміщення було реальною загрозою застосування до неї насильства, що надало їй право оборонятись.

Крім того, колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції та вважає, що засуджена маючи намір на позбавлення життя ОСОБА_9 повинна була передбачити наслідки своїх дій, але позбавила життя потерпілого, знаходячись в стані необхідної оборони перевищивши межі на необхідну оборону, однак перевищив її межі.

У ході судового слідства та під час апеляційного розгляду справи, засуджена вини у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не визнала, а вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 118 КК України визнала повністю і показала, що 03.06.2011 року знаходячись вдома у ОСОБА_8, вона сиділа в кріслі, при цьому розмовляла по мобільному телефону, через декілька хвилин прийшов ОСОБА_9, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння став чиплятися до неї, пропонував вступити з ним в статевий зв'язок, але вона йому відмовила. Коли ОСОБА_12 вийшла із приміщення, ОСОБА_9 схопив її спереду за кофту, розірвав її, після чого наніс удар кулаком в обличчя в ліве око, що підтверджено актом судово-медичного освідчення № 396 від 04.06.2011 року, згідно якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сінця та ссадин на обличчі, які утворилися від дії тупих предметів, що не суперечить 03.06.2011 року.

Від удару у обличчя вона впала на диван (а. с. 30 том 1), крім того, як вбачається з висновку судово-медичної еспертизи № 172 від 14.07.2011 року, ОСОБА_5 завдані легкі тілесні ушкодження (а. с. 146 том 2).

Крім того, згідно проведеного у судовому засіданні огляду речового доказу -майки, в якій засуджена була одягнута в момент вчинення злочину, майка має розриви тканини спереду, що також свідчить про застосування ОСОБА_9 щодо підсудної насилля.

Крім того, судом першої інстанції належним чином були спростовані доводи обвинувачення стосовно нанесення одного цілеспрямованого удару ножем, що на думку колегії суддів свідчить про те, що засуджена мала намір на позбавлення життя ОСОБА_9 та повинанна була передбачити наслідки своїх дій, але позбавила життя потерпілого, знаходячись саме в стані необхідної оборони.

Кваліфікація дій засудженого саме за ст. 118, а не 115 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено у вироку суду першої інстанції, засуджена захищаючись від посягання на власне життя та здоров'я з боку ОСОБА_9 нанесла йому один цілеспрямований удар в життєво-важливий орган-грудну клітку, який спричинив смерть потерпілого, що підтверджується висновками судово-медичних експертиз (а. с. 3-6, 10 том 2), чим перевищила межі необхідної оборони, вчинивши умисне вбивство.

Крім повного визнання засудженою своєї вини у вчинені злочину передбаченого ст. 118 КК України, її вина також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_14, свідка ОСОБА_8, ОСОБА_15, свідка ОСОБА_12, показами свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, свідка ОСОБА_18, які повністю узгоджуються між собою й грунтуються на матеріалах справи та іншими доказами по справі, а саме: висновком судово-медичної експертизи № 123 від 25.07.2011 року, згідно якою у ОСОБА_9 виявлено одиночне проникаюче колото-різане поранення грудей справа з пошкодженням межреберних м'язів, серцевої сорочки і вихідної частини дуги аорти, що стало причиною смерті ОСОБА_9; висновком додаткової судово-медичної експерти, при судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесне ушкодження у виді одиночного проникаючого колото-різаного поранення грудей з права, спричинення яких не виключене за обставин вказаних ОСОБА_5 у ході проведення відтворення обставиновки і обставин події й не суперечить зазаначеній експертизі (а. с. 10 том. 2).

Зазначені висновки й пітвердила судовий експерт ОСОБА_19 у судовому засіданні.

Доводи апеляції прокурора стосовно того, що висновки суду першої інстанції про те, що при обставинах, які склались між потерпілим та засудженою, після отримання засудженою від дій потерпілого тілесних ушкоджень вважати, що її життю є реальна загроза та при таких обставинах та мала право на необхідну оборону, межі якої перевищила, ґрунтуються лише на показаннях ОСОБА_5 та суперечать матеріалам справи, а тому дії ОСОБА_5 необхідно перекваліфікувати з ст. 118 КК України на ч.1 ст. 115 КК України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як встановлено не тільки з показів самої засудженої, але й підтверджено показаннями свідків та іншими об'єктивними доказами по справі, що вказує на ОСОБА_5 з боку потерпілого було вчинено посягання, яким заподіяно їй легкі тілесні ушкодження, а також намагався вступними з нею в статевий зв'язок, зазначене засуджена сприймала на той момент, як реальну загрозу своєму здоров'ю, а тому перебувала у стані необхідної оборони, яку перевищила, з урахуванням фактично виявлених ушкоджень, що призвели до його смерті.

За таких обставин колегія суддів визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про перекваліфікацію дій засудженого з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України і правильно кваліфікував її дії, як вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 при перевищенні меж необхідної оборони.

Міра покарання судом першої інстанції призначена ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винної та обставин, що пом'якшують покарання.

Як обставини, що пом'якшують покарання, судом враховано визнання засудженою своєї вини, наявність на утриманні малолітньої дитини, неправомірні дії самого потерпілого.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженої, яка характеризується позитивно, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення їй покарання лише у виді реального позбавлення волі, що є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.

Підстав для задоволення апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Вирок Євпаторійського міського суду АРК від 03.01.2013 стосовно ОСОБА_5, залишити - без зміни.

Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити попередній тримання під вартою.

Судді

Л.П. Капустіна М.В. Соловйов Б.Л. Балахонов