№ справа:1/0124/605/2012Головуючий суду першої інстанції:Марчук

№ провадження:11/190/84/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Соловйов М. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКапустіної Л.П.

СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.

прокурораАблякімової З.В.

засудженого потерпілої адвокатів ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції засудженого ОСОБА_5., захисника ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_9 на вирок Ялтинського міського суду АРК від 02.11.2012, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, урожденець с. м. Ялти АРК, громадянина України, росіянин, з вищою освітою, неодружений, не працюючий, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до громадських робіт строком 200 (двісті) годин.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, 25.09.2011 приблизно о 8.00 годині, ОСОБА_5 перебуваючи за місцем реєстрації, а саме: в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті виниклих особистих неприязних відносин, почав з'ясовувати стосунки зі своє. матір'ю - громадянкою ОСОБА_6 та хапав її за руки і виштовхував з квартири. ОСОБА_6, з метою уникнення конфлікту пішла з приміщення квартири і повернулась туди приблизно о 19.00 годині того ж дня. Побачивши свою матір на порозі квартири, коли вона зайшла в неї, ОСОБА_5, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав останній своєю правою ногою, взутою у взуття, удар в живіт, від якого вона відскочила назад через вхідні двері до квартири і впала на асфальтове покриття.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_5, а саме у застосуванні 25.09.2011 фізичної сили відносно ОСОБА_6, яка зазнала тілесних ушкоджень, що відносяться до легких та не тягнуть за собою короткочасного розладу здоров'я.

В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати за відсутністю складу злочину, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Також апелянт просить визначити право на користування помешканням.

В апеляційній скарзі захисник засудженого, просить вироку суду скасувати на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року за відсутністю складу злочину, також посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та порушення судом ч. 1 ст. 64 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача; засудженого та його адвоката, які просили задовольнити апеляції; потерпілу та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляцій; вислухавши думку прокурора, який залишив вирішення питання на розсуд суду; обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з матеріалами справи встановлено, що досудове та судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України

Винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджена доказами, зібраними і ретельно перевіреними у судовому засіданні.

При апеляційному розгляді засуджений заперечував проти завдання потерпілій тілесних ушкоджень, однак зазначене спростовується зібраним по справі доказами, а саме: показами свідка ОСОБА_10, який показав, що 25.09.2011 приблизно о 21.00 годині ОСОБА_6 звернулась до нього з проханням відремонтувати двері, які зломав її син та вказала, що він завдав їй удар ногою уживіть, крім того він бачив на тілі синьці.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що 25.09.2011 приблизно о 14.00 до 16.00 годині до неї приходила потерпіла і розповіла, що ОСОБА_5 влаштував сварку, хапав її за руки та виганяв з дому, яка теж бачила на руках ОСОБА_6 синьці.

Зазначені покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 повністю узгоджуються з показами потерпілої та відповідають фактичним обставинам справи.

Також судом першої інстанції у порядку ст. 314 КПК України 1960 року, були оголошені покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які є сусідами потерпілої, які також підтвердили, що ОСОБА_5 на протязі тривалого часу влаштовує сутички зі своєю матір'ю та застосовує до неї фізичну силу (а. с. 137, 138, 139).

Вина засудженого також підтверджується матеріалами кримінальної справи, а саме:

- протоколом очної ставки від 13.09.2012, яка була проведена між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у ході якої потерпіла підтвердила свої покази стосовно обставин нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_5 25.09.2011 (а. с. 122-123);

- протоколом відтворення обстановки та відтворення обставин події від 14.09.2012 за участю ОСОБА_6, згідно вона на місці події показала, яким чином ОСОБА_5 25.09.2011 наніс їй тілесні ушкодження (154-155). Зазначене узгоджується з висновком експерта № 836 від 10.09.2012, згідно якого у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців лівого плеча, лівого передпліччя, правого плеча, правого стегна, садна лівого передпліччя і лівої кисті, які виникли в результаті травматичного впливу тупого (тупих) предмета (предметів), у строки які не суперечать 25.09.2011 й не ведуть до короткочасного розладу здоров'я і відносяться до легких тілесних ушкоджень (а. с. 154-155).

Тому доводи засудженого наведені в апеляції, про не застосування насилля до потерпілої спростовуються, як показами свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, так і показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14

Крім того, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України експертиза призначається обов'язково для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень. Експертиза призначається після порушення кримінальної справи.

В п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», роз'яснено, що акт судово-медичного обстеження особи є документом, в якому викладаються і засвідчуються обставини, що мають значення для справи (наявність тілесного ушкодження, захворювання тощо), тому згідно зі статтями 65 і 83 КПК, 27 і 46 ЦПК вони можуть бути використані як докази в кримінальному чи цивільному судочинстві за умови, що проведення експертизи не є обов'язковим (ст. 76 КПК, статті 258 і 260 ЦПК).

Суд першої інстанції, як на доказ заподіяння тілесних ушкоджень та встановлення тяжкості тілесних ушкоджень, посилається на висновок судово-медичної експертизи № 836 від 10.09.2012, з якого вбачається, що зазначена експертиза проведена з 05.09.2012 до 10.09.2012, що також підтверджує факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.

Крім того, висновок експерта за № 836 складений саме 10.09.2012, тому доводи захисника, не можуть бути прийняті до уваги оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Також доводи в апеляції захисника та засудженого про відсутність у висновку експерта ушкоджень отриманих від удару ногою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують факту завдання тілесних ушкоджень потерпілій.

Аналіз перевірених доказів у сукупності дав підставу суду зробити правильний висновок про винність ОСОБА_5 і вірно кваліфікувати його злочинні дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім'ї, раніше не судимий. Правильно встановив згідно ст. 66, 67 КК України відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Також суд першої інстанції правильно прийняв до уваги цивільно-правові відносини, що склалися між засудженим та потерпілою, а саме: характер і неодноразовість застосування фізичного насильства щодо потерпілої.

З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується, що призначене покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт, яке є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та відповідає цілям ч. 2 ст. 50 КК України.

За таких обставин, підстав для скасування вироку, як про це просить адвокат та засуджений в апеляціях, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_5. та адвоката ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Ялтинського міського суду АРК від 02.11.2012 залишити без задоволення.

Вирок Ялтинського міського суду АРК від 02.11.2012 стосовно ОСОБА_5, залишити - без зміни.

Судді

Л.П. Капустіна М.В. Соловйов Б.Л. Балахонов