РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/686/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"21" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року КП «ЖЕК № 1» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, яка станом на 01 лютого 2013 року складає 1557,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються КП «ЖЕК № 1», а саме утримання будинку, споруд, прибудинкової території, здійснення поточного ремонту. Проте, свої зобов'язання щодо оплати вказаних послуг належним чином не виконує, не сплачує в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП «ЖЕК № 1» 1557,98 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставини що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем не надавались якісні житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим, зокрема у 2008 року договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не переукладався, що суд першої інстанції при вирішенні спору до уваги не взяв.

До того, ж на думку апелянта суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідки спливу позовної давності, про що було заявлено представником відповідачки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що надаються КП «Житлово-експлуатаційна контора № 1».

16 серпня 1999 року між позивачем та відповідачкою укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а.с.39). Згідно умов договору відповідачка зобов'язана вносити плату за надані послуги не пізніше останнього дня поточного місяця.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 зобов'язана оплачувати житлово-комунальні послуги, однак дані зобов'язання відповідачка в повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим підлягаю притягненню до цивільної відповідальності у визначений позивачем спосіб.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Статтею 66 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до п. 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викупних квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Виходячи з вищенаведеного витрати на утримання житла зобов'язані оплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529.

Тарифи розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що передбачений додатком до Порядку.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власника квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 зобов'язання в повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті за надані послуги.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідачки перед позивачем заборгованості станом на 01 лютого 2013 року в розмірі 1557,98 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, вирішуючи справу, не врахував, що відповідачка не отримував житлово-комунальні послуги належної якості, не заслуговують уваги, оскільки матеріалами справи не підтверджуються.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому, Законом передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Так відповідно до ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Отже з наведеної норми закону випливає, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру плати за житлово-комунальні послуги з підстав їх ненадання або надання не в повному обсязі споживачем повинна бути дотримана вищенаведена процедура.

Однак, відповідачем відповідних документів, зокрема актів-претензій, складених у встановленому порядку у спірний період, не надано.

Тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ненадання позивачем послуг або надання їх неналежної якості.

Доводи апеляційної скарги та додані до неї докази вказані висновки суду першої інстанції не спростовують.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не застування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, ч. 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості у жовтні 2012 року. 06 листопада 2012 року був виданий судовий наказ, який 17 грудня 2012 року скасований за заявою боржника.

Отже, позовна давність була перервана, а тому період часу за який підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги має розраховуватися починаючи з жовтня 2009 року.

Заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01 жовтня 2009 року стягненню не підлягає за пропуском позовної даності, про застосування якої заявлено стороною, та відсутністю підстав для застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг станом на 01 лютого 2013 року складає 1557,98 грн.

Згідно довідки розрахунку підписаної Директором КП «ЖЕК №1» та головним бухгалтером заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 жовтня 2009 року складає 304,56 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не пропущений строк для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості станом на 01 жовтня 2019 року в розмірі 304,56 гривень і необґрунтовано стягнув з відповідачки вказану суду боргу.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 жовтня 2009 року в розмірі 304,56 гривень ухвалення в частині нового про відмову у її задоволенні.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 жовтня 2009 року в розмірі 304,56 гривень скасувати

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 08 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 1» заборгованості з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території період з 01 жовтня 2009 року до 01 лютого 2013 року в розмірі 1253 (однієї тисячі двохсот п'ятдесяти трьох) гривень 42 коп. залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В.Самойлова