Справа № 732/153/13-к провадження № 11-кп/795/70/2013 Головуючий у І інстанції Лихошерст В.В.

Категорія - ст. 115 ч.1КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.

Суддів - Борисенка І.П., Салая Г.А.

Секретаря судового засідання - Дудко Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012260110000003 від 21 листопада 2012 року за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Городнянського району Червонюка В.М. на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2013 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Здрягівка, Городнянського району, Чернігівської області, громадянка України, з професійно-технічною освітою, не одружена, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судима,

- визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Червонюка В.М.

обвинуваченої - ОСОБА_3,

захисника, адвоката - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в якій ставиться питання про скасування вироку суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок цього встановлення невірної кваліфікації дій обвинуваченої за ст. 121 ч. 2 КК України, замість ст. 115 ч.1 КК України, та м'якістю призначеного покарання, постановлення нового вироку, яким визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, з призначенням покарання із застосуванням ст. 69 КК України - 4 /чотири/ роки 6 /шість/ місяців позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_3 735 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз.

Речові докази - знаряддя злочину та одяг потерпілого знищені.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишений тримання під вартою.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор посилається на безпідставну зміну місцевим судом кваліфікації дій обвинуваченої із ст. 115 ч.1 КК України на ст. 121 ч.2 КК України, бо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Також не взяті до уваги докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, та не зазначено, чому судом взяті до уваги одні докази, а відкинуті інші. При зміні кваліфікації судом незаконно встановлено, що умислу у обвинуваченої на вбивство потерпілого не було. Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 115 ч.1 КК України доводиться її показаннями, показаннями потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, протоколами огляду місця події та фототаблицями до них, висновками експертиз, протоколом відтворення обстановки та обставин події, речовими доказами. Крім того, суд безпідставно визнав, що ОСОБА_3 частково визнала свою вину за ст. за ст. 121 ч.2 КК України, та невірно встановив як обставину, що пом'якшує її покарання те, що вона не зрозуміла, як ніж потрапив у груди потерпілого. Місцевим судом також незаконно застосовано ст. 69 КК України, бо крім протиправної поведінки потерпілого, яка ніби-то сприяла вчиненню злочину, інших обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, тим більше кількох, як того вимагає ч. 1 ст. 69 КК України, судом не встановлено, а тому призначене покарання є занадто м'яким, що не відповідає обставинам правопорушення, ступеню тяжкості та особі обвинуваченої.

Від інших учасників кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не надійшли.

Місцевий суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 01 години ночі, у приміщенні літньої кухні господарства ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, в ході сімейної сварки, пов'язаної із вживанням алкогольних напоїв, ОСОБА_3 на ґрунті неприязних стосунків, викликаних неправомірною поведінкою потерпілого ОСОБА_14, умисно завдала йому удар кухонним ножем в грудну клітку, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення у вигляді проникаючого колото-різаного ушкодження грудної порожнини з ушкодженням серця, гемоперикардом та двостороннім гемотораксом, який спричинив гостру крововтрату з подальшим геморагічним шоком, та які мають причинно-наслідковий зв'язок з настанням смерті ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 04 год. в Городнянській ЦРЛ.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати вирок місцевого суду, постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України з призначенням їй покарання у виді 7 років позбавлення волі, допитавши обвинувачену ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_11, вислухавши пояснення судово-медичного експерта ОСОБА_15, перевіривши матеріали справи та повторно дослідивши обставини встановлені місцевим судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду - скасуванню, з постановленням нового вироку внаслідок невірної кваліфікації дій обвинуваченої та м'якості призначеного покарання.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення місцевого суду у відповідності з вимогами ст. 404 КПК України.

Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 01 год. у приміщенні літньої кухні по АДРЕСА_1, після спільного вживання спиртних напоїв разом із своїм співмешканцем, потерпілим ОСОБА_14, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_14 завдав ОСОБА_3 декілька ударів рукою в обличчя, після чого остання з метою помсти за нанесену їй образу та за заподіяні тілесні ушкодження, взявши в кімнаті зі столу ніж, умисно, з метою позбавлення життя потерпілого, ударила його один раз ножем в грудну клітку, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного ушкодження грудної порожнини з ушкодженням серця, гемоперикардом та двостороннім гемотораксом, який спричинив гостру крововтрату з подальшим геморагічним шоком, внаслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03 год. 15 хв. ОСОБА_14 помер в Городнянській ЦРЛ, та які згідно висновку судово-медичної експертизи стосовно живої людини відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з настанням смерті.

В апеляційному суді обвинувачена ОСОБА_3 свою вину за ст. 115 ч. 1 КК України не визнала.

Як у місцевому, так і у апеляційному суді ОСОБА_3 визнала свою виновність тільки у тому, що тілесні ушкодження потерпілому, внаслідок чого сталася його смерть, вона заподіяла при захисті від нього з необережності та показала, що на протязі п'яти років співмешкала з ОСОБА_14 та проживали у приміщенні її літньої кухні. Між ними часто виникали сварки та бійки із-за спиртних напоїв. 28 жовтня 2012 року протягом дня вона з ОСОБА_14 та ОСОБА_16 розпили 1л вина у пакеті, а коли ОСОБА_16 пішла додому, то вона /ОСОБА_3/ разом із співмешканцем працювали по господарству, потім він кудись зник. Через 1-2 год. ОСОБА_14 повернувся додому в стані алкогольного сп'яніння та ліг відпочивати. Приблизно о 23 год., коли вона сіла їсти, ОСОБА_14 прокинувся та почав її ображати, говорити нецензурні слова з приводу того, що вона сама сіла їсти, а його не розбудила, та ударив її кулаком по обличчю, від чого вона упала на ліжко на спину. Він підбіг до неї і почав наносити удари кулаком в обличчя та душити її, говорячи при цьому, що: «Ви отримаєте, я своє місце знайду, а ти підеш на кладовище». Скільки нанесено їй ударів, не пам'ятає. Вона відбивалась від нього та відштовхувала від себе, але тілесні ушкодження йому не наносила. Вирвавшись від нього, підійшла до кухонного столу, схопила зі столу звичайний кухонний ніж, і почала кричати, щоб він не підходив до неї. Ніж вона тримала на рівні своїх грудей, лезом від себе. Одночасно набирала лівою рукою з мобільного телефону номер міліції, щоб їх викликати. Коли викликала працівників міліції, то ОСОБА_14 підскочив до неї та вдарив долонею правої руки її по обличчю. Як ніж потрапив йому в груди, не зрозуміла. Потім ОСОБА_14 ногою вибив ніж з її руки, і той відлетів до іншої кімнати. Коли приїхали працівники міліції, то двері їм відчинив ОСОБА_14, після чого впав на порозі. Підійшовши до нього, побачила на його светрі червону пляму, схожу на кров. Швидку допомогу викликали працівники міліції. Близько 05 год. ранку вона дізналася про смерть ОСОБА_14 в лікарні. Наміру вбивати потерпілого не мала, смерті йому не бажала, тілесні ушкодження заподіяла з необережності. Не знає, звідки у потерпілого розбита брова, подряпини на щоці, порізана рука. Вилучений ніж не той ніж, яким заподіяно поранення потерпілого, і про це вона повідомляла під час огляду місця події. Наволочка теж не та, яку вилучали міліціонери. Ні на одягу, ні на підлозі крові майже не було.

З показань потерпілої ОСОБА_6, матері ОСОБА_14, у місцевому суді доводиться, що ОСОБА_14 - її син, близько п'яти років співмешкав з обвинуваченою та проживав в її будинку. Вони обоє вживали спиртні напої, тому між ними часто виникали сварки та бійки. Обвинувачена била її сина. Вона неодноразово бачила синці на тілі сина. Зранку, 28 жовтня 2012 року, внуки бачили її сина на базарі тверезим. Ранком наступного дня внуки повідомили їй, що обвинувачена „зарізала" сина. Вона не має ніяких претензій до обвинуваченої, просить покарати її відповідно до закону.

З показань свідка ОСОБА_7, сусідки обвинуваченої доводиться, що ІНФОРМАЦІЯ_2 після 01 год., вона як понята разом з другим понятим, ОСОБА_17, приймали участь в огляді місця події - літньої кухні господарства ОСОБА_3 В приміщенні знаходилися ОСОБА_3 та працівники міліції, які пояснили, що ОСОБА_3 заподіяла ножове поранення ОСОБА_14 і його відвезла до лікарні карета «швидкої допомоги». Під сумкою в одній із кімнат міліціонер знайшов загорнутий в ганчірку ніж, на якому були плями бурого кольору. ОСОБА_3 зауважила, що це не той ніж, яким були завдані тілесні ушкодження ОСОБА_14, а де „той" ніж - вона не знає. В їх присутності працівники міліції вилучали наволочку, на якій була невелика пляма, схожа на кров. У ОСОБА_3 була гематома біля ока. Незадовго до цього вона бачила ОСОБА_3 та ОСОБА_14, у яких були синці на обличчі. Може охарактеризувати ОСОБА_3 з негативного боку, яка зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки та бійки із співмешканцем,

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_13 у місцевому та апеляційному суді показали, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 01 год., вони в складі слідчо-оперативної групи Городнянського РВ УМВС, за вказівкою чергового виїхали за адресою АДРЕСА_1 на „підріз". Коли зайшли до приміщення літньої кухні, то в коридорі було все перевернуте. В кухні на підлозі лежав чоловік обличчям вниз, підібгавши під себе ноги. В кімнаті на ліжку сиділа ОСОБА_3, плакала та сказала, що „підрізала" його. Вони перевернули чоловіка на спину, підклали під голову подушку, оглянули його і виявили на светрі - плями, схожі на кров, на тілі в ділянці грудної клітки - рану близько 2 см., на обличчі - садна. Крові було мало. Чоловік сказав, що ОСОБА_3 ударила його ножем. ОСОБА_3 пояснювала, що чоловік побив її і вона не втрималась та вдарила його ножем. На обличчі у неї були гематоми. Вони викликали карету «швидкої допомоги», яка забрала чоловіка до лікарні. Потім вони відвезли ОСОБА_3 до лікарні на освідування, а після цього - в райвідділ міліції. Також був проведений огляд місця події, під час якого був вилучений ніж, якісь речі з плямами, схожими на кров.

ОСОБА_3 була у стані алкогольного спьяніння, кричала, що він /ОСОБА_14/ „тут ніхто, і не повинен так себе поводити" /сваритися та битися/.

Свідок ОСОБА_11, фельдшер, у місцевому та апеляційному суді показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 00 год. 50 хв. одержали виклик з міліції про ножове поранення на АДРЕСА_1. Близько 01 години „швидка допомога" приїхала за вказаною адресою, і коли він зайшов в приміщення, то на порозі з кімнати у коридор головою до дверей, побачив чоловіка, що лежав на спині, з ножовим пораненням в груди - одна рана близько 1,5 см в ділянці верхівки серця. Стан хворого був середньої тяжкості на межі з тяжким, він майже не розмовляв, крові майже не було, відчувався запах алкоголю. Наклавши пов'язку на рану, хворого відправили до лікарні, куди він потрапив близько 01 год. 10 хв. Також пояснив, що одним ударом колюче-ріжучого предмета було уражено два життєво важливі органи - серце та брюшна аорта, що хоч і при наданні своєчасної медичної допомоги, але не виключає настання смерті.

Свідок ОСОБА_10, черговий Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, у місцевому суді показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 01 год., він отримав телефонне повідомлення від жінки, яка не назвалась та попросила приїхати на АДРЕСА_1, сказавши: «Щось побачите». Він заніс повідомлення в робочий зошит та направив за вказаною адресою слідчо-оперативну групу. Цього ж дня, близько 01 год. 50 хв., з лікарні надійшло повідомлення про те, що з тілесними ушкодженнями був доставлений ОСОБА_14 Дане повідомлення він зафіксував в журналі повідомлень.

Свідок ОСОБА_12, слідчий Городнянського РВ УМВС, у місцевому суді показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 00 год. за направленням чергового по РВ УМВС, у складі слідчо-оперативної групи виїжджав на АДРЕСА_1, на якусь подію, але що саме трапилось, повідомлено не було. Двері їм відчинила схвильована жінка, як виявилось, ОСОБА_3, яка пояснила, що вдарила ножем чоловіка. В одній з кімнат на підлозі на животі лежав чоловік, при огляді якого було виявлено в ділянці грудної клітки рану, а на обличчі - садна. Вони викликали „швидку" допомогу, та вилучили з місця події ніж та наволочку із слідами, схожими на кров.

З показань свідка ОСОБА_9, сина обвинуваченої, доводиться, що близько п'яти років ОСОБА_14 співмешкав з його матір'ю, часто був у нетверезому стані, бив її. Мати розповідала про конфлікти між ними, і він бачив часто у матері на обличчі синці. Він розмовляв з цього приводу з ОСОБА_14, який пояснював свої дії тим, що був п'яний і нічого не пам'ятає. Мати також вживала спиртні напої. Ранком ІНФОРМАЦІЯ_2 від брата ОСОБА_13 дізнався, що ОСОБА_14 з ножовим пораненням відвезли до лікарні.

З перевірених у апеляційному суді показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9, даних протоколів відтворення обстановки та обставин події, огляду місця події, висновків судово-медичних, криміналістичних експертиз, пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_15 вбачається, що місцевий суд поверхово дослідив дані докази, неповно і необьективно їх виклав у вироку, не дав їм належної правової оцінки у сукупності з іншими наявними у справі і дослідженими доказами, що потягло невірне встановлення фактичних обставин справи і відповідно невірну кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_3 за ст.121 ч. 2 КК України, з призначенням м'якого покарання.

Обвинувачена ОСОБА_3 на досудовому слідстві, у місцевому і апеляційному судах визнала факт нанесення удару ножем в грудну клітку в область розташування серця ОСОБА_14, але не визнала мети таких своїх дій - умисного вбивства потерпілого ОСОБА_14

При цьому вона не заперечувала, що з ОСОБА_14 у неї склалися неприязні відносини на грунті пияцтва, коли він у стані алкогольного спьяніння свариться з нею та бьє її. Під час такої сварки ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 01 години ночі, ОСОБА_14 штовхнув її, вона впала на ліжко, а він почав її бити по обличчю та душити за шию, від чого вона, захищаючись, схопила зі столу ніж, кричала, щоб він не підходив. І коли тримала ніж перед собою лезом від себе, та набирала номер міліції по мобільному телефону, ОСОБА_14 „наткнувся" на ніж, та вподальшому вибив його ногою з її рук, та ще сам ходив до дверей.

Під час відтворення обстановки і обставин події від ІНФОРМАЦІЯ_2 та фототаблиці до протоколу цієї дії /а.с. 171-174 т.1/, ОСОБА_3 розповіла та показала, як в літній кухні свого господарства її бив ОСОБА_14 та при яких обставинах він міг отримати ножове поранення ножем, який вона тримала в руці.

Проаналізувавши дані показання обвинуваченої ОСОБА_3 у сукупності з іншими доказами по справі, колегія суддів вважає, що хоча вона не визнає своєї вини у вчиненні умисного вбивства, але її вина в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_14 встановлена і доведена показаннями потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, а також іншими доказами по справі:

З протоколів огляду місця події та фототаблиць до них /т.1 а.с.9-13, 20-24, 26-27/ доводиться, що в літній кухні по АДРЕСА_1, виявлені розкидані речі. ОСОБА_3 пояснювала, що вдарила співмешканця ножем в груди. З місця події вилучений ніж та наволочка зі слідами бурого кольору. Під час огляду трупа виявлені тілесні ушкодження, а саме: на лівій кисті руки по зовнішній поверхні середнього пальця - різана рана довжиною 5 см., садно на лівій вилиці обличчя розміром 1,2х0,3 см., рвана рана в області лівої брови розміром 2,5х2 см., на животі численні садна. Родичка потерпілого ОСОБА_18 видала працівникам міліції светр та теніску зі слідами бурого кольору, в які був одягнений ОСОБА_14

З висновку судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_14 /т.1 а.с.30-35/ доводиться, що причиною його смерті є проникаюче колото-різане ушкодження грудної порожнини з ушкодженням серця, гемоперикардом та двостороннім гемотораксом, спричинена ним гостра крововтрата з подальшим геморагічним шоком. Смерть могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також виявлені садна передньої черевної стінки та лівої виличної ділянки, забійна рана верхнього краю лівої очниці, різана рана середнього пальця лівої китиці, які не мають причинного зв'язку зі смертю.

Колото-різане ушкодження грудної порожнини з ушкодженням серця, гемоперикардом та двостороннім гемотораксом, утворене дією колючо-ріжучого знаряддя спереду-назад і стосовно живої людини відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, має прямий причинно-наслідковий зв'язок зі смертю. В час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_14 був звернутий передом до ушкоджуючих предметів. Від часу отримання ушкоджень до моменту настання смерті минуло близько 2,5 години, першу частину з яких він був при свідомості.

Всі наявні тілесні ушкодження відповідають можливості утворення при обставинах, наданих у постанові про призначення експертизи, під час сварки. В крові трупу виявлений етанол, кількість якого відносно живої людини відповідає легкому алкогольному сп'янінню.

З висновків судово-медичних експертиз /т.1 а.с.45-47, 51-54, 57-60/ доводиться, що в піднігтьовому вмісті правої та лівої рук ОСОБА_14 виявлена кров, яка могла походити як від ОСОБА_14, так і від ОСОБА_3 Розрізи тканин светра та футболки могли виникнути від однієї дії колючо-ріжучого знаряддя типу ножа.

З висновку комплексної дактилоскопічної, цитологічної експертизи та експертизи холодної зброї /т.1 а.с.65-70/ доводиться, що на поверхні ножа слідів рук та поту не виявлено, а виявлена кров може походити як від ОСОБА_14 так і від ОСОБА_3

З висновку судово-імунологічної експертизи /т.1 а.с.79-81/ доводиться, що кров на наволочці може походити від ОСОБА_14

З пояснень у апеляційному суді судово - медичного експерта ОСОБА_15 доводиться, що при такому пораненні, яке виявлено у потерпілого, крові на тілі майже не буде, на одязі також крові багато не буде, бо ушкодження нанесене тонким колюче-ріжучим предметом, і після поранення стінки рани змикаються. При тих обставинах, які встановлені при допиті обвинуваченої, натикнутися на ніж чи вибити ніж з рук обвинуваченої після поранення, потерпілий не міг. Сила удару ножем була достатня, бо пробито серце і прилегла артерія, раневий канал достатньої довжини. Щодо тілесного ушкодження у виді різаної рани середнього пальця лівої китиці ОСОБА_14, то воно утворено дією гострого предмету по типу ножа, і не виключається під час обоюдної бійки або захисту під час бійки. Свої висновки підтримує.

За вищенаведених доказів висновки місцевого суду про вчинення ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_14, що спричинило його смерть, є необґрунтованими, бо ними спростовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, показань потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, дійсно ОСОБА_3 сварилася із ОСОБА_19, вони билися, разом вживали спиртні напої, обвинувачена ходила побита.

Ці показання свідків узгоджуються з тими показаннями обвинуваченої, де вона вказує на те, що вона після чергового розпивання спиртних напоїв, під час сварки та бійки з потерпілим, вирвавшись від нього, схопила зі столу ніж та ударила його ножем в грудну клітку на рівні грудей, а коли він упав, то кинула його, подзвонила у міліцію, та стала чекати її приїзду, не роблячи нічого для надання допомоги потерілому.

Хоча ОСОБА_3 і повідомила у міліцію про вчинене, але не повідомила про себе, не повідомила про спричинення ОСОБА_14 тілесних ушкоджень і чим саме, а тільки сказала, що „приїдете, побачите", не надала першої медичної допомоги, не викликала „швидку допомогу", і такі її дії, об'єктивна сторона злочину, свідчать лише про те, що вона бажала настання смерті потерпілому.

З висновку судово-медичної експертизи особи ОСОБА_3 /т.1 а.с.38-39/ доводиться, що у неї мали місце крововиливи правої орбіти та правої склери, ушкодження поверхонь, які могли утворитися ІНФОРМАЦІЯ_2 від ударів кулаками.

З вищенаведених доказів вбачається, що між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_14 була звичайна побутова сварка та бійка, під час якої ОСОБА_3 умисно завдала ОСОБА_14 удар ножем у життєво важливий орган - грудну клітку, вона від нього натерпілась принижень, була незадоволена його поведінкою, бажала, щоб він її не чіпав, бо він у її будинку ніхто.

З висновку судово-психіатричної експертизи /т.1 а.с.84-88/ доводиться, що у ОСОБА_3 мали місце клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю, але вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними на період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння. У неї не було клінічних ознак тимчасового розладу психічної діяльності. На даний час у неї мають місце клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкоголю, але примусові заходи медичного характеру та протиалкогольне лікування їй зараз не показані.

Крім того, у висновку лікарів-психіатрів звертається увага на такі риси характеру ОСОБА_3, як запальність, демонстративність, брехливість, роздратованість, тому з цих підстав колегія суддів до показань обвинуваченої ОСОБА_3 ставиться критично.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо відсутності в діях ОСОБА_3 необережного вбивства нею потерпілого, та заподіяння тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони, бо це є захисною версією обвинуваченої і спростовується дослідженими доказами по справі, так як обвинувачена зазначала, що вчиненню злочину передувала сварка із співмешканцем, її обурило його ставлення до неї, в нетверезому стані він її ображав, погрожував, бив, що і стало мотивом вчинення злочину.

Між обвинуваченою та її співмешканцем, потерпілим ОСОБА_14, до цього випадку також неодноразово були бійки, які не приводили до заподіяння нікому серйозних тілесних ушкоджень. Реальної загрози життю та здоров'ю обвинуваченої не було, бо її твердження про те, що потерпілий її душив та кидав в неї різні предмети, не підтвердились, і захищатись їй було ні від чого. Мало місце звичне для обвинуваченої та потерпілого з'ясування стосунків на грунті вживання спиртних напоїв, яке переросло у бійку із застосуванням ножа.

Але посилання місцевого суду на те, що обвинувачена ударила потерпілого ножем в ділянку грудної клітки, бажаючи заподіяти йому певні тілесні ушкодження, але не бажаючи його смерті, є помилковими, бо не підтверджені вищенаведеними доказами.

Ніж, як знаряддя злочину, та нанесення удару в місце розташування життєво-важливих органів свідчать про умисел обвинуваченої на заподіяння смерті потерпілому.

ОСОБА_3 не заперечувала, що поранення сталося від ножа, який вона тримала в руці та направляла лезом в бік потерпілого, і взяла вона ніж свідомо, що спростовує її твердження щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому з необережності.

На підставі аналізу вищенаведених доказів, які є у справі, та повторного дослідження деяких доказів в апеляційному порядку, колегія суддів приходить до висновку про виновність ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_14, і дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ст.115 ч.1 КК України, із скасуванням вироку місцевого суду щодо неї за ст.121 ч.2 КК України, задовольнивши апеляцію прокурора.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3, колегія суддів враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання - ОСОБА_3 раніше не судима, злочин вчинила вперше, посередньо характеризується за місцем проживання та колишньої роботи, розкаялась у вчиненому, а також певну характеристику та поведінку потерпілого, та думку потерпілої ОСОБА_6 щодо покарання обвинуваченій, але злочин вчинено тяжкий, на грунті вживання алкогольних напоїв, раніше притягалась до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані із зловживанням спиртними напоями.

З урахуванням вищенаведеного, покарання ОСОБА_3 необхідно призначити у виді позбавлення волі, але на мінімальний строк.

Колегія суддів не знаходить підстав для застосування більш м'якого покарання та застосування ст. 69 КК України.

Керуючись ст. ст. 404 - 414, 418-419, 374, 424-426, 532 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 07 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Визнати винуватою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, і призначити їй покарання - 7 /сім/ років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання обчислювати з часу затримання - з ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області 735 грн. процесуальних витрат за проведення експертиз.

Речові докази по справі - ніж, светр та теніску - знищити.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та його копія негайно вручається обвинуваченій та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженою ОСОБА_3, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г. Борисенко І.П. Салай Г.А.