УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 275/256/13-п
Стаття 172-7 КУпАП
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2013 року м.Житомир
Апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Прокопчука С.М.
з участю -
секретаря Ковальчука В.А.
прокурорів Антощука ЄМ.,
Ступака М.О.
правопорушника ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2013 року, -
в с т а н о в и в:
зазначеною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого на посаді першого заступника голови Брусиловської районної державної адміністрації, жителя АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.
Згідно постанови суду, ОСОБА_2, являючись посадовою особою органу виконавчої влади, державним службовцем, перебуваючи на посаді першого заступника голови Брусилівської районної державної адміністрації та згідно розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації за № 176 від 14.05.2012 року «Про розподіл обов'язків між головою, першим заступником голови та керівництвом апарату, начальником відділу організаційно-кадрової роботи апарату районної державної адміністрації» очолюючи комісію по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання земельних ділянок», 30.11.2012 року, знаходячись у смт. Брусилів по вул. Короленка, 2, в приміщенні Брусилівської районної державної адміністрації, діючи умисно, порушив спеціальні обмеження, спрямовані на запобігання і протидію корупції, а саме не вжив дієвих заходів до недопущення конфлікту інтересів - тобто суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
Так, ОСОБА_2, достовірно знаючи, що на вирішення комісії по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання земельних ділянок Брусилівської РДА, головою якої являється безпосередньо він, надійшла заява його дружини ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення проекту землевідводу орієнтовною площею 70 га для ведення фермерського господарства із земель запасу Осівецької сільської ради, а також згідно вимог ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», знаючи про необхідність уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, не вжив будь-яких заходів до невідкладного повідомлення свого безпосереднього керівника - голову Брусилівської РДА про надходження на розгляд комісії заяви його дружини. Натомість, 30.11.2012 року ОСОБА_2 під своїм головуванням провів засідання комісії, на якій розглянуто заяву його дружини ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення проекту землевідводу орієнтовною площею 70 га для ведення фермерського господарства із земель запасу Осівецької сільської ради, і на якій він особисто доповів членам комісії про надходження вказаної заяви та особисто голосував за надання комісією рекомендації районній державній адміністрації про те, щоб надати ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення проекту землевідводу. На підставі рішення комісії, 06.12.2012 року розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації за № 404 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 70 га в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населеного пункту Осівецької сільської ради. При цьому, в службовій діяльності першого заступника голови Брусилівської районної державної адміністрації ОСОБА_2 виник конфлікт інтересів, а саме суперечність між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність і неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих йому службових повноважень.
Таким чином, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді першого заступника голови Брусилівської районної державної адміністрації, будучи посадовою особою органу виконавчої влади, державним службовцем 8 рангу 4 категорії, не вжив жодних заходів до недопущення та врегулювання вказаного конфлікту інтересів та не повідомив безпосередньо керівника про наявність конфлікту інтересів, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за що передбачена відповідальність ст. 172-7 КУпАП.
На постанову суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3, подана в інтересах ОСОБА_2, в якій він просить скасувати постанову суду з огляду на її незаконність, необґрунтованість та як таку, що постановлена з порушеннями вимог матеріального та процесуального права без повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, а подальше провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що матеріали адміністративної справи свідчать, що в порушення вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП Брусилівським районним судом Житомирської області належним чином не були з'ясовані всі обставини щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП. Вважає, що постанова суду першої інстанції є належним чином немотивованою, в ній відсутні жодні докази, якими б підтверджувалась умисна вина ОСОБА_2 у вчиненні даного правопорушення та не дана правова кваліфікація цього правопорушення, посилаючись на показання свідка ОСОБА_5 та свого підзахисного. Крім того, посилається на те, що, як під час складання протоколу, так і у судовому засіданні ОСОБА_2 неодноразово давав покази стосовно того, що він ужив цілий ряд заходів з метою недопущення будь-якої можливості виникнення у нього конфлікту інтересів, а саме був проти подачі його дружиною ОСОБА_4 заяви до голови Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_5 щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, і він же 29 листопада 2012 року негайно повідомив самого голову Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_5 про факт подачі до Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області та реєстрації вказаної заяви його дружини ОСОБА_4. Також, зазначає, що з матеріалів справи взагалі не вбачається, що його підзахисний отримав якісь доплати, спричинив збитки, або порушив чиїсь права чи законні інтереси. Окрім того, наголошує, що застосування адміністративного стягнення до його підзахисного, який, на думку апелянта, не вчинив будь-якого адміністративного правопорушення, є неприпустимим.
Заслухавши правопорушника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити, міркування прокурорів, що заперечували проти задоволення апеляції, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП «Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Відповідальність за ст. 172-7 КУпАП настає за умови неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів, при цьому під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність, яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
Перевірені матеріали адміністративної справи свідчать, що суд першої інстанції, дослідивши і належно оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні корупційного правопорушення, за наведених у постанові обставин і правильно кваліфікував його дії за ст. 172-7 КУпАП.
Достовірність такого висновку підтверджується протоколом про вчинення корупційного правопорушення від 29.03.2013 року (а. с. 92-95); розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації від 01.09.2010 року за № 38-а про призначення ОСОБА_2 на посаду першого заступника голови Брусилівської районної державної адміністрації та йому присвоєно 9 ранг 4 категорії державного службовця (а. с. 68); розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації від 03.09.2012 року № 30-б про присвоєння ОСОБА_2 8 рангу державного службовця (а. с. 88); розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації за № 176 від 14.05.2012 року «Про розподіл обов'язків між головою, першим заступником голови та керівництвом апарату, начальником відділу організаційно-кадрової роботи апарату районної державної адміністрації» про те, що ОСОБА_2 очолює комісію по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання земельних ділянок. (а. с. 19-31); заявою дружини правопорушника ОСОБА_4 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землевідводу орієнтовною площею 70 га для ведення фермерського господарства із земель запасу Осівецької сільської ради в оренду на 49 років. (а. с. 3); копією витягу із протоколу засідання комісії по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання земельних ділянок № 9 від 30.11.2012 року (а. с. 5-6), іншими матеріалами справи, а також протоколом судового засідання (а. с. 140-143, 154-161), з якого видно належність та безпосередність дослідження суддею всіх зібраних у справі доказів.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обгрунтовано спростовано твердження ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки цей висновок суду базується, як на матеріалах адміністративної справи, так і на показаннях свідків допитаних безпосередньо в судовому засіданні, а саме свідків ОСОБА_5 - голови Брусилівської райдержадміністрації (а. с. 154) та членів комісії по розгляду звернень підприємств, організацій, установ і громадян щодо надання земельних ділянок - ОСОБА_6 (а. с. 155), ОСОБА_7 (а. с. 156), ОСОБА_8 (а. с. 157) і ОСОБА_9 (а. с. 157).
Так, відповідно до показань свідка ОСОБА_5, ОСОБА_2 говорив йому про те, що його дружина ОСОБА_4 має намір подати заяву про надання землі для ведення фермерського господарства, що його дружину скорочують. Коли надійшла така заява то він наклав резолюцію ОСОБА_2, як голові комісії, про розгляд заяви на комісії відповідно до чинного законодавства. Для розгляду заяви був місячний термін. Однак перед засіданням комісії ОСОБА_2 не повідомляв його, що сьогодні на засіданні комісії буде розглядатись заява його дружини ОСОБА_4 і не просив, щоб його усунули від участі в комісії при розгляді цієї заяви, так як це заява його дружини.
В судовому засіданні суду першої інстанції достовірно було встановлено і підтверджено в апеляційному суді, що ОСОБА_2, будучи посадовою особо районної держаної адміністрації, зацікавленою особою, з корисливих мотивів, діючи умисно, в порушення корупційного законодавства сам особисто в своєму кабінеті першого заступника голови Брусилівської РДА, своєю рукою написав заяву про виділення його дружині ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі 70 га., вніс цю заяву на засідання земельної комісії, сам головував і голосував на засіданні комісії по питанню виділення вказаної земельної ділянки його дружині ОСОБА_4, не звернувся з письмовою заявою до голови Брусилівської РДА про конфлікт інтересів і усунення його від вирішення даної заяви, сприяв прийняттю рішення вказаної комісії, яке стало підставою для винесення незаконного розпорядження про надання дозволу ОСОБА_4 для виготовлення проекту землевідводу на виділення земельної ділянки із земель запасу Осівецької сільської ради Брусилівського району.
З огляду на зазначене, апеляційний суд доводи захисника ОСОБА_3 та правопорушника ОСОБА_2 про недоведеність винуватості його підзахисного у вчиненні правопорушення та неналежну оцінку судом доказів сприймає, як необґрунтовані, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, а нових доказів апеляційному суду при розгляді апеляційної скарги останній не надав, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції апеляційний суд не встановив.
За даних обставин, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
При обранні адміністративного стягнення, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, а також врахував характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
З призначеним судом першої інстанції ОСОБА_2 видом адміністративного стягнення апеляційний суд погоджується, так як стягнення призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП і не вбачає підстав для його зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3, подану ним в інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення.
Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2013 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: