Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/2336/13 Головуючий у 1 інстанції: Ярош С.О.

Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Бєлки В.Ю.

суддів Глазкової О.Г.

Маловічко С.В.

при секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Аграрний дім» Гуляйпільського району Запорізької області, третя особа: відділ Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, про визнання недійсними договору оренди землі та додаткової угоди та зобов'язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА :

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Аграрний

дім» Гуляйпільського району Запорізької області про визнання недійсними договору оренди землі,

додаткової угоди та зобов'язання повернути земельну ділянку.

В позові зазначав, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,6372 га, розташована ДП № 18 пай № НОМЕР_1 на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області, п.9 договору оренди земельної ділянки від 15.01.2005 року передбачає укладення окремої угоди при видачі орендної плати продукцією, окремих угод не укладалося, у 2009 році йому було запропоновано укласти додаткову угоду до договору оренди землі, яка передбачала збільшення орендної плати до 3 %, за 2008 рік відповідач не здійснив повний розрахунок по орендній платі, вважав договір оренди землі та додаткову угоду такими, що не відповідають його внутрішній волі, прохав визнати їх недійсними та повернути йому земельну ділянку.

У квітні 2012 року представник позивача ОСОБА_4 уточнив позов, в якому посилалася на те, що додаткову угоду до договору позивач не підписував і підписувати її нікого не уповноважував, дізнався про її підписання від працівників відповідача, звернувся з заявою до правоохоронних органів Гуляйпільського району.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, суду пояснивши, що не підписував додаткову угоду і нікого не уповноважував це робити, не має наміру продовжувати договір оренди землі з відповідачем, має намір змінити орендаря, так як орендна плата видається продукцією неналежної якості, прохає позов задовольнити.

Просив суд визнати договір оренди земельної ділянки та додаткову угоду до оренди землі недійсними та повернути йому земельну ділянку.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2012 року позовну заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду,ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і за лишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2005 року між ОСОБА_3(позивач) та ПАТ «Аграрний дім» (відповідач) було укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею розміром 6,6372 га, розташованої на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області. Строк оренди визначений у 5 років.

18.06.2009 року від імені ОСОБА_3 з ПАТ «Аграрний дім» укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди, зокрема, в частині строку дії договору вказано, що укладено на 10 років. Додаткова угода зареєстрована у Гуляйпільському районному відділу Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 20.10.2009 року за №040926900419.

Позивач наполягає на тому, що він не підписував додатково угоди та що його волі на подовження строку дії договору оренди земельної ділянки до 10 років не було, у зв»язку з чим за захистом порушених прав він звернувся до правоохоронних органів.

Висновком спеціаліста-експерта Науково-дослідного експертно-кріміналістичного центру при ГУУМВС України в Запорізькій області № 26 від 26.05.2012 року, який судом першої інстанції не враховано та не надано належної правової оцінки, встановлено,що підпис від імені ОСОБА_3 в розділі «Реквізити сторін» в графі «Орендодавець» в додатковій угоді від 18.06.2009 року до договору оренди землі б/н від 15.01.2005 року, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Цей висновок не суперечить ст.ст.57-59 ЦПК України та відповідно до наведених норм процесуального права, є належним, допустимим доказом у справі, на підставі якого, в сукупності з іншими доказами, доведеною ту обставину, що позивач не підписував вчинену від його імені додаткову угоду до договору оренди землі.

Висновок суду першої інстанції щодо неприйняття ним уточнень до позовної заяви від 27.02.2012 року про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди не відповідає діям суду, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про відмову в прийнятті цих уточнень або залишення їх без розгляду, і навпаки уточнення знаходяться в матеріалах справи з резолюцією судді про направлення копій відповідачу та третій особі, щодо них сторони надавали свої пояснення та заперечення, а також ввійшли в обґрунтування позову.

Відмовляючи позивачу у задоволені позову, суд послався на строк позовної давності, оскільки до ухвалення рішення представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності щодо вимог про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, прохав відмовити у задоволенні позову у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна даність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 020082 позивач отримав 28.01.2004 року.

З 2005 року по 2011 рік отримував орендну плату. Про порушення свого права позивач повинен був дізнатися у 2005 році.

Строк позовної давності відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України починається з 15.01.2005 року. Підстав для призупинення відліку строку позовної давності, передбачених ст..263 ЦК, не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК строк позовної давності для пред»явлення позову закінчився 15.01.2008 року. Позов до суду пред»явлено 22.11.2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, а тому відповідно до ч.4 ст.267 ЦК сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: