Справа № 1-3/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2013 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.

за участю секретаря Романенко Т.І.

підсудного ОСОБА_1

прокурора Кравченка К.І.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, судимість погашена в силу ст. 88 КК України

у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України

В С Т А Н О В И В :

В ніч на 13 лютого 2002 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з іншою особою з метою заволодіння чужим майном на легковому автомобілі НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 прибули на 128 км автодороги Ульянівка – Миколаїв поблизу с. Іванівка Арбузинського району Миколаївської області, де ОСОБА_1 та інша особа підійшли до вантажного автомобіля марки «РЕНО-ТРЕЙЛЕР» д/н 63-47 НІМ з причепом д/н НОМЕР_2, належними ТОВ “ВОСТОК”, який перебував на узбіччі в зв’язку з вимушеною зупинкою, та, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї до водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зв’язали останніх та відкрито заволоділи грошима в сумі 260 грн., ондатровою шапкою вартістю 200 грн., належними ОСОБА_5, та грошима в сумі 50 грн., спортивною сумкою, вартістю 46 грн., належними ОСОБА_4, а також вантажем промислових товарів, які транспортувались автомобілем, вартістю 20490 доларів США ( з розрахунку вартості 5,3 грн. за 1 долар США станом на 13.02.02 р.), на суму 108597 грн.; мобільним телефоном з зарядним пристроєм марки “ФІЛІПС”, вартістю 398,60 грн., належними ТОВ “ВОСТОК”, та присвоївши викрадене з місця пригоди зникли, чим завдали водіям та ТОВ “ ВОСТОК ” матеріальну шкоду на загальну суму 109551,60 гривень.

Тоді ж ОСОБА_1 за попередньою змовою з іншою особою з метою незаконного заволодіння транспортним засобом – вантажним автомобілем марки “РЕНО-ТРЕЙЛЕР” д/н 63-47 НІМ вартістю 38539,59 грн. з причепом д/н НОМЕР_2 вартістю 31986,52 грн., належними ТОВ “ВОСТОК”, з погрозою застосування вогнепальної зброї та насильства, небезпечного для життя водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_4, незаконно заволоділи транспортним засобом і, використовуючи його, доставили викрадений вантаж в с. Катеринка Первомайського району Миколаївської області.

Крім того, в ніч на 13 лютого 2002 року на 128 км автодороги Ульянівка – Миколаїв при вчиненні розбійного нападу ОСОБА_1 разом з іншою особою погрожували водіям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 застосуванням вогнепальної зброї - пістолету конструкції Токарева “ТТ” калібру 7,62 мм, зразка 1930 - 33 р., обладнаним пристроєм для безшумної та безполуменевої стрільби, спорядженого 8 патронами, які є боєприпасами, придатними для стрільби, передаючи один одному.

В судовому засіданні підсудний свою вину у здійсненні інкримінованих йому злочинів не визнав і показав суду, що в лютому 2002 року в м. Первомайську його незаконно затримали працівники міліції та пред»явили обвинувачення у вчиненні нападу на водіїв та угоні автомобіля. Після побиття працівниками міліції він підписав показання про вчинення ним даних злочинів. До цієї події він ОСОБА_6 не знав, познайомився з останнім уже в міліції, а ОСОБА_3 знав, так як зайняв у нього 350 доларів США і не віддав. За обіцянку ОСОБА_3 не вимагати борг він разом з ним та невідомим чоловіком на ім»я ОСОБА_6 12-13 лютого 2002 року поїхав до м. Южноукраїнська автомобілем. Зупинившись неподалік від м. Южноукраїнська, ОСОБА_3 з ОСОБА_6 вийшли, а він залишився в автомобілі і не бачив, щоб хтось когось прив’язував. Через 2-3 години повернувся ОСОБА_3 і намагався завести автомобіль, однак не зміг цього зробити і покинув його. Потім він, водій і ОСОБА_6 поїхали до м. Первомайська. По дорозі ОСОБА_6 постійно телефонував і розмовляв по мобільному телефону з якимось чоловіком, називаючи його ОСОБА_6, і запитував, що попереду по дорозі. Біля якогось села автомобіль зламався і він залишився у автомобілі з водієм, а ОСОБА_6 з ОСОБА_3 поїхали десь, а через деякий час приїхав ОСОБА_6 на легковому автомобілі з іншим чоловіком. Пістолет він бачив тільки у руках у ОСОБА_6 і сам його не брав до рук.

Показання підсудного ОСОБА_1 у суді про те, що під час попереднього слідства він давав показання примусово під психологічним тиском працівників міліції, які до нього також застосовували і фізичне насилля спростовуються матеріалами кримінального провадження № 42013160130000004 за заявою ОСОБА_1 щодо вчинення працівниками Арбузинського РВ УМВС України в Миколаївській області психологічного та фізичного тиску за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України та постановою від 17 травня 2013 року, винесеною слідчим прокуратури Арбузинського району ОСОБА_7

Провина підсудного в скоєнні інкримінованих злочинів знайшла своє підтвердження дослідженими й перевіреними в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що 13.02.2002 року зі слів ОСОБА_4 йому стало відомо, що на його та водія ОСОБА_5, які везли на автомобілі товар його фірми, здійснили напад невідомі особи. При цьому погрожували пістолетом з глушителем та розправою, товар фірмі повернутий.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що у лютому 2002 року він разом з ОСОБА_9 їхали до м. Москви вантажним автомобілем. Біля повороту на смт. Арбузинка потік радіатор і вони зупинилися. Було темно, коли до них підійшли два чоловіки, одягнуті в чорний одяг, в руках одного з них був якийсь предмет, зв’язали їм руки, прив’язали до дерева в лісосмузі. Неподалік стояв автомобіль. Через деякий час вони забрали ОСОБА_5 з собою і поїхали, а він залишився біля дерева, і вивільнившись, добрався до м. Южноукраїнська і повідомив про подію до міліції та за місцем роботи.

Потерпілий ОСОБА_9 суду показав, що у 2002 році біля повороту на смт. Арбузинка він разом з ОСОБА_4 вночі їхали в сторону м. Первомайська. Поскільки автомобіль зламався, вони зупинились. В цей час до них непомітно підійшло двоє невідомих. ОСОБА_6, погрожуючи пістолетом, наказав їм лягти головою вниз на землю. Потім вони відібрали у них телефон, гроші та ондатрову шапку, яку ОСОБА_6 надів на себе. ОСОБА_1 був у кепці. Далі їх зв’язали мотузкою та відвели до лісосмуги, де прив’язали до дерева. Пістолет був в руках то в ОСОБА_6, то в руках ОСОБА_1 Поскільки автомобіль не заводився, ОСОБА_6 наказав йому зупиняти проїжджаючі автомобілі, погрожуючи вбивством, якщо він попередить інших осіб про дану подію. Після того як автомобіль відремонтували, за вимогою нападників вони поїхали в сторону м. Первомайська. ОСОБА_4 в цей час залишився зв’язаним біля дерева. Один з підсудних під час поїздки телефонував по його мобільному телефону до чоловіка на ім»я ОСОБА_6, уточнюючи напрямок руху. Коли вони заїхали до лісу, автомобіль зламався і ОСОБА_1 залишився з ним, тримаючи в руках пістолет з глушителем, а ОСОБА_6 десь поїхав на іншому автомобілі. Повернувшись через деякий час, вони розрізали брезент, забрали частину товару і поїхали. Після чого він викликав працівників міліції.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтвердили факт проведення процесуальної дії щодо впізнання потерпілим ОСОБА_9 ОСОБА_6 і ОСОБА_1

Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 показали, що вони були запрошені в якості понятих при проведенні з підсудним відтворення обстановки та обставин злочину, в ході якого він добровільно розповів про обставини скоєного ними нападу з погрозою застосування вогнепальної зброї та показав місце вчиненого нападу.

Провина підсудного також підтверджується письмовими доказами:

- протоколом огляду місця події від 13.02.2006 р., в ході якого зафіксовано обстановку на місці події на час огляду та вилучено капронові стрічки в місцях зв’язування водіїв нападниками( том № 1 а.с. 5-6 );

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19.02.2002 р., з якого вбачається, що ОСОБА_1 добровільно, без примусу, в присутності запрошених понятих підтвердив показання, дані під час допиту як підозрюваного з застосуванням фотографування ( том № 1 а.с. 75-80 );

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 20 лютого 2002 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_1 як нападника ( том № 1 а.с. 81 );

- висновками судово-балістичних експертиз № 50, № 51 від 2.03.2002 р., згідно яких вилучені за місцем мешкання ОСОБА_6 пістолет конструкції Токарева “ТТ” калібру 7,62 мм, зразка 1930 / 33 р., обладнаний пристроєм для безшумної та безполуменевої стрільби та патрони до нього є вогнепальною зброєю та боєприпасами, придатними для стрільби ( том № 1 а.с. 173-177 );

- протоколом огляду від 13.02.2002 р. виявленого вантажного автомобіля з напівпричепом та вантажем промислових товарів, в ході якого виявлено сліди рук в кабіні автомобіля, порізи тенту причепа автомобіля ( том № 1 а.с. 7);

- протоколами огляду від 14.02.2002 р. виявленого вантажного автомобіля з напівпричепом та вантажем промислових товарів, в ході якого виявлено порізи тенту причепа автомобіля ( том № 1 а.с. 23-26 );

- протоколом виїмки від 18.02.2002 р. пістолета, набоїв, частини викраденого товару за місцем мешкання ОСОБА_6 ( том № 1 а.с. 68 );

- списком викликів, здійснених з мобільного телефона, викраденого у водіїв, належного ТОВ “ Восток” ( том № 1 а.с. 158-160 ) та речовими доказами по справі.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_3, даних в ході досудового слідства та оголошених у ході судового засідання, в ніч на 13.02.2002 р. ОСОБА_3 на власному автомобілі відвіз ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з м. Первомайська на автошлях Ульянівка – Миколаїв, де залишив поблизу кафе біля повороту на смт. Арбузинка. Неподалік на узбіччі стояв вантажний автомобіль. В подальшому ОСОБА_6 комусь телефонував та запитував про наявність постів ДАЇ та шлях руху для об»їзду м. Первомайська (а.с. 295-299 т.2).

Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу ( розбій ), вчинений за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, за ч.1 ст. 263 КК України як придбання, передача вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Також суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії підсудного з пред»явленого обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України – незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого, що завдало великої матеріальної шкоди на ч.2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого, що завдало значної матеріальної шкоди, поскільки велика матеріальна шкода визнається такою відповідно до п.3 примітки зазначеної статті у разі заподіяння реальних збитків на суму понад 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Оскільки із матеріалів справи (а.с.224 т.1) вбачається, що у автомобіля був пошкоджений тільки тент вартістю 1780 грн., тому заподіяна шкода є значною, яка відповідно до п.3 примітки зазначеної статті визначається у сумі від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу винного.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

Враховуючи, що підсудним скоєно два тяжких та особливо тяжкий злочин, він має погашену судимість, за місцем проживання характеризується негативно, не одружений, має матір похилого віку, не працює, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства і тому доцільнім по відношенню до нього буде призначення покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах, передбачених санкціями статей, з конфіскацією ? частини всього майна, що є його власністю.

Цивільний позов ТОВ “ВОСТОК” про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 3395 грн. 35 к. підлягає залишенню без розгляду у зв’язку з неявкою представника цивільного позивача у судове засідання.

Питання щодо долі речових доказів по даній справі вирішено вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2007 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 194, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 289 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 289, ч.1 ст. 263 КК України і призначити покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього майна, що є його власністю;

- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього майна, що є його власністю;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 ( трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточно покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього майна, що є власністю засудженого та з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою в СІЗО № 20 м. Миколаєва.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з моменту затримання, тобто з 19 березня 2013 року.

В строк відбування покарання засудженому врахувати перебування його під вартою у період з 18.02.2002 року по 25.11.2002 року.

Цивільний позов ТОВ “ВОСТОК” про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 3395 грн. 35 к. залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Суддя Т.М.Кологрива