ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2013 р. Справа № 804/5507/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Марганець про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним позовом про зобов'язання відповідача прийняти до заліку суми виплачених пенсій по інвалідності за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року в розмірі 754,68 грн. та включити їх до актів звірки.
В обґрунтування позову зазначив, що виплати які здійснив Пенсійний фонд на виплату пенсій, відповідно до п.5 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», підлягають відшкодуванню у встановленому порядку, затвердженого Постановою управління Пенсійного фонду України, управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04 березня 2003 року №5-4/4 та зареєстровано в Мін'юсті України 16 травня 2003 року за №376/7697. Невключені суми витрат, здійснених органом ПФУ на пенсійне забезпечення громадян, які отримали каліцтво, до акту щомісячної звірки, унеможливлює відшкодування цих витрат Пенсійному фонду України відповідачем, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. До суду від позивача надійшла заява, в якій він просив позов задовольнити та розглядати справу без участі його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час його проведення повідомлявся належним чином. Надав до суду заперечення де зазначив, що відповідно до діючих порядків правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, визначено, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, а не їх органами на місцях, отже позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії є неправомірними. Крім того, відповідач в своєму клопотанні просив суд розглядати справу за відсутності його представника.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Марганець суми пенсії по інвалідності за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року, виплачені Управлінням Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 754,68 грн., до заліку не прийняті і не відшкодовані відповідачем.
Розв'язуючи спір, суд відмічає, що види загальнообов'язкового державного соціального страхування, принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. №16/98-ВР.
Відповідно до ст.1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Основи виділяють такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (ст.4).
Положеннями ст.25 Основ визначено, що зокрема, за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
На реалізацію положень Основ виданий Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. №1105, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Згідно з п.5 ч.1 ст.24 даного Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений ст.21 Закону.
Зі змісту вказаного Закону та також зі змісту Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України і правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4 відповідно до Законів «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про пенсійне забезпечення», вбачається, що відшкодуванню підлягають такі суми:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
За матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким позивач в січні-лютому 2013 року здійснював виплату пенсії, що сформували спірну суму заборгованості, стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території Російської федерації. Загальна сума виплат пенсій за вказаний період дорівнює 754,68 грн.
З огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Марганець Дніпропетровської області не перебувають, ніяких страхових виплат не отримують.
Отже, виплата регресів за рахунок коштів сторони на території, якої стався нещасний випадок і по законодавству якої складався акт про нещасний випадок передбачена ст.2 угоди від 09 вересня 1994 року держав колишнього Радянського Союзу «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданого працівникові каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків».
Таким чином, не отримання регресу у вигляді страхової виплати від відділення виконавчої дирекції Фонду в м.Марганці Дніпропетровської області в даному випадку є підставою для того, щоб органи Пенсійного Фонду не отримували відшкодування за виплату їм пенсій по трудовому каліцтву.
Отже, обраний позивачем у справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є неналежним тобто таким, що не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно із Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04-березня 2003 року №5-4\4, визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом, тому числі, потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди заподіяної працівнику внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, причому встановлене правило підписання актів звірки розрахунків передбачає відсутність спору з цього питання між сторонами.
Таким чином, діючим Порядком відшкодування витрат, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4, визначено, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, а не їх органами на місцях, а відтак позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Марганець про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя Кучма К.С.