Справа № 1202/5704/2012
Провадження № 22ц/782/1567/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року, травня місяця, 20-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яреська А.В., суддів: Маляренко І.Б., Борисова Є.А. при секретарі Скоробогатовій Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційну скаргу Державного підприємства Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП „Обласна Дирекція „Луганськвуглереструктуризація" на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП „Обласна Дирекція „Луганськвуглереструктуризація" про забезпечення пільговим вугіллям,
встановила:
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просила зобов'язати ДП Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП „Обласна Дирекція „Луганськвуглереструктуризація" забезпечити безплатним вугіллям у кількості 3 тонн марки АМ за 2-е півріччя 2011 року і 3-х тонн марки АМ за 1 -е півріччя 2012 року та забезпечити вугіллям із розрахунку 2950 кг на одне півріччя у подальшому. У подальшому уточнила позовні вимоги і просила визнати право на забезпечення відповідачем безоплатним побутовим вугіллям у кількості 5900 на рік, зобов'язати відповідача забезпечити безоплатним вугіллям у кількості 2950 кг марки АМ за 2-е півріччя 2011 року і 5900 кг марки АМ за 2012 рік та забезпечити вугіллям із розрахунку5900 кг на рік у подальшому, а у випадку відсутності вугілля, стягнути з відповідача 8850 грн.
Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 лютого 2013 року позовні вимоги були задоволені частково, було визнано за ОСОБА_1 право на забезпечення ДП Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП „Обласна Дирекція „Луганськвуглереструктуризація" безоплатним паливом на побутові потреби у кількості 5900 кг на рік. Зобов'язано відповідача забезпечити позивача безоплатним паливом на побутові потреби за: 2 півріччя 2011 року у кількості 2950 кг, 1 півріччя 2012 року у кількості 2950 кг та за 2 півріччя 2012 року у кількості 2950 кг, а всього у кількості 8850 кг, вартістю1000грн. за 1 тонну, в решті вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Із рішенням не погодилось ДП Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП „Обласна Дирекція „Луганськвуглереструктуризація" та надало на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на припущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідача, представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що з 26.07.1993 року по 10.05.2006 року ОСОБА_1 працювала у ВП "Шахта імені 50-річчя Радянської України" ДП "Антрацит", яке з 31.08.2011 року було ліквідовано, правонаступником стало Державне Підприємство "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" ДП "Обласна Дирекція "Луганськвуглереструктуризація"; у період з 1993 року по 1 півріччя 2011 року включно ДП "Шахта імені 50-річчя Радянської України" ДП "Антрацит" здійснювало позивачці ОСОБА_1 виписку та доставку побутового вугілля по нормі 5900 кг. на рік; ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, які працювали на роботах технологічного ланцюжка більш ніж 12 років 6 місяців та вийшла на пенсію на пільгових умовах, за Списком №2. Вказав у рішенні, що з 26.07.1993 року по 10.05.2006 року позивачка ОСОБА_1 працювала у ВП "Шахта імені 50-річчя Радянської України" ДП "Антрацит", яке з 31.08.2011 року було ліквідовано. (а.с. 18). Суд взяв до уваги, що у період з 1993 року по 1 півріччя 2011 року включно ВП "Шахта імені 50-річчя Радянської України" ДП "Антрацит" здійснювало позивачці ОСОБА_1 виписку та доставку побутового вугілля по нормі 5900 кг. на рік, на підставі Інструкції " Про порядок забезпечення працюючих, виробничих одиниць підприємств й організацій Міністерства вугільної промисловості СРСР паливом на побутові послуги" № 77 від 11.05.1976 року, яка і на даний час не скасована та не змінена, а за друге півріччя 2011 року ДП "Шахта імені 50-річчя Радянської України" ДП "Антрацит" здійснив позивачці виписку побутового вугілля, але його доставку не здійснив, позбавивши її права на отримання побутового палива. ( а.с. 17).
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачка мала право на безоплатне отримання палива на побутові потреби в об'ємі 5900 кг. на рік, в залежності від умов проживання - як така, що відноситься до категорії осіб, що є вказаними у Інструкції " Про порядок забезпечення працюючих виробничих одиниць підприємств й організацій Міністерства вугільної промисловості СРСР паливом на побутові послуги" № 77 від 11.05.1976 року - оскільки позивачка ОСОБА_1 відпрацювала більш ніж 12 років 6 місяців.
Колегія суддів не погоджується із таким висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов поспішно, без належного дотримання норм матеріального права, без належного з'ясування та урахування фактичних обставин справи. Так, відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доводи апеляційної скарги про те, що станом на 2006 рік, тобто рік, коли ОСОБА_1 вийшла на пенсію, вже діяли норми Гірничого закону України від 06.10.1999 року - що вимагали наявності більшого стажу роботи на поверхні для отримання такого права- засулговують на увагу. Так, відповідно до змісту ст.43 Гірничого закону України (зі змінами по 19.01.2006 року) пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами,- не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок. Згідно копії трудової книжки (а.с.8-12), у ОСОБА_1 відсутній п'ятнадцятирічний стаж роботи на технологічній лінії на поверхні діючої шахти, а тому підстав вважати, що позивачка на момент свого виходу на пенсію мала передбачене цим Законом право на безоплатне отримання палива на побутові потреби колегія суддів не вбачає. На увагу заслуговують і доводи апеляції про те, що відповідач фінансується виключно за рахунок державного бюджету, є неприбутковою організацією та забезпечує вугіллям після ліквідації або консервації гірничого підприємства, при чому забезпечення вугіллям на побутові потреби, здійснюється в строгій відповідальності до проекту ліквідаціїста діючих законодавчих актів. За таких обставин оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового. Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. З урахуванням зазначених обставин, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити та на підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 303 - 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП „Обласна Дирекція „Луганськвуглереструктуризація" задовольнити.
Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства Луганської обласної дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП „Обласна Дирекція „Луганськвуглереструктуризація" про забезпечення пільговим вугіллям відмовити за їх необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його оголошення, може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий ___________________Судді __________________________