АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3780/13 Справа № 419/4968/12 Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О.В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

Головуючого: судді Ткаченко І.Ю.

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Надтоки А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що разом з матір'ю - ОСОБА_5 та братом ОСОБА_6, згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 листопада 2001 року, він став співвласником 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1. Вважає, що відповідач, з порушенням Закону, продав належну їм квартиру, чим завдав йому матеріальної шкоди на суму 64207,3 грн., оскільки він з матір'ю і братом були співвласниками зазначеної квартири в рівних долях, тому ціна його позову саме 64207,3 грн.-вартість 1/3 частини квартири (192622:3=64 207,3). Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду у сумі 64 207 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року, в якому було виправлено описки ухвалами від 20.02.2013 року та 28.11.2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено (а.с. 60-65, 67, 93).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, а також не з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі (а.с. 71-73).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що позивач разом з матір'ю - ОСОБА_5 та братом ОСОБА_6, згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 листопада 2001 року, були співвласниками 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1.

До отримання правовстановлюючого документу на спірну квартиру ОСОБА_5 від свого імені та від імені неповнолітнього на той час ОСОБА_2 видала довіреність на розпорядження нею ОСОБА_3, а ОСОБА_6 29 травня 2001 року видав аналогічну довіреність ОСОБА_7 На підставі цих довіреностей ОСОБА_3 та ОСОБА_7 29 листопада 2001 року уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 з ОСОБА_8, яка згодом продала зазначену квартиру ОСОБА_9

ОСОБА_2, його мати та брат, вважаючи укладені угоди незаконними, зверталися з позовом до суду, та після неодноразового уточнення своїх позовних вимог просили визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 29 листопада 2001 року між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; просили зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_7 повернути ОСОБА_8 9537 грн.; а також визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 10 січня 2002 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9; зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського РВ зняти ОСОБА_9 із реєстрації у квартирі; вселити до зазначеної квартири ОСОБА_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 та зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Красногвардійського РВ зареєструвати їх у зазначеній квартирі.

Також ОСОБА_10 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому, після уточнення своїх позовних вимог, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, укладений 14 лютого 2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, визнати за ним право власності на ? частину зазначеної квартири; перевести на нього права та обов'язки покупця на ? частину квартири; виселити ОСОБА_3 із спірної квартири; зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бабушкінського РВ зняти ОСОБА_3 з реєстрації у цій квартирі; вселити ОСОБА_10 до квартири і зобов'язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Бабушкінського РВ зареєструвати його у квартирі АДРЕСА_4.

ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_5 в якому, після доповнення та уточнення своїх позовних вимог, просив достроково розірвати договір майнового найму квартири АДРЕСА_5, укладений між ним та ОСОБА_5 виселити її із цієї квартири; стягнути з ОСОБА_5 на його користь 6 150 грн. у рахунок погашення зобов'язання за цим договором, 151 грн. 20 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Також ОСОБА_3 звернувся із позовом до ОСОБА_5 в якому просив стягнути з відповідачки на його користь борг у сумі 22 400 грн., посилаючись на те, що 12 серпня 2001 року ОСОБА_5 взяла у нього в борг 22 400 грн. та зобов'язана була повернути зазначену суму до 2002 року, але свої зобов'язання не виконала.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2007 року у задоволенні позовів ОСОБА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 64 207 грн. 33 коп. Розірвано договір майнового найму квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 4 500 грн. у рахунок плати за договором майнового найму, судовий збір у розмірі 51 грн. Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_3. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 22400грн. у рахунок погашення боргу та 224 грн. у рахунок відшкодування витрат на сплаті судового збору.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2008 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2007 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 скасовано. Задоволено позов ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6, укладений 29 листопада 2001 року між ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а також договір купівлі-продажу зазначеної квартири укладений 10 січня 2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 21200 грн., з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 10 тис. грн.., стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 відповідну суму. Виселено ОСОБА_9 з квартири АДРЕСА_7 та зобов'язано зняти його з реєстрації у цій квартирі. Вселено у квартиру АДРЕСА_7 ОСОБА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_6 та вирішено питання їх реєстрації у квартирі. У задоволенні позовові ОСОБА_3 відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 30 вересня 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_9 задоволено частково:

- в частині відмови ОСОБА_10 у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 лютого 2001 року, перевід прав покупця, виселення, вселення, вирішення питання реєстрації в квартирі, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровські від 19 серпня 2008 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2007 року - залишено без змін;

- рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання договору майнового найму АДРЕСА_3 і стягнення плати за договором найму за комунальні послуги - залишено без змін;

- рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 29 листопада 2001 року квартири АДРЕСА_8, укладений між ОСОБА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_6, та ОСОБА_8 та договору купівлі - продажу від 10 січня 2002 року квартири АДРЕСА_9, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - скасовано, а справу в цій частині направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року(а. с. 23-24) апеляційну скаргу ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 - задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2007 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, визнання права власності, виселення, вселення та вирішення питання реєстрації в квартирі, стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суми - скасовано. Задоволено частково позов ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_13 і визнано недійсним договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_10, укладений 29 листопада 2001 року між ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_8. В задоволенні решти позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 10 січня 2002 року, визнання права власності, виселення, вселення, вирішення питання щодо реєстрації в квартирі, стягнення сум -відмовлено.

Позивач, посилаючись на вищезазначене рішення суду, вважаючи, що судом визнано ОСОБА_3 винним у підробці документів, оскільки в ньому зазначено, що відносно квартири АДРЕСА_11 29 листопада 2001 року було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 ОСОБА_2, від імені яких діяв ОСОБА_3, ОСОБА_6, від імені якого діяв ОСОБА_7 та ОСОБА_8, при цьому в нотаріальну контору було надано рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної в м. Діпропетровську ради від 16 листопада 2001 року про надання ОСОБА_5 згоди на продаж спірної квартири від імені неповнолітнього ОСОБА_2 Однак, таке рішення фактично не приймалось, про що свідчить лист Красногвардійського виконкому від 29 квітня 2003 року. Рішення ж виконкому про надання згоди ОСОБА_5 на продаж спірної квартири від 21 грудня 2001 року було скасовано рішенням Красногвардійської районної в м. Дніпропетровську ради від 6 липня 2004 року по протесту прокурора, як не законне, прийняте на підставі підроблених документів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та не доказані, тому задоволенню не підлягають, оскільки доказів того, що неправомірними, злочинними діями саме відповідача по справі було завдано матеріальної шкоди та прямих збитків позивачу, не надано, а частина 3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України зобов'язують кожну сторону надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Суд повно і всебічно перевірив доводи та обставини, якими позивач обґрунтував позов, правовідносини, які склались між сторонами і прийшов до обґрунтованого висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.440 ЦК України (в редакції 1963 р.) шкода заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини та вимоги закону, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не вбачається, оскільки відсутні докази, що саме відповідачем заподіяно шкоду позивачу.

Доводи апелянта, що дії відповідача з продажу квартири є незаконними і це встановлено рішенням апеляційного суду від 17 лютого 2010 року (а. с. 23-24), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони є безпідставними, бо в зазначеному рішенні не встановлена вина відповідача, а лише зазначено, що 29 листопада 2001 року було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири з використанням підроблених документів.

Інші доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи, викладені у позовній заяві і суттєвими не являються, оскільки не спростовують правильність висновків суду, судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення не встановлено, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :