ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2006 р.                                                                                  м.Рівне                                

             дата прийняття постанови                                                                                                                                                                                         місце прийняття

09:10 год.                                                                                                              Справа №  2/70

  час прийняття постанови                                                                                                                              номер справи

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Юрчука М.І. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді  Крейбух О.Г.

За участю представників сторін:  

від позивача  :  представник нач.юрид.управління Кузьмарук Г.В., довіреність № 58від 05.05.2006р.,  адв.Солімчук І.М. довіреність № 57  від 05.05.06 р.  

від відповідача : представник  гол.юрисконсульт Мельничук Є.С., довіреність № б/н від 12.01.2005р.,  гол.держ.інспектор Прик Л.Р., довіреність № 02-15/564  від 06.05.06 р.  

від третьої особи: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго"    

до відповідача Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури"

про визнання недійсним рішення № 113 від 14.09.04 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, як суду господарської юрисдикції, з позовом про визнання недійсним рішення державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області № 113 від 14.09.04 року .

У зв’язку із набранням чинності з 01.09.05р. Кодексом адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 1 статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки провадження у справі зупинялося до закінчення судової інженерно-технічної та бухгалтерської експертиз, то суд ухвалою від 18.04.06р. поновив провадження у справі після отримання висновків експертизи та відкрив провадження в адміністративній справі.

У зв’язку із відсутністю головуючого у справі судді Шарапи В.М. справу відповідно до резолюції голови суду передано на розгляд судді Юрчуку М.І.

Відтак розгляд позову про визнання недійсним рішення № 113 від 14.09.04 року розглядається за правилами КАСУ. До початку розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги – просить рішення державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області № 113 від 14.09.04 року визнати протиправним та скасувати його.

В обгрунтування адміністративного позову зазначає, що 4 вересня 2004 року начальник державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області Бережнюк В.С., розглянувши матеріали перевірки Позивача щодо розрахунків  за  спожиту  електричну  енергію     ВАТ  "Рівненський  завод високовольтної   апаратури",   прийняв   рішення   № 133 про   застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. яким вирішив вилучити у ЗАТ  „Ей-І-Ес Рівнеенерго"           в доход  державного бюджету /код платежу 23030300/ - 629035 грн. 86 коп. (Шістсот двадцять дев'ять тисяч тридцять п'ять гривень   86   коп.); сплатити штраф в доход державного бюджету /код платежу 23030300/ в сумі  1258071грн. 72 коп.  (Один мільйон    двісті    п'ятдесят    вісім    тисяч сімдесят    одна    гривня 72  коп.) на рахунок  ВДК   у  м. Рівне  УДК   в Рівненській області № 31115101800002,    ЗКПО    22586331,  МФО 833017; у 3-денний термін після сплати економічної санкції письмово повідомити державну інспекцію з контролю за цінами в Рівненській області, зазначивши номери і дати платіжних доручень,   за якими  сплачено  економічну  санкцію.

Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення є протиправним з наступних підстав.

Щодо наявності у відповідача повноважень прийняти рішення № 113.

Стаття 19 Конституції України говорить, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 238 ГК України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські   санкції  можуть   бути   встановлені   виключно законами.

За змістом пункту 2 статті 240 ГК України перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею,  а також порядок їх застосування визначаються законами. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (пункт 2 статті 241 ГК України).

Частиною третьою ст. 13 закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

Виключивши з прав державних органів, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадових осіб пункти 6-9 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", законодавець не наділив відповідача правом: застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та
штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.

Позивач стверджує - відповідач приймаючи рішення № 113 діяв поза рамками Конституції та законів України. Посилання відповідача на Постанову КМ України № 819 від 13.12.2000 року та наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001 року є безпідставними, необгрунтованими та такими, що прямо суперечать приписам ст. 19 Конституції України та ГК України, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Стаття 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" в редакції чинній на момент прийняття відповідачем рішення № 113 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 14.09.04 року має наступну редакцію: Стаття 14. Відповідальність за порушення державної дисципліни цін Вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим., місцевих бюджетів, а також: коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Позивач звертає увагу суду на ту обставину, що відповідно до Постанови НКРЕ № 533 від 22 травня 2000 року в редакції чинній на момент перевірки та прийняття відповідачем рішення № 113, з 1 липня 2002 року розрахунки із споживачами (крім населення та населених пунктів) за електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями України, які отримали ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, здійснюються за ринковими тарифами, розрахованими згідно з формулою, наведеною в Умовах та Правилах здійснення підприємницької діяльнослгі з постачання електричної енергії за регульованим тарифом., та Порядком формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом.

Вважає, що словосполучення "державна дисципліна цін" та "регульований тариф" не є тотожними. Більше того, законодавець не дає визначення словосполученню "державна дисципліна цін", що робить теоретично неможливим притягнення до відповідальності за порушення державної дисципліни цін суб'єктів господарювання, які працюють за регульованим тарифом.

Щодо не визначення в договорі класу напруги споживача за кожною точкою комерційного (розрахункового) обліку та порушення пп.8 п.6.3. Правил користування електричною енергією.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Стаття 44 ЦК УРСР  (в редакції 1963р.) встановллює, що угоди повинні укладатися у письмовій формі. Оскільки договір, до 2004 року, був видом угоди, то загальні правила щодо форми угоди мають застосовуватися і при укладанні договорів. Стаття 153 ЦК УРСР /1963р/ визначала, що договір вважається укладеним., коли між: сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду.

Підпункт 8 пункту 6.3. Правил користування енергією містить припис: договір про   постачання   електричної  енергії  містить   такі  умови,   що   є істотними та обов'язковими для цього виду угод: ...8) клас напруги споживача за кожною точкою комерційного (розрахункового) обліку.

В акті відповідач відображає: "В додатку 3 до Договору №1315 від 05.05.2003 р. на постачання електроенергії між ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" та ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури" в Переліку місць встановлення електролічильників в графі "Група споживання, тариф" вказана тільки І група споживання, а клас напруги не зазначений. . . . При цьому нарахування плати за спожиту електроенергію ВАТ "РЗВА" відбувається по  тарифу  2   класу напруги  І   групи  споживання.

Додаток 3 є невід'ємною частиною вказаного договору, підписаний обома сторонами та Зазначений в Змісті договору на   стор . 2 . . . ."

При укладанні договору №1315 від 05.05.2003 року, ВАТ "РЗВА" був складений протокол розбіжностей до договору №1315 від 05.05.2003 р. Протокол розбіжностей позивач не прийняв, склавши Протокол узгодження розбіжностей. Такі умови були неприйнятні для ВАТ "РЗВА" про, що листом № 17/11 від 30.07.2003 року голова правління ВАТ "РЗВА" Демянюк С.А. повідомив позивача. Юридично значущих дій спрямованих на узгодження умов договору, сторони договору не робили. Жодна із сторін, на підставі ст. 11 ГПК України, не звернулася до господарського суду для врегулювання спірних питань, що виникли. Умови договору залишилися не узгодженими. Крім цього, текст договору №1315 від 05.05.2003 року не містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду угод, а саме клас напруги споживача за кожною точкою комерційного (розрахункового) обліку.

Таким чином, оскільки сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах договору, як цього вимагала ст. 153 ЦК, беззаперечно, договір №1315 від 05.05.2003 року не можна вважати укладеним.

Зважаючи на те, що договір №1315 від 05.05.2003 року є неукладеним, керуючись вимогами чинного законодавства, позивач та ВАТ "РЗВА" продовжують діяти в рамках угоди № 1315 від 01.03.1999 року. Пункт 4.5. угоди № 1315 від 01.03.1999 року містить текст: "...     Клас    напруги    визначається    нормативними    документами НКРЕ   і  для  даного  споживача  становить: 35 кВ і вище - 1-й клас; 10 кВ і нижче -2-й клас - діючих тарифів та існуючих індексів цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку, внесеної до угоди, або додатку до угоди, підписаного сторонами.

Наведена норма угоди вказує на те, що сторони угоди визначили клас напруги і одночасно спростовує викладене у акті. Крім цього, сторони угоди щомісячно в письмовій формі узгоджували клас напруги та суму оплати. Позивач щомісячно змінював роздрібні тарифи на електроенергію і щомісячно повідомляв про нові тарифи ВАТ "РЗВА" та направляв йому рахунок за електроенергію. Останній його приймав та оплачував. Всі вищезазначені дії дають підстави стверджувати, що в письмовій формі шляхом обміну документами між сторонами додатково, щомісячно досягалася згода з істотних умов угоди № 1315 від 01.03.1999 року .

Підсумовуючи вищесказане, враховуючи приписи законодавства, обставини справи та письмові докази, що підтверджують вказані обставини, Позивач стверджує, що зазначене у акті суперечить фактичним обставинам справи та на приписах чинного законодавства не грунтується.

Щодо невірного визначення класу напруги та порушення п. 4 Порядку визначення класів споживачів.

В мотивувальній частині оспорюваного рішення зазначено енергопостачальна компанія ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" невірно визначила клас напруги, що призвело до неправомірного застосування ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго»в розрахунках за спожиту ВАТ „Рівненський завод високовольтної апаратури" електричну енергію тарифів 2-го класу напруги 1 групи споживання замість тарифів 1-го класу напруги для І групи споживання. Свою позицію відповідач деталізував в акті в якому зазначив При          укладанні          договору          на          електропостачання енергопостачальна компанія ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" не прийняла до уваги діючий нормативний документ постанову НКРЕ від 13.08.1998 року № 1052 в п. 4 якого чітко зазначено: Споживачі, які приєднані до шин електростанції (за винятком ТЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 22 0 кВ і вище, належать до споживачів 1 класу, незалежно від ступенів напруги на межі балансового розподілу.

Позивача вважає, що викладений в оспорюваному рішенні висновок та зазначене в акті є хибним, та таким, що не відповідає приписам законодавства, суперечить фактичним обставинам справи, загальним засадам цивільного права.

Відповідно до пункту 1 Постанови НКРЕ №533 від 22.06.2000 року "Про ринкове формування тарифів на електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями з 1 червня 2000 року" в редакції чинній на 01 серпня 2003 року встановлено, що з 1 липня 2002 року розрахунки із споживачами (крім населення та населених пунктів) за електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями України, які отримали ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, здійснюються за ринковими тарифами, розрахованими згідно з формулою, наведеною в Умовах та Правилах здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та Порядком формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом.

В листі НКРЕ від 11.10.2004 року № 04-30-09/4447 Щодо методик з питань формування тарифів зазначається Національна комісія регулювання електроенергетики України на доручення КМУвід 05.11.2003 N 70700 до листа Мінекономіки від 30.10.2003 N 48-51/5742-10 повідомляє: Згідно з повноваженнями, наданими НКРЕ Законами України "Про природні монополії", "Про електроенергетику", Указом Президента України від 21.04.98 N 335, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також: постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548, Комісія формує цінову політику у відповідних сферах на принципах самоокупності суб'єктів природних монополій, спрямованості регулювання на конкретного суб'єкта природної монополії, гласності та відкритості процедур розгляду Комісією тарифів. При встановленні тарифів забезпечується повне відшкодування економічно обгрунтованих витрат та отримання компанією прибутку, достатнього для забезпечення її розвитку. Розрахунок роздрібних тарифів на електроенергію, тарифів на передачу та постачання електроенергії здійснюється згідно з Тимчасовою методикою розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженою постановою НКРЕ від 06.05.98 р. N 564, Порядком формування роздрібного тарифу на електричну енергію для споживачів (крім населення та населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом., затвердженим постановою НКРЕ від 22.01.2001 р. N47, Процедурою встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженою постановою НКРЕ від 01.08.2001 р. N 801.

Преамбула Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами    та    тарифу    на    постачання    електроенергії,    затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.98 р. N 564 встановлює порядок і спосіб розрахунку: ліцензіатом з постачання електроенергії за регульованим тарифом –роздрібних тарифів для споживачів всіх категорій та тарифів на постачання електроенергії: ліцензіатом з передачі місцевими (локальними) електромережами - тарифу на передачу електроенергії.

Таким чином, преамбула прямо зазначає сферу застосування Тимчасової методики. Для здійснення розрахунків Тимчасова методика встановила правило /норму/, що застосовується всіма учасниками енергоринку при здійсненні розрахунків роздрібні споживачі об'єднані у дві групи: 1 група - споживачі промислові та прирівнені до них, комерційні, сільськогосподарські споживачі-виробники, непромислові; 2 група - міське та сільське населення.

Крім того, роздрібні споживачі розподіляються за класами напруги, з шин якої вони живляться: 1 клас напруги - 154 - 35 кВ; 2 клас напруги - 10 - 0,4 кВ.

Підтвердженням того, що при розрахунках тарифів споживачі розподіляються за класами напруги, з шин якої вони живляться: 1 клас напруги - 154-35 кВ; 2 клас напруги - 10 - 0,4 кВ є наступні письмові докази: Постанова НКРЕ від 26 березня 2003 року N 261 Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом для ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго"; ніким не оскаржені, не скасовані, а відтак, правильні та законні  щомісячні інформації позивача про введення нових роздрібних тарифів на електроенергію; Акт про контрольну перевірку додержання ліцензіатом ліцензійних умов № 14 НКРЕ від 25 листопада 2003 року /конкретно пункт 19/; Акт про контрольну перевірку додержання ліцензіатом ліцензійних умов № 7 НКРЕ від 05 травня 2004 року /конкретно пункт 19/; Акт про контрольну перевірку додержання ліцензіатом ліцензійних умов № 8
НКРЕ від 05 травня 2004 року /конкретно пункт 19/.

Ігноруючи повністю приписи нормативних актів з питання формування роздрібних тарифів на електроенергію, відповідач безпідставно, необгрунтовано та в супереч чинному законодавству стверджує, що при розрахунках за спожиту ВАТ "РЗВА" електроенергію, Позивач, на підставі пункту 4 Порядку визначення класів споживачів, повинен застосовувати тарифи 1 класу напруги.

По-перше, в преамбулі Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційований за ступенем напруги визначено у яких випадках він застосовується - Порядок обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом. Вважає, що застосовувати Порядок в галузі ціноутворення та/або формування роздрібних тарифів є неправильним та незаконним.

По-друге, згідно Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційований за ступенем напруги споживачі розподіляються на 2 класи, диференційовані за ступенем напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем, а при формуванні тарифів, згідно Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.98 р. N 564 роздрібні споживачі розподіляються за класами напруги, з шин якої вони живляться. Як видно із зазначеного, це не одне і теж. При цьому, що є важливим, встановлюються далеко не однакові критерії для розподілу на класи споживачів та на класи напруги.

Просить суд визнати протиправним рішення державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області № 113 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 14 вересня 2004 року та скасувати його. Судові витрати по справі просить покласти на відповідача.

Відповідач (його повноважні представники) виклали свою позицію стосовно предмету спору, позовні вимоги заперечують в повному обсязі.

В заперечення позовних вимог зазначають, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області була проведена перевірка на підставі звернення (вих. № 325 від 27.02.2004р.) ВАТ „Рівненський завод високовольтної апаратури" щодо розрахунків за спожиту електричну енергію ВАТ „Рівненський завод високовольтної апаратури" із ЗАТ „Ей-І-Рівнеенерго". Перевіркою встановлено, що 5 травня 2003 року між ВАТ „РЗВА" та ВАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго" було укладено договір про постачання та користування електричною енергією № 1315. Згідно предмета договору (стаття 2) ЗАТ „Ей-І- Ес Рівнеенерго" взяв на себе обов'язок поставляти договірний обсяг електроенергії, а ВАТ „РЗВА" зобов'язався прийняти електроенергію і вчасно проводити розрахунки. Розрахунки за спожиту електроенергію ВАТ „РЗВА" здійснювало на підставі виставлених ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго" рахунків. При чому, рахунки на оплату електроенергії ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго" виставляв з розрахунку, що клас напруги по всіх лініях є другим.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України визначено “Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону". У відповідності до ст. 17 Закону України „Про електроенергетику", тарифи на електричну енергію підлягають державному регулюванню Національною комісією регулювання електроенергетики України. Постановою НКРЕ №1052 від 13.08.1998 року затверджено „Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги. Даною постановою передбачено   розподіл споживачів електричної енергії на два класи, диференційовані за ступенем  напруги  на межі  балансового розподілу електропостачальних систем. Згідно, з п.5 Постанови в межах кожного класу споживачів зберігаються діючі тарифи. Тариф за 1 класом напруги є значно нижчим тарифу 2 класу. Критерієм оцінки класу є ступінь (номінал) напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем. Межа балансового розмежування  визначається  актом  балансового розмежування, що є невід’ємною частиною договору на електропостачання.

Для більш ґрунтовного висновку щодо встановлення класу напруги державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області було створено незалежну технічну комісію із залученням всіх зацікавлених осіб та спеціалістів - енергетиків з Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області; Рівненського експертно-технічного центру Держнаглядоохоронпраці України; Українського Державного університету водного господарства та природокористування; Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження. (копія акту проведення незалежної технічної експертизи ВАТ „РЗВА" від 26.08.2004р. додається).

Відповідно п.4 „Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги", затвердженого постановою НКРЕ від 13.08. 2004р. № 1052, на підставі акту незалежної експертизи ВАТ „РЗВА" від 26.08.2004р. Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Рівненській області однозначно визначила 1-й клас напруги по електролічильниках № 30317044 (комірка № 41) та № 30317090 (комірка № 15) , які встановлені на підстанції „Рівне 330 кВ" (копія листа від 03.09.2004р. № 624 ІР (додається).

Також слід відмітити, що „Порядок визначення класів споживачів" і надані роз'ясненнях НКРЕ наголошують на обов'язковому виконанні п.п.8 п.6.3 „Правил користування електрично енергією", затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 289 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002р. № 928 щодо обов'язкового визначення класу напруги за кожною точкою комерційного (розрахункового) обліку в договорі про постачання електричної енергії.

Перевіркою встановлено, що вимоги пп.8 п.6.3 „Правил користування електричною енергією" не виконані, тому що при підписанні договору ВАТ „Ей-І- Ес Рівнеенерго" не вказав клас напруги по приєднаннях ВАТ „РЗВА" до шин підстанції електричної мережі 330 кВ, а відповідно і тариф за яким повинні здійснюватися розрахунки споживача за спожиту по цих приєднаннях електроенергію. Вказана умова є обов'язковою і додатково підтверджена листом НКРЕ України на адресу Антимонопольного комітету від 14.07.2004р. № 03-39-18/3252.

Таким чином енергопостачальна компанія ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго" невірно визначила клас напруги, що призвело до неправомірного застосування ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго" в розрахунках за спожиту ВАТ „Рівненський завод високовольтної апаратури" електричну енергію тарифів 2 класу напруги 1 групи споживання замість тарифів 1 класу напруги для 1 групи споживання по показниках електролічильників № 30317090 (комірка № 15) та №30317044  (комірка № 41). В результаті з серпня 2003 року по липень 2004 року ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго” нарахувало плату за спожиту ВАТ „Рівненський завод високовольтної апаратури" електричну енергію в сумі 1 781 075 грн. 48 коп. замість економічно-обгрунтованої 1 152 039 грн. 62 коп., за рахунок чого отримано необгрунтованої виручки в сумі 629 035 грн. 86 коп. Таким чином енергопостачальна компанія ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго" порушила вимоги Закону України „Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990р. пп.8. п.6.3. „Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ від 31.07.19960р. № 28 (в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002р. № 928), п.4 „Порядку визначення класів споживачів", затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998р. № 1052.

Крім того, на виконання листа господарського суду Рівненської області від 28 липня 2005 року № 1310, регіональна інспекція Держенергонагляду надала висновок, що ВАТ „РЗВА” належить до споживачів 1-го класу, який в міру особливості приєднання комірок 41 та 15 не пов'язаний з напругою (ступенем напруги) на межі балансового розмежування. Як промисловий споживач він належить, при цьому, до 1-ї групи споживачів.

Щодо висновку від 7 квітня 2006 року № 3919 судово - бухгалтерської експертизи (дослідницькою частиною якої по питанню невірного визначення класу споживачів листом регіональної державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Західному регіоні від 27.09.2005р. за № 41-574 надано наступний висновок: „2. РЗВА належить до споживачів 1-го класу, який в міру особливості приєднання комірок 41 та 15 не пов'язаний з напругою (ступенем напруги) на межі балансового розмежування. Як промисловий споживач він належить, при цьому, до 1-ї групи споживачів"), то експертним дослідженням підтверджується розрахунок Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області з врахуванням правомірності застосування постанови НКРЕ від 13.08.1998р. № 1052 при розподілі роздрібних споживачів за класами напруги, з шин якої вони живляться.

Рекомендації регулятора енергетики (НКРЕ України) викладені в листі від 07.07.2004р. № 05-34-18/3097 „Щодо встановлення класу напруги", наданому ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго" щодо недоцільності проведення перерахунків за спожиту електроенергію зі споживачами за попередні періоди не є нормативним актом, а носять лише рекомендаційний характер. Чинним нормативним документом - „Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами", затвердженим постановою КМУ від 13.12.2000р. № 1819, передбачено правомірність рішення Держцінінспекції України (державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області є її територіальним органом) про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Держцінінспекція діє на підставі Закону України „Про ціни і ціноутворення" і повністю підтримує тези ст.З щодо політики ціноутворення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств          ; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг; створення необхідних економічних гарантій для виробників тощо.

Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області наголошує на рівних економічних умовах для всіх споживачів електричної енергії 1-го класу напруги в т.ч. ВАТ „РЗВА". Під час перевірки ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенерго", відповідно до звернення ВАТ „РЗВА", перевірялася правомірність застосування тарифу 2-го класу напруги замість 1-го класу напруги при розрахунках з ВАТ „РЗВА" за спожиту електроенергію по комірках 15 та 41.

При визначенні класу споживача при укладенні договору на постачання електричної енергії за регульованим тарифом енергопостачальна компанія повинна враховувати вимоги постанови НКРЕ України від 13.08.1998 року №1052, якою затверджений „Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційових за ступенями напруги" в якомі чітко вказано, що „Цей порядок обоє 'язковип для застоування всіма ліцензатами з пеердачі електричної енергп місцевими (локальними) мережами та з постачання електроенергї за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом"

Враховуючи все вищевикладене, держінспекція з контролю за цінами в Рівненській області вважає рішення від 14.09.2004р. № 113 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін як таке, що відповідає всім вимогам діючих нормативних актів.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ЗАТ „Ей-І-Ес Рівнеенрго".

Третя особа –ВАТ «РЗВА»–надала пояснення з приводу предмету спору, позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі. Звертає увагу, що правовідносини, у які втрутилася Державна інспекція з контролю за цінами у Рівненській області, між позивачем та третьою особою, врегульовані угодою. На даний момент діє угода № 1315 від 01.03.1999 року.

Сторони угоди мали на меті укласти договір в іншій редакції. При укладанні договору №1315 від 05.05.2003 року, ВАТ "РЗВА" був складений протокол розбіжностей до договору №1315 від 05.05.2003 р. Протокол розбіжностей позивач не прийняв, склавши Протокол узгодження розбіжностей. Такі умови були неприйнятні для ВАТ "РЗВА" про, що листом № 17/11 від 30.07.2003 року голова правління ВАТ "РЗВА" Демянюк С.А. повідомив позивача. Умови договору залишилися не узгодженими.

Суду надано клопотання від третьої особи щодо проведення засідання без участі його представника за наявними у матеріалах справи письмовими доказами з урахуванням поданого письмового пояснення з приводу предмету спору.

Позивач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в позовній заяві.

Відповідач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в запереченнях на позовну заяву.

Окрім того відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про залишення зустрічної заяви без розгляду на підставі п.5 ст.155 КАСУ., яка судом задоволена без виходу до нарадчої кімнати, про що винесена ухвала.

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою та відповідачем одночасно при поданні заперечень. Нові докази як позивач так і відповідач суду надавали, дослідження їх проведено.

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.. Протокол судового засідання складено відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАСУ. Представникам сторін роз'яснено право заявляти відвід суду згідно ст.30 КАСУ, а також роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 цього Кодексу.

В судовому засіданні "14" червня 2006 р. оголошувалась перерва до "15" червня 2006 р. для виходу суду до нарадчої кімнати з метою ухвалення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані  ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд,  

ВСТАНОВИВ:

 Працівниками контролюючого органу - Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області проведено перевірку додержання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на електроенергію відповідно до звернення ВАТ «Рівненський завод високовольтної апаратури» від 27.02.04р. №325.

За результатами перевірки контролюючим органом складено два акти: акт від 26.03.04р. (а.с.55-56 том ІІІ) та акт від 10.08.04р. (а.с.12-13, том І). При цьому акт від 26.03.04р. стосувався звернень ДП Київський університет права (звернення №12 від 26.02.04р.), ВАТ РЗВА»(звернення №15 від 04.03.04р.), ЗАТ «Рівнефільтр»(звернення №16 від 09.3.04р). Акт від 10.08.04р. стосується звернення ВАТ «РЗВА» №325 від 27.02.04р.

У висновку акту від 10.08.04р. перевіряючим зазначено невірне визначення класу напруги, що призвело до неправомірного застосування ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»в розрахунках із ВАТ «РЗВА»тарифів 2-го класу напруги І групи споживання замість тарифів 1-го класу напруги І групи споживання по камірках №№15 та 41.

Висновок грунтується на протоколі технічної наради від 22.03.04р., листи НКРЕ № 05-39-11/2046 від 06.05.04р. та №05-34-18/3097 від 07.07.04р.

Акт перевірки від 10.08.04р. представники позивача не підписали.

Контролюючим органом –Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області 14 вересня 2004 р. на підставі акту перевірки від 10.08.04р. прийнято рішення про застосування штрафних фінансових санкцій  за №113 до позивача (а.с.11, том І).

Дослідивши усі обставини справи, вивчивши письмові докази наявні у матеріалах судової справи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Суд виходив з такого.

По-перше.

01 березня 1999 року між ДАЕК «Рівнеобленерго», правонаступником якого на даний момент є ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго», та ВАТ «РЗВА»укладено угоду за №1315 (а.с.102-103, том І).

За змістом вказаної угоди (Пункт 4.5.) сторони визначили, що клас напруги    визначається    нормативними    документами НКРЕ   і  для  даного  споживача  становить: 35 кВ і вище - 1-й клас; 10 кВ і нижче -2-й клас діючих тарифів та існуючих індексів цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку, внесеної до угоди, або додатку до угоди, підписаного сторонами.

Таким чином мають місце договірні правовідносини, які по даній угоді існують на момент розгляду справи, про що не заперечують учасники угоди.

Покликання представників відповідача на договір № 1315 від 05.05.03р. на постачання та користування електричною енергією (а.с.42-49, том І) суд до уваги не приймає, оскільки при укладанні договору №1315 від 05.05.2003 року ВАТ "РЗВА" був складений протокол розбіжностей до договору №1315 від 05.05.2003р., що вбачається із здійсненим дописом у даному договорі на останній сторінці.

Протокол розбіжностей, у якому зазначено позиція споживача, позивачем не прийнято, про що було складено протокол узгодження розбіжностей. Оскільки такі умови були неприйнятні для ВАТ "РЗВА" споживач про це повідомив енергопостачальну організацію листом № 17/11 від 30.07.2003 року.

Жодна із сторін, на підставі ст. 11 ГПК України, не звернулася до господарського суду для врегулювання спірних питань, що виникли. Умови договору залишилися не узгодженими, а відтак сторони продовжували свої взаємовідносини на підставі угоди від 01.03.99р.

За змістом статті 151 Цивільного кодексу УРСР Далі по тексту постанови ЦК УРСР (який діяв на момент укладення угоди від 01.03.99р. до 31.12.03р.) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (стаття 153 ЦК УРСР).

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу (стаття 154 ЦК УРСР).

В силу статті стаття 161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Дотримуючись таких вимог закону, сторони продовжують здійснювати свою діяльність на підставі угоди від 01.03.99р.

Сторони угоди з моменту укладення угоди до моменту розгяду спору у суді не зверталися до судових органів щодо зміни умов пункту 4.5. угоди або про визнання угоди недійсною в цій частині.

Проведення перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області та винесення рішення є фактичним втручання державного органу у господарську діяльність суб’єктів господарювання.  

 По-друге.

Пунктом  1  Постанови НКРЕ № 533  від 22.06.2000 року "Про ринкове формування тарифів на електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями з 1 червня 2000 року" в редакції чинній на 01 серпня 2003 року встановлено, що з 1 липня 2002 року розрахунки із споживачами (крім населення та населених пунктів) за електричну енергію, що відпускається енергопостачальними компаніями України, які отримали ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, здійснюються за ринковими тарифами, розрахованими згідно з формулою, наведеною в Умовах та Правилах здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та Порядком формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім населення і населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом.

НКРЕ листом від 11.10.2004 року № 04-30-09/4447 на виконання доручення КМУ від 05.11.2003 N 70700 до листа Мінекономіки від 30.10.2003 N 48-51/5742-10 роз’яснила, що згідно з повноваженнями, наданими НКРЕ Законами України "Про природні монополії", "Про електроенергетику", Указом Президента України від 21.04.98 N 335, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також: постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548, Комісія формує цінову політику у відповідних сферах на принципах самоокупності суб'єктів природних монополій, спрямованості регулювання на конкретного суб'єкта природної монополії, гласності та відкритості процедур розгляду Комісією тарифів. При встановленні тарифів забезпечується повне відшкодування економічно обгрунтованих витрат та отримання компанією прибутку, достатнього для забезпечення її розвитку.

Розрахунок роздрібних тарифів на електроенергію, тарифів на передачу та постачання електроенергії здійснюється згідно з Тимчасовою методикою розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженою постановою НКРЕ від 06.05.98 р. N 564, Порядком формування роздрібного тарифу на електричну енергію для споживачів (крім населення та населених пунктів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом., затвердженим постановою НКРЕ від 22.01.2001 р. N47, Процедурою встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженою постановою НКРЕ від 01.08.2001 р. N 801.

Відповідно до преамбули Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії, затвердженої постановою НКРЕ від 06.05.98 р. N 564 вона встановлює порядок і спосіб розрахунку: ліцензіатом з постачання електроенергії за регульованим тарифом –роздрібних тарифів для споживачів всіх категорій та тарифів на постачання електроенергії; ліцензіатом з передачі місцевими (локальними)  електромережами - тарифу на передачу електроенергії.

Відтак Тимчасова методика встановила правило /норму/, що застосовується всіма учасниками енергоринку при здійсненні розрахунків: Роздрібні споживачі об'єднані у дві групи (і): 1          група    -    споживачі    промислові    та    прирівнені    до    них,     комерційні,
сільськогосподарські споживачі-виробники, непромислові; 2 група - міське та сільське населення.

Крім того, роздрібні споживачі розподіляються за класами напруги (J), з шин якої вони живляться: 1 клас напруги - 154 - 35 кВ; 2 клас напруги - 10 - 0,4 кВ.

По-третє.

Із матеріалів справи вбачається, що спору між учасниками угоди від 01.03.99р. не існує, а споживач –ВАТ “РЗВА” визнає правомірність визначення та застосування до нього тарифів 2-го класу напруги І групи споживання по камірках №№15 та 41, що відобразилося у складеному та узгодженому акті звірки взаємних розрахунків за період з серпня 2003 року по липень 2004 року, який сторони підписали 17 січня 2006 року (а.с.52, том ІІ). Акт звірки складався сторонами на підставі первинних бухгалтерських та податкових документів, які позивачем долучено до матеріалів справи (а.с.53-213 томІІ).

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що отримані заключення (висновки), зокрема від Регіональної державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії в Західному регіоні від 16.09.05р. (а.с.41, том ІІ) як допустимий та належний доказ судом не приймається, оскільки такий висновок не є експертним в розумінні Закону України “Про судову експертизу”,  Інструкції “Про призначення та проведення судових експертиз" та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз.

Не приймає суд до уваги як належний та допустимий доказ і висновок №3919 судово-бухгалтерської експертизи від 07.04.06р., у якому зазначено: перше та друге питання обґрунтовуються результатами висновків інженерно-технічної експертизи і відповідно до вимог "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз" та "Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз", затвердженою наказом Міністерства юстиції № 53/5 від 08.10.1998 р.  не відносяться до предмету дослідження судово-бухгалтерської експертизи.

По третьому питанню дослідженням  поданих  документів  експерту не  надається  можливим докуметально підтвердити висновок Державної інспекіїї з контролю за цінами в Рівненській області (акт перевірки від 10 серпня 2004 року про зайве нарахування   ЗАТ   "Ей-І-ЕС   Рівнеенерго"   для   ВАТ   "Рівненський завод  високовольтної  апаратури"  з  серпня  2003  року  по  липень  2004 .року  по показниках електролічильників: №30317044, встановленому в комірці №41 105 178,37 грн.; №30317090, встановленому в комірці № 15 - 523 857,49 грн.), оскільки необхідне правове узгодження питань не врегульованих в повному обсязі "Порядком визначення роздрібних тарифів на електричну енергію, тарифів на передачу електроенергії для ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які забезпечують повну оплату електроенергії, купованої ними на Оптовому ринку електроенергії України", затвердженого постановою НКРЕ України від 02.04.2001 р. № 309.          

Експертним дослідженням підтверджується розрахунок Державної інспекіїї з контролю   за   цінами   в   Рівненській   області   з   врахуванням правомірності застосування Постанови НКРЕ від 13.08.1998 р. № 1052 при розподілі роздрібних   споживачів   за  класами   напруги,   з   шин  якої  вони живляться.          Проте, правомірність примінення Постанови НКРЕ від  13.08.1998 р. №1052   не   відносяться   до   предмету   дослідження   судово-бухгалтерської експертизи.

Суперечливі та недосліджені обставини не можуть бути покладені в основу судової постанови.

Окрім того є помилковими твердження позивача щодо відсутності у відповідача повноважень щодо здійснення перевірок та прийняття рішень про застосування та стягнення фінансових санкцій.

Законом України «Про ціни і ціноутворення» (стаття 13, частина 1-3) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1432 від 13 вересня 2000р. утворено у складі Міністерства економіки на базі Державної інспекції з контролю за цінами та державних інспекцій з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі урядовий орган державного управління - Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. N 1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. За цим Положенням відповідно до підпункту 5 пункту 5 держцінінспекція має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Таким чином виключивши повноваження органів Держінспекції, які відносяться виключно до сфери податкових відносин (п.6-9 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні») Кабінет Міністрів України визначив повноваження, які безпосередньо стосуються органів Державної інспекції з контролю за цінами.

Керуючись статтями 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити в повному обсязі

Рішення про застосування економічних санкцій, прийняте Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області 14.09.04р. за №113 - визнати недійсним у повному обсязі з моменту його прийняття.  

Присудити до стягнення з відповідача - Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області (вул. Кавказька 5,Рівне,33000,   22586331) на користь Закрите акціонерне товариство "Ей-І-Ес Рівнеенерго"    (вул. Кн.Володимира 71,Рівне,33000,   код ЄДРПОУ 05424874)  витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп.  Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

Суддя                                                        М.І.Юрчук  

   Повний текст постанови підписано "06" липня 2006 р.