ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«19» листопада 2007 року Справа № 2-а-264/07
17год.55хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судці Харченко Ю.В.
При секретарі Безсмертній О.А.
За участю представників сторін:
Представника позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 07.08.2007р. №ЮЭ-08/28; ОСОБА_2 - за довіреністю №ЮЭ-08/06 від 02.08.2007р.
Представника відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 15.03.2007р. №10827/м/10-0117, ОСОБА_4 - за довіреністю №40222/С/10-01 від 06.09.2007р., ОСОБА_5 - за довіреністю №40221/К/10-01 від 06.09.2007р., ОСОБА_6 - за довіреністю №16629/к/10-0117 від 17.04.2007р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0014032310/0 від 05.07.2007р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 8026грн., з яких 5600грн. - за основним платежем, 2426грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0014052310/0 від 05.07.2007р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 113013грн., з яких 75 342грн. - за основним платежем, 37671грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Південна енергетична компанія», в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0014032310/0 від 05.07.2007р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 8026грн., з яких 5600грн. - за основним платежем, 2426грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0014052310/0 від 05.07.2007р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 113013грн., з яких 75342грн. - за основним платежем, 37671грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
2
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2007 р. відкрито провадження у справі №2-а-264/07 та призначено попереднє судове засідання на 07.08.2007р. на 14:30 год.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2007 р. відкрито провадження у справі №2-а-265/07 та призначено попереднє судове засідання на 07.08.2007р. на 15:15 год.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2007р. об'єднано адміністративні справи №2-а-264/07 за позовом ТОВ «Південна енергетична компанія» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014032310/0 від 05.07.2007р. та №2-а-265/07 за позовом ТОВ «Південна енергетична компанія» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014052310/0 від 05.07.2007р. для спільного розгляду і вирішення в одному провадженні. Справі присвоєно № 2-а-264/07.
Ухвалою від 07.08.2007 р. у справі №2-а-264/07 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 20.08.2007р. на 11год.00хв.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність виключення відповідачем зі складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість у розмірі 75342грн., що була сплачена ТОВ «Південна енергетична компанія» у складі вартості виконаних ТОВ «Будівельний світ» та ТОВ «Ларош» робіт, наданих послуг, посилаючись на відсутність заниження суми податку на додану вартість за грудень 2005р, березень, липень, серпень 2006р. на загальну суму 73 541грн., та відсутність завищення суми залишку від'ємного значення по податку на додану вартість за серпень 2006р. на суму 1801грн., а також наголошує на неправомірності нарахування відповідачем податку на прибуток у загальній сумі 8 026грн., з яких 5 600грн.- основний платіж та 2426грн. - штрафні (фінансові) санкції, т.я. понесені позивачем витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою Підприємством ґрунтовно віднесено до складу валових витрат.
Відповідач з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на правомірність нарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 75 342грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 37 671грн., з огляду на порушення ТОВ «Південна енергетична компанія» пп.7.2.4 п.7.2., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та правомірність нарахування податку на прибуток у сумі 5 600грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2426грн., з урахуванням порушення позивачем п.5.1., пп.5.3.9. п.5.3. ст. .5, п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), у зв»язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Південна енергетична компанія» у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд встановив наступне.
На підставі направлень від 18.04.2007р. №000600/536 та від 31.05.2007р. №000978/785, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси, старшим державним податковим ревізором-інспектором інформаційно-аналітичного відділу управління аудиту юридичних осіб ДПА в Одеській області ОСОБА_5, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій
з
управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Одеській області ОСОБА_4, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_7 , старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД ДПІ у Приморському районі м. Одеси ОСОБА_8 проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Південна енергетична компанія» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 01.01.2007р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами зазначеної перевірки складено акт №5305/23-10/13877727 від 19.06.2007р. «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Південна енергетична компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 01.01.2007р.», на підставі якого 05.07.2007р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення - рішення №0014052310/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 113013грн., з яких 75 342грн. - за основним платежем, 37 671грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0014032310/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 8 026, 0грн., з яких 5 600, 00грн.- за основним платежем, 2 426, 00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення позивачем, на думку відповідача, пп.7.2.4 п.7.2., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.1.32 ст. 1, п.5.1., пп.5.3.9. п.5.3. ст. .5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).
Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 05.07.2007р. №0014052310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 113013грн., з яких 75342грн. - основний платіж та 37671грн. -штрафні (фінансові) санкції, прийнято ДПІ у Приморському районі м. Одеси в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.
Як вбачається з акту перевірки №5305/23-10/13877727 від 19.06.2007р., проведеною відповідачем перевіркою взаєморозрахунків ТОВ «Південна енергетична компанія» з ТОВ «Будівельний світ» та ТОВ «Ларош» встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Південна енергетична компанія» та ТОВ «Будівельний світ» будувалися на підставі наступних договорів:
1. № Ю-БС 06/1 від 06.03.2006р. на виконання шеф - монтажу апаратури ВЧ зв'язку
АКЗТ «Лінія - М» на загальну суму 60000грн. Виконання робіт підтверджено Актом
приймання - передачі робіт № ОУ- 010 від 13.04.2006р. на суму 60000грн. В якості оплати
виконаних робіт позивачем було перераховано ТОВ «Будівельний світ» грошові кошти у
розмірі 60000грн. згідно платіжного доручення від 25.04.2006р. №177 на суму 60000грн.
2. №Ю-СМ 06/2 від 20.03.2006р. на виконання передпроектних робіт по встановленню обмежувачів зв'язку на загальну суму 22050грн. Виконання робіт підтверджено Актом приймання - передачі робіт № ОУ-016 від 13.04.2006р. на суму 22050грн. В якості оплати виконаних робіт позивачем перераховано ТОВ «Будівельний світ» грошові кошти у розмірі 22050грн. згідно платіжного доручення від 30.03.2006р. № 129 на суму 22050грн.
№Ю-СМ 06/3 від 10.07.2006р. на виконання передпроектних робіт на тему "Реконструкція ВЛ 220 кВ Титан" на загальну суму 60000грн. Виконання робіт підтверджено Актом приймання - передачі робіт №21 від 31.07.2006р. на суму - 60000грн.
4
За виконані роботи позивачем перераховано ТОВ «Будівельний світ» грошові кошти у розмірі 60000грн. згідно платіжного доручення від 11.08.2006р. № 397 на суму 60000грн.
4. № Ю-МС 06/4 від 12.07.2006р. на виконання передпроектних робіт на тему "Реконструкція ПЛ 330 кВ Трихати-КРЕС2" на загальну суму 185000грн. Виконання робіт підтверджується Актом приймання - передачі робіт №34 від 17.08.2006р. на суму -185000грн. За виконані роботи позивачем перераховано ТОВ «Будівельний світ» грошові кошти у розмірі 185000грн. згідно платіжного доручення від 22.08.2006р. № 416 на суму 185000грн.
5. № 10-СМ 06/5 від 20.07.2006р. на виконання передпроектних робіт на тему «Електропостачання морського елеваторного комплексу» на загальну суму 45000грн. Виконання робіт підтверджено Актом приймання - передачі робіт № 29 від 01.08.2006р. на суму 45000грн. В якості оплати виконаних робіт позивачем перераховано ТОВ «Будівельний світ» грошові кошти у розмірі 45000грн. згідно платіжного доручення від 22.08.06р. №416 на суму 45000грн.
У зв'язку з оплатою позивачем вартості виконаних ТОВ „Будівельний світ" робіт, що не оспорюється відповідачем, ТОВ „Будівельний світ" були виписані позивачу податкові накладні:
·№24 від 30.03.2006р. на суму 60000грн., у т.ч. ПДВ - 10000грн.; -№26 від 31.03.2006р. на суму 22050грн., у т.ч. ПДВ - 3675грн.; -№7025 від 31.07.2006р. на суму 60000грн., у т.ч. ПДВ - 10000грн.;
·№845 від 17.08.2006р. на суму 185000грн., у т.ч. ПДВ - 30833, 33грн.;
·№803 від 01.08.2006р. на суму 45000грн., у т.ч. ПДВ - 7500грн.
Також, між позивачем та ТОВ «Ларош» було укладено договір №10-л 05/1 від 20.12.2005р. на виконання монтажу стойок апаратури ВЧ - зв'язку АКСТ на загальну суму 80004грн. Виконання робіт підтверджується Актом приймання - передачі робіт №541 від 15.02.06р. на суму 80004грн. За виконані роботи позивачем перераховано ТОВ «Ларош» грошові кошти у розмірі 80004грн. згідно платіжного доручення від 27.12.05р. № 611 на суму 80004 грн.
У зв'язку з оплатою вартості виконаних ТОВ „Ларош" робіт, останнім було виписано позивачу податкову накладну №545 від 27.12.05р. на суму 80004грн., у т.ч. ПДВ - 13334грн.
Як з'ясовано судом, суми ПДВ за вищезазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за період грудень 2005р, березень, липень, серпень 2006р. у загальній сумі 75342, 33грн.
Судом встановлено, що підставою для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача з податку на додану вартість в розмірі 75342грн. за виписаними позивачу ТОВ «Будівельний світ» та ТОВ «Ларош» податковими накладними, відповідачем в акті перевірки визначено наступні обставини: 1) рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-6959/06 від 19.12.2006 р. було визнано недійсними статут ТОВ «Будівельний світ» з моменту його реєстрації, а саме з 12.09.2005 р. та свідоцтво про реєстрацію ТОВ „Будівельний світ" як платника податку на додану вартість з моменту його видачі, а саме з 07.10.2005 року.; 2) Рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №2а-3960/06 від 22.12.2006р. визнано недійсним статут ТОВ "Ларош" з моменту реєстрації, а саме - з 27.09.2005р. та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації - з 12.10.2005р.
На виконання вказаних рішень суду, ДПІ у Суворовському районі було складено акт від 10 січня 2007р. №480/29-02 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Будівельний світ», та ДПІ у Приморському районі м. Одеси було складено акт від 11 січня 2007р. №481/29-02 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Ларош».
5
Так, посилання відповідача на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006р. по справі № 2-6959/06 судом до уваги не приймаються з огляду на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.05.2007р. зазначене рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006р. скасовано, у задоволенні позову ДПА в Одеській області до ТОВ «Будівельний світ» та ОСОБА_9 про визнання недійсними установчих документів відмовлено, провадження по справі закрито, про що свідчить наявна у матеріалах справи засвідчена копія рішення апеляційного суду Одеської області від 17.05.2007р. по справі № 2-6959/06. Доказів скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 17.05.2007р. сторонами суду не надано.
Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. За таких підстав, на думку відповідача, виписані позивачу ТОВ „Будівельний світ" та ТОВ „Ларош" податкові накладні є недійсними, тому позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".
Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.
Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У даному випадку датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати отримання виписаних ТОВ „Будівельний світ" та ТОВ „Ларош" позивачу податкових накладних, що зазначені вище.
Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виписування ТОВ „Будівельний світ" та ТОВ „Ларош" позивачу податкових накладних) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
6
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Однак, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ „Будівельний світ" та ТОВ „Ларош" з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Крім того, помилковим є висновок відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійсним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2006р. по справі №2а-3 960/06 статуту ТОВ „ Ларош " та свідоцтва про реєстрацію ТОВ „Ларош" в якості платника податку на додану вартість вже після виконання вказаним Товариством робіт (послуг) на адресу позивача та після виписування ним податкової накладної позивачу у зв'язку з оплатою позивачем вартості виконаних робіт.
Разом з тим, суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність усіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Також, відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, ТОВ „Будівельний світ" та ТОВ „Ларош" знаходились в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
До того ж, відповідно до ч.1, 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.
Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
7
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 означеного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість").
Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням робіт (послуг), а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб у даному випадку ТОВ „Будівельний світ" та ТОВ „Ларош "
Таким чином, ТОВ «Південна енергетична компанія» мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, виписаними ТОВ «Будівельний світ» та ТОВ «Ларош».
Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 05.07.2007р. №0014052310/0.
Що стосується оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення від 05.07.2007р. №0014032310/0 щодо визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток у сумі 5 600грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2426грн., то, на думку суду, зазначене повідомлення - рішення прийняте ДТП у Приморському районі м. Одеси обґрунтовано, правомірно та з дотриманням вимог чинного податкового законодавства з урахуванням наступного.
Як вбачається з акту перевірки №5305/23-10/13877727 від 19.06.2007р., Товариством «Південна енергетична компанія» у перевіряємому періоді було укладено тимчасову угоду №14 від 30.06.2005р. на право тимчасового користування землею на умовах оренди згідно з рішенням Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району №5 від 30.05.2005р. про надання земельної ділянки в оренду на термін з 30.06.2005р. по 30.06.2006р. та №554 від 18.07.2006р. про продовження терміну дії тимчасової угоди.
Відповідно до рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району земельна ділянка в розмірі 1га(за визначеним планом) надана для розміщення гаражного та дачно-будівельного кооперативу.
Відповідно до плану земельної ділянки та документів, які підтверджують право на користування вказаною земельною ділянкою, встановлено, що земельна ділянка належить до земель несільськогосподарського призначення.
Згідно наданого до ДШ у Білгород-Дністровському районі податкового розрахунку земельного податку орендна плата за користування земельною ділянкою за період 30.06.2005р. по 01.01.2006р. склала 1000грн. щомісячно. З урахуванням змін, внесених рішенням Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району №554 від 18.07.2006р., орендна плата за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2006р. по 01.07.2006р. склала 1035грн. щомісячно, а за період з 01.07.2006р. по 01.01.2007р. - 1665, 315грн. щомісячно. Отже, сума орендної плати, сплачена позивачем у перевіряємому періоді за земельну ділянку загалом склала 22 202, 0грн.
Главою 15 Земельного Кодексу України визначено два види користування землею, а саме право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки.
Статтею 125 Земельного Кодексу України встановлено підстави виникнення права користування земельною ділянки, зокрема - одержання її користувачем документа, що
8
посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації та виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.
Як зазначено вище, 30.06.2005р. між Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» укладена тимчасова угода на право користування землею на умовах оренди, згідно умов якої Приморська сільська рада на підставі рішення Приморської сільської ради від 30.05.2005р. №5 надає, а ТОВ «Південна енергетична компанія» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1 (один) гектар для розміщення гаражного та дачно-будівельного кооперативу строком на 12 місяців. 18.07.2006р. Приморською сільською радою прийнято рішення №55, яким продовжено термін дії Тимчасової угоди на право користування землею до виготовлення технічної документації по складанню договору оренди.
Згідно підпункту «б» пункту 3.1. тимчасової угоди на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 30.06.2005р., Приморська сільська рада зобов'язана надати земельну ділянку після реєстрації договору.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст. ст. 123, 124 Земельного Кодексу України та ст. 17 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-X1V (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі», передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання - передачі.
Акт приймання - передачі в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) є первинним документом, а саме документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Однак, позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували отримання ним у встановленому чинним законодавством порядку зазначеної земельної ділянки у тимчасове користування та в свою чергу фактичне використання такої земельної ділянки у господарській діяльності. Отже, здійснивши фактичну оплату за користування земельною ділянкою по укладеному договору, позивач жодним чином не підтвердив факт користування цією земельною ділянкою, оскільки не довів суду самого факту її передачі у користування.
Що стосується наданих позивачем документів, які підтверджують оплату по укладеному ним договору оренди землі, то ці документи жодним чином не спростовують факти, встановлені перевіряючими в ході проведення перевірки, які свідчать про не використання позивачем означеної земельної ділянки в господарській діяльності, та не доводять факт передачі земельної ділянки у користування позивачу.
Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були оплачені послуги з надання земельної ділянки в оренду, в той час як сама земельна ділянка взагалі не використовувалася, оскільки відсутнє встановлене нормами чинного законодавства документальне підтвердження передачі її в користування позивачу.
Відповідно до п.3.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Однак, всупереч зазначеним приписам Закону доказів використання земельної ділянки у власній господарській діяльності та отримання доходу від такого користування позивачем суду не надано.
Отже, оскільки вимогами ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, суд доходить висновку, що позивач не спростував викладені в акті перевірки доводи податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сум по сплаченій орендній платі за користування земельною ділянкою, яку Підприємство у перевіряємому періоді у господарській діяльності не використовувало.
Відтак, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна енергетична компанія» підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0014052310/0 від 05.07.2007р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 113013грн.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ТОВ «Південна енергетична компанія» до ДПІ у Приморському
районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-
рішень від 05.07.2007р. №0014032310/0 та №0014052310/0 задовольнити частково.
2. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0014052310/0 від 05.07.2007р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 113013грн. визнати протиправним та скасувати.
3. У задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014032310/0 від 05.07.2007р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у загальній сумі 8 026грн. відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено «23» листопада 2007р.