ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.06 р. Справа № 19/337
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.
При секретарі судового засідання Волошиної О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Різник Т.Г., за довіреністю
Від відповідача: Шкурко В.В.., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк
до відповідача Акціонерного товариства “Техніка” м. Донецьк
про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 35 382, 80 грн. та пені в сумі 1 723,97грн.
В судовому засіданні 16.11.2006 р. оголошувалася перерва до 27.11.2006р.
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк, звернувся до суду з позовом до відповідача, Акціонерного товариства “Техніка” м. Донецьк, про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 35 382, 80 грн. та пені в сумі 1 723,97 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. №02-41/40707 від 25.10.2006р.), в якому проти позовних вимог заперечує, послався на те, що на підприємстві не було зафіксовано жодного звернення інваліду або відмови відповідача в укладенні трудового договору з інвалідом. Також, у звітний період на підприємстві відповідача не отримував інвалідність жоден працівник, та не був звільнений з причини його інвалідності. Наполягає на тому, що АТ “Техніка” щомісячно подавало до Донецького міського центру зайнятості звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках з зазначенням вакансій інвалідів, але на протязі 2005р. підприємством не було отримано пропозиції від державної служи зайнятості працевлаштувати інваліда. У листі № 425 від 25.10.2006р. відповідач повідомив, що у звіті 2005р. була допущена помилка в чисельності працюючих інвалідів. Станом на 31.12.2005р. загальна кількість працюючих інвалідів складала 5 осіб, а не три як зазначено в звіті. Помилка пов’язана з несвоєчасно наданою інформацією про інвалідність з боку працівників підприємства.
Ухвалою від 29.09.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №19/337 та призначено попереднє засідання.
Ухвалою від 26.10.2006р. закінчене підготовче провадження та справа передана до судового розгляду.
Головуючим були роз’яснені процесуальні права та обов’язки позивачу, передбачені статтями 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України. Також було повідомлено про можливість примирення згідно зі статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час судового розгляду були досліджені: розрахунок суми позову, звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік; статут АТ “Техніка”; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи сер. АОО № 304322; довідка № 7-22-439 з ЄДРПОУ; довідка № 476 від 25.10.2006р.; лист № 475 від 25.10.2006р.; заяви від 31.05.2006р., від 31.03.2006р., від 31.05.2006р., документи, що підтверджують інвалідність працівників підприємства; звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за період січень-листопад 2005р.; Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; довідка № 101-568 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; довідка про рахунки Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів; заява; копії трудових книжок; листи Донецького міського центру зайнятості від 14.11.2006р. № 02-09/3698, та № 02-09/3811 від 27.11.2006р.; оригінали всіх означених документів.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, слід зазначити наступне.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434:
Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому (пункт 1);
Основними завданнями Фонду є:
участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);
Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4);
Фонд має право, зокрема, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 5).
У приписах пункту 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 визначено, що:
“Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.”
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.
Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, наданої відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по АТ “Техніка” у 2005 році становила 186 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 3 особи.
У рядку 03 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік за формою №10-ПІ, наданого до регіонального відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідач зазначив, що кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 7 осіб.
Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII.
Відповідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Отже, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів АТ “Техніка” складав 7 осіб та виконувався відповідачем в неповному обсязі.
Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача за 2005 рік становить 8 845,70 грн., таким чином, сума штрафних санкцій за 4 робочих місця, не зайнятих інвалідами дорівнює 35 382,80 грн.
На виконання вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів протягом 2005 року, відповідачем надано наступне:
- документи, що підтверджують працю на підприємстві інвалідів в кількості 5 осіб;
- звіти на адресу Донецького міського центру зайнятості по формі 3-ПН за період з січня по листопад 2005р. в яких містилися відомості про наявність вільних робочих місць, де можуть працювати інваліди;
- листи Донецького міського центру зайнятості від 14.11.2006р. № 02-09/3698 та № 02-09/3811 від 27.11.2006р.
З документів, наданих відповідачем вбачається, що на підприємстві дійсно в 2005р. працювали інваліди в кількості 5 осіб, а саме:
Гр. Балабанов А.А. відповідно є інвалідом другої групи та працює на підприємстві відповідача з 12.05.2004р. по поточний час;
Гр. Литвиненко С.П. є інвалідом третьої групи та працює на підприємстві відповідача з 18.12.2002р. по поточний час;
Гр. Савин А.В. є інвалідом третьої групи та працює на підприємстві відповідача з 13.06.2005р. по поточний час;
Гр. Коробов Г.І. є інвалідом третьої групи та працю на підприємстві відповідача з 22.08.2005р. по поточний час;
Гр. Гром В.П є інвалідом третьої групи та працю на підприємстві відповідача з 07.11.2005р. по поточний час.
Суд зазначає, що гр. Савин А.В., Коробов Г.І. та Гром В.П. працювали на підприємстві відповідача у 2005р. не повний робочий рік.
Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників інвалідів, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, на Товаристві становить 3 особи.
Відповідно листа Донецького міського центру зайнятості № 02-09/3698 від 14.11.2006 р. АТ ”Техніка” протягом 2005 року надавалися відомості до Центру зайнятості про наявність вакантних місць для праці інвалідів згідно ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” за спеціальностями: двірник, прибиральник службових приміщень, робочий комплексного обслуговування будівлі.
Відповідно до листа Донецького міського центру зайнятості № 02-09/3811 від 27.11.2006р. АТ “Техніка” протягом 2005р. надавалися звіти про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках (форма 3-ПН) із зазначенням вакансій. У Донецькому міському центрі зайнятості в наявності наступні звіти по спеціальностям станом на: 28.03.2005р. – робітник із комплексного прибирання; 28.04.2005р. – робітник із комплексного прибирання; 30.05.2005р.- робітник та двірник; 30.06.2005р. – робітник та двірник; 29.07.2005р. – робітник та двірник; 28.08.2005р. –двірник; 28.09.2005р. –двірник; 28.10.2005р. – двірник; 28.11.2005р. двірник та прибиральниця; 28.12.2005р. – двірник.
Відповідно до наданих відповідачем до матеріалів справи звітів по формі 3-ПН, АТ “Техніка” протягом січня –травня 2005 року, серпня—жовтня 2005р. надавалися відомості до Центру зайнятості про наявність однієї вакантної посади для працевлаштування інваліда; протягом травня – липня 2005р., листопада 2005р. – про наявність двох вакантних посад для працевлаштування інвалідів.
Отже, під час судового провадження встановлено, що у 2005 році відповідач вживав заходи, направлені на виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування 2 інвалідів, та повідомляв органи працевлаштування, зазначені в статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, про наявність вільних робочих місць для 2 інвалідів. Середньооблікова кількість штатних працівників АТ “Техніка”, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 3 особи.
Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р. не виконувався відповідачем в кількості двох осіб, сума штрафних санкцій за 2 робочих місця, не зайнятих інвалідами дорівнює 17 691,40грн.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 723,97 грн. за період з 15.04.2006р. по 18.09.2006р. з врахуванням невиконання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 4 осіб та використанням ставки Національного банку України в розмірі 9,5% чинної до 10.06.2006р.
Суд зазначає, що пеня розрахована невірно.
Як зазначалося вище, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005р. не виконувався відповідачем в кількості двох осіб, сума штрафних санкцій за 2 робочих місця, не зайнятих інвалідами дорівнює 17 691,40грн.
До того ж, в період з 15.04.06 р. по 18.09.2006 р. розмір облікової ставки НБУ змінювався, що не враховано позивачем при розрахуванні пені.
Так, згідно Постанови Національного банку України № 275 від 09.08.2005р. з 10 серпня 2005р. був встановлений розмір облікової ставки на рівні 9,5% річних. Листом Національного банку України № 14-011/1373-6039 від 06.06.2006р. з 10 червня 2006р. розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5% річних.
Отже, обґрунтованою є пеня, нарахована внаслідок несплати штрафних санкцій в сумі 17 691,40грн., в сумі 803,82 грн.
Відповідач не надав до матеріалів справи доказів виконання в 2005 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості двох осіб, або доказів сплати штрафних санкцій та пені за невиконання нормативу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Акціонерного товариства “Техніка” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 17 691,40 грн. та пені в сумі 803,82 грн. У задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 17 691,40грн. та пені в сумі 920,15 грн. слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 9, 17, 48, 49, 51, 69, 71, 122-154, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254, пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити частково позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Акціонерного товариства “Техніка” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 р. в сумі 35 382, 80 грн. та пені в сумі 1 723,97 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства “Техніка” м. Донецьк на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк штрафні санкції за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 р. в сумі 17 691,40 грн. та пеню в сумі 803,82 грн.
У залишку вимог відмовити.
В судовому засіданні 27.11.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.11.2006 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дучал Н.М.
Ч.В.В.
Надруковано 3 екземпляри:
1 – позивачу;
1 – відповідачу;
1– суду.