Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№22ц/778/2021/13 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.
Суддя-доповідач: Каракуша К.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.
суддів: Каракуші К.В.
Глазкової О.Г.
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Запорізької міської ради, ОСОБА_3, третя особа Головне управління Держкомагентства у Запорізький області про визнання незаконним рішення Запорізької міської ради і скасування запису про державну реєстрацію права на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Запорізької міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення Запорізької міської ради і скасування запису про державну реєстрацію права на земельну ділянку, який в ході судового розгляду уточнили.
У позові зазначалось, що за договором купівлі-продажу від 14 листопада 2009 року позивачі придбали у ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 594 кв.м. Відповідно до рішення виконкому Запорізької міської ради ЖЗ87М4 від 29.10.1992 року мешканцям міста, у тому числі ОСОБА_7 було дозволено будівництво індивідуальних житлових будинків по АДРЕСА_1 та виділені для цього земельні ділянки.
10.01.1993 року між ОСОБА_7 і Запорізькою міською радою народних депутатів укладено договір на право тимчасового користування землею по АДРЕСА_1, місце № 11. Згідно договору вказана земельна ділянка розміром 0,06 га надавалася для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_7 У подальшому розпорядженням голови Запорізької районної адміністрації №876 від 6.07.1999 року присвоєно недобудованому житловому будинку по АДРЕСА_1 поштову адресу АДРЕСА_1
Згідно з рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2009 року за ОСОБА_7 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок АДРЕСА_1. В подальшому 14 листопада 2009 року на підставі договору купівлі-продажу цей об'єкт нерухомого майна був придбаний позивачами.
Крім того, позивачі зазначали, що в порушення вимог ст.60 ЗК України, ст.88 Водного Кодексу України, що регулюють режим прибережних захисних смуг, відповідачу виділена вказана земельна ділянка.
Посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням Запорізької міської ради №61/7 від 16.04.2009 року у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1, у склад якої входить більша частина земельної ділянки, яка раніше була виділена ОСОБА_7, а потім придбана позивачами, просили суд визнати незаконним вказане рішення Запорізької міськради; скасувати запис про державну реєстрацію права на земельну ділянку - державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 456502 від 25.09.2009 року, виданого ОСОБА_3
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2013 року позов задоволено.
Визнано незаконним рішення Запорізької міської ради № 61/7 від 16.04.09 «Про передачу у власність громадянину ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель».
Скасовано запис про державну реєстрацію права на земельну ділянку - державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 456502 від 25.09.2009 року, виданого ОСОБА_3
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з обґрунтованості вимог позивачів, оскільки законним користувачем спірної земельної ділянки була ОСОБА_7, а потім, після придбання позивачами у неї вказаного житлового будинку, право користування землею перейшло до позивачів. Відповідач Запорізька міська рада оскаржуваним рішенням про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 фактично здійснила вилучення частини земельної ділянки у позивачів, тобто всупереч вимогам ст.141 ЗК України припинила право користування земельною ділянкою позивачів.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права і не правильно застосував норми матеріального права.
Зокрема, судом порушено вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Не відповідає рішення суду і вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим, а також суд має вирішити питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2009 року на підставі рішення Запорізької міської ради, відповідачу ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,1000га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с.7). На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 було видано державний акт серії серії ЯЖ № 456502 від 25.09.2009 року про право власності на цю земельну ділянку (а.с.9).
10.01.1993 року між ОСОБА_7 і Запорізькою міською радою народних депутатів було укладено договір на право тимчасового користування землею по АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку. Згідно до п.1.2 вказаного договору земельна ділянка передавалась ОСОБА_7 у короткострокову оренду, терміном на 3 роки (а.с.18). Таким чином, цей договір діяв з 10.01.1993 року по 10.01.1996 року.
Даних про те, що ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст.8 Земельний кодекс України (N 561-XII, 18.12.1990р.), що діяв на момент спірних правовідносин, поновила договір оренди землі після закінчення строку його дії, в матеріалах справи не має. Суд першої інстанції не звернув на цю обставину уваги і вважав, що ОСОБА_7 є законним користувачем земельної ділянки. Тобто має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
25.09.2009року заочним рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 25 вересня 2009 року за ОСОБА_7 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 12.10.2009 року, тобто вже після отримання відповідачем ОСОБА_3 оспорюванного державного акту від 25.09.2009 року, ОСОБА_7 зареєструвала право власності на вказану нерухомість у ЗМБТІ.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та її обмежень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Таким чином, до державної реєстрації 12.10.2009 року вказаний об'єкт нерухомості не існував.
На підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2009 року позивачі придбали у ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 594 кв.м. Як вбачається з пункту 4.5 вказаного договору купівлі-продажу, земельна ділянка, на якій розташований жилий будинок, не приватизована і питання про її приватизацію не вирішувалося, покупцям роз'яснено, що відповідно до вимог ст.120 ЗК України при переході права власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди (а.с.13).
Таким чином, на час ухвалення оскаржуванного рішення Запорізькою міською радою від 16.04.2009 року про виділення відповідачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки та видачі відповідного державного акту від 25.09.2009 року вказана будівля мала статус самовільного будівництва і не могла суттєво вплинути на відведення ОСОБА_3 у власність земельної ділянки.
Крім того, посилання позивачів про те, що лише певна частина земельної ділянки, що належить ОСОБА_3, оспорюється позивачами, має характер припущень. Жодних картографічних матеріалів, які б підтверджували перетин земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 та земельної ділянки, на яку доводять свої права ОСОБА_5, матеріали справи не містять.
Не є обґрунтованими посилання позивачів про порушення під час виділення вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 вимог природоохоронного законодавства, оскільки спростовуються висновком Державного Управління охорони навколишнього середовища в Запорізький області від 01.06.2008 року за №1042/13/09 про погодження відповідачу ОСОБА_3 матеріалів проекту відведення земельної ділянки під будівництво та обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.230-231).
Беручи до уваги викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не правильно застосував до спірних правовідносин положення ст.141 ЗК України, оскільки позивачі не довели свого порушеного права законних користувачів земельної ділянки, або її частини, шляхом вилучення і передачі у власність відповідачу ОСОБА_3, оскаржуване позивачами рішення прийнято у відповідності до законодавства та в межах повноважень наданих міський раді, тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. ст. ст. 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2013 року по цій справі скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Запорізької міської ради, ОСОБА_3, про визнання незаконним рішення Запорізької міської ради і скасування запису про державну реєстрацію права на земельну ділянку - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: