Справа № 1306/7270/12 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.
Провадження № 11/783/467/13 Доповідач: Галин В. П.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Галина В.П.,
суддів - Марітчака Т.М., Галапаца І.І.,
секретаря судового засідання - Кириченка О.М.
з участю прокурора - Шахрайчук Н.І.
захисника - ОСОБА_1
засудженої - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора в справі ОСОБА_3, на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2013 року про засудження
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Дрогобич Львівської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої,
за ч.1 ст.185, ч.1 ст.307 КК України та обрано їй покарання:
- за ч.1 ст.185 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;
- за ч.1 ст.307 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточну міру покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою, а відбуття покарання постановлено рахувати з часу затримання, тобто з 15 вересня 2012 року.
Вирішено питання стосовно речових доказів.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області витрати за проведення:
- дослідження № 3/1864 від 15.09.2012 року в сумі 294,00 грн. за матеріалами ЖРЗПЗ № 7694 (т.2 а.с. 23);
- експертизи № 3/1475 від 20.09.2012 року в сумі 470,40 грн. по кримінальній справі № 143-0926 (т.2 а.с. 104).
ВСТАНОВИЛА:
за вироком суду, ОСОБА_2 06.08.2012 року о 17 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4, таємно викрала в останнього мобільний телефон марки «Нокіа С 2-06» вартістю 320 грн., карту флеш - пам'яті марки «Mikro S» на 2 гбайт вартістю 20 грн., сім-карту оператора стільникового зв'язку «Київстар» вартістю 10 грн., сім-карту оператора стільникового зв'язку «Djuice» вартістю 10 грн. Своїми протиправними діями ОСОБА_2 заподіяла шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 360 грн.
Крім цього, ОСОБА_2 13.09.2012 року о 20 год. 30 хв., перебуваючи поряд з готелем «Каро» по вул. Городоцька, 15 в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, будучи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно придбала у невстановленої особи наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін. Вказаний наркотичний засіб цього ж дня ОСОБА_2 перенесла у готельний номер готелю «Каро» за адресою: вул. Городоцька, 15 в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, в якому вона проживала з 13.09.2012 року, де його зберігала до 14.09.2012 року.
14.09.2012 року, ОСОБА_2 в період з 08 год. 00 хв. до 09 год. 00 хв. перевезла маршрутним транспортом вищевказаний наркотичний засіб з вул. Городоцької, 15 с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області до вул. Шевченка, 156 в м. Львів, до Личаківської виправної колонії № 30.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 цього ж дня, 14.09.2012 року о 12 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні Личаківської КВ № 30 Львівської області, що по вул. Шевченка, 156 у м. Львові, отримавши дозвіл на побачення із засудженим ОСОБА_6, пронесла вищевказаний наркотичний засіб на територію Личаківської ВК № 30 Львівської області. Однак в ході її особистого огляду працівниками колонії в ротовій порожнині ОСОБА_2 було виявлено, а в подальшому в присутності понятих вилучено поліетиленовий згорток, в якому знаходився паперовий згорток з фрагментами речовини білого кольору, які містять бупренорфін, що відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, масою 0, 0123 грам.
Апеляційну скаргу подав прокурор у справі ОСОБА_3, в якій просить вирок суду від 14.02.2013 року скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання, тяжкості злочину та особі засудженої, внаслідок м'якості.
Постановити свій вирок, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбчених ч.1 ст.185, ч.2 ст.307 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.185 КК України - 1 рік 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України - 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточну міру покарання 6 років позбавлення волі.
Свої вимоги мотивує невідповідністю призначеного судом покарання, ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, та неправильним застосуванням закону.
Вважає, що суд не вірно кваліфікував дії підсудної ОСОБА_2 по епізоду збуту наркотичних засобів в місцях позбавлення волі за ч.1 ст. 307 КК України.
На думку апелянта дії ОСОБА_2 слід було кваліфікувати за ч.2 ст.307 КК України.
Як вважає апелянт, судом не вірно протлумачено положення Постанови ПВС України № 4 від 26.04.2002 року, оскільки, Пленум Верховного суду Суду України мав на увазі, що злочин, передбачений ст. 307 КК України, визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цієї статті альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.
Зазначає, що як встановлено в судовому засіданні, умисел підсудної ОСОБА_2 був спрямований на збут наркотичних засобів в місця позбавлення волі, а для цього підсудна виконала натупні дії: незаконно придбала, зберігала, перевезла та пронесла наркотичний засіб на територію Личаківської ВК № 30, але не встигла вчинити іншу дію, яка охоплювалась її умислом - збути наркотичний засіб засудженому ОСОБА_6, так як в ході її особистого огляду працівниками колонії в ротовій порожнині ОСОБА_2 його було виявлено та вилучено, то в даному випадку злочин вважається закінченим за ч.2 ст.307 КК України з моменту виконання нею вищеперелічених дій.
Також вказує, що при постановленні вироку суд не врахував те, що ОСОБА_2 вчинила сукупність злочинів, а саме 06.08.2012 року вчинила крадіжку майна потерпілого ОСОБА_5, тобто скоїла злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, більш як через місяць часу підсудна вчиняє ще один умисний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та виступ захисника, які заперечили апеляцію прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляцію, провівши судове слідство у визначеному об'ємі, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція прокурора Левицького М.М. підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами є обгрунтованим та ніким не оспорюється.
Вірною, на думку колегії суддів, є і кваліфікація зазначених дій за ч.1 ст.185 КК України, здійснена судом першої інстанції.
Прокурор в апеляції не оспорює обставини справи, а лише кваліфікацію за ч.1 ст.307 КК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, при кваліфікації дій ОСОБА_2 по епізоду незаконного придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів з метою збуту, та передачі цих речовин у місця позбавлення волі, неправильно застосував кримінальний закон.
Зокрема, органом досудового розслідування дії ОСОБА_2, було кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК України.
Суд першої інстанції, здійснюючи кваліфікацію вищевказаних дій прийшов до переконання про їх перекваліфікацію з ч.2 ст.307 КК України на ч.1 ст.307 КК України, мотивуючи тим, що ОСОБА_2, маючи умисел на збут наркотичного засобу в місця позбавлення волі, дану дію вчинити не встигла.
При цьому, у вироку суд посилається на Постанову ПВС України № 4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинила незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів з метою збуту, та передачу цих речовин у місця позбавлення волі, тобто вчинила дії, які охоплюються ч.2 ст. 307 КК України. Даний злочин визнається закінченим незалежно від того, чи фактично потрапили наркотичні засоби у місця позбавлення волі.
Враховуючи роз»яснення вищевказної Постанови ПВС України злочин, передбачений ст. 307 КК України, визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиції цієї статті альтернативних дій. Незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.
Однак суд, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 на ч.1 ст.307 КК України, вимоги закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не виконав та не дотримався. Таке рішення суду суперечить фактичним обставинам справи. Відтак, кваліфікація за ч.1 ст.307 КК України є невірною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, вважає, що апеляція прокурора в цій частині підлягає до задоволення. Дії ОСОБА_2, з врахуванням оцінки зібраних у справі доказів, слід кваліфікувати за ч.2 ст.307 КК України, оскільки вона вчинила дії щодо незаконного придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів з метою збуту, та передачі цих речовин у місця позбавлення волі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.367 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції є неправильне застосування кримінального закону.
Відтак, вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій підсудної за ч.1 ст.307 КК України слід скасувати та постановити новий вирок яким підсудну ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Призначаючи підсудній покарання за даний злочин, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, зокрема те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, позитивну характеристику за місцем проживання, її молодий вік, а також обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання по даному злочину.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України є щире каяття ОСОБА_2, повне визнання вини підсудною, ненастання тяжких наслідків від вчиненого нею злочину.
Відтак, колегія суддів, вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті без конфіскації майна. Таке покарання буде необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Остаточне покарання ОСОБА_2 необхідно визначити із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання передбаченого ч.1 ст.185 КК України, більш суворим, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
При цьому, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.185 КК України були дотриманні вимоги ст. 65 КК України, а тому доводи в апеляції прокурора про збільшення розміру покарання за цей злочин є безпідставними. Водночас, доводи в частині розміру покарання за ч.2 ст.307 КК України та остаточної міри покарання підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст. 365, ст. 366, ст. 367 ст. 387 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_3 задоволити частково.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2013 року відносно ОСОБА_2 в частині засудження за ч.1 ст.307 КК України скасувати.
Визнати винним та засудити ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК із застосуванням ст.69 КК України на чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного судом першої інстанції за ч.1 ст.185 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі, більш суворим, призначеного Апеляційним судом Львівської області за ч.2 ст.307 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна, визначити ОСОБА_2 остаточну міру покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця засудженим, з моменту вручення копії вироку, іншими учасниками судового розгляду з моменту проголошення.
СУДДІ
Галин В.П. Марітчак Т.М. Галапац І.І.