АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/279/2013 Номер провадження 22-ц/786/1229/2013 Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С.В. Доповідач Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Акопян В.І., Одринської Т.В.

при секретарі Лутицькій Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,87 га., розташовану на території Кибинської сільської ради Миргородського району, що належала на праві власності його батькові на підставі державного акту серії ПЛ №213215 від 24 квітня 2003 року.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з робіжностями у написанні прізвища позивача і його батька у документах, що посвідчують особу та у правовстановлюючому документі на земельну ділянку, позивач не має можливості оформити в порядку спадкування після смерті батька право власності на спадкове майно.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що рішення суду про відмову у позові є незаконним, оскільки відповідач, мати позивача, визнала позов. Суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин, не роз'яснив позивачу право на уточнення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 - таке прізвище зазначено у його свідоцтві про народження та у свідоцтві про смерть.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ПЛ №213215 від 24 квітня 2003 року ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,87 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Кибинської сільської ради Миргородського району.

За життя 02 березня 2012 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого належну йому земельну ділянку площею 2,87 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кибинської сільської ради Миргородського району, заповів ОСОБА_1

Постановою приватного нотаріуса від 13 січня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для подання такої заяви.

Суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи, з дотриманням вимог ст.212 ЦПК України перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведений факт належності правовстановлюючого документа на земельну ділянку його батькові, а також у встановленому порядку йому не встановлений строк для прийняття спадщини.

Згідно ст.4, ст.15 ЦПК України особа має право звернутися до суду з позовом у разі порушення, не визнання або оспорювання її законних прав та інтересів.

За змістом ст.10, ст.11 ЦПК України цивільні справи розглядаються судом виключно у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз?яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Як слідує зі змісту позовної заяви і долучених документів, позивач мотивує заявлені вимоги розбіжностями у написанні прізвища його батька у документах, що посвідчують його особу, та правовстановлючому документі на спірну земельну ділянку, а також розбіжностями у написанні прізвищ позивача і його батька.

Наведені обставини дійсно утруднюють процедуру прийняття спадщини, проте процесуальним законом (глава шоста розділу IV ЦПК України) встановлений спеціальний механізм усунення подібних перешкод для реалізації законних прав та інтересів громадян. Отже, позивач не позбавлений можливості у судовому порядку встановити необхідні юридичні факти для безперешкодного прийняття спадщини (п.1, п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України). Посилання в апеляційній скарзі на невиконання судом вимог ч.4 ст.10 ЦПК України колегія суддів вважає безпідставними, так як за змістом наведеної норми закону суд не вправі роз'яснювати і вимагати від особи змінити певним чином позовні вимоги або доповнити позов якимись конкретними вимогами. Окрім того, позивач під час розгляду справи користувався допомогою адвоката - фахівця у галузі права (а.с.23,24,25), який мав виконати належним чином свої обов'язки.

Зі змісту постанови приватного нотаріуса (а.с.17) вбачається, що ОСОБА_1, який не проживав з ОСОБА_5 за однією адресою, пропустив встановлений ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, отже відповідно до ст.1272 ЦК України позивач не позбавлений можливості у судовому порядку отримати додатковий строк для прийняття спадщини та реалізувати своє право на отримання у власність спірної земельної ділянки.

За змістом ч.4 ст.174 ЦПК України визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді В.І. Акопян

Т.В. Одринська

Копія згідно: суддя О.А. Лобов