ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.13р. Справа № 904/3386/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс", м.Запоріжжя

до відповідача-1 Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м.Донецьк

про стягнення 2059 грн. 79 коп.

Суддя Подобєд І.М.

При секретарі судового засідання Цьока М.Ю.

Представники:

Від позивача - Криворучко Д.О. - представник, дов.№19/63 від 25.04.2013р.

Від відповідача-1 - Селяков О.В. - ю/к, дов. №82 від 01.01.2013р.

Від відповідача-2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Запоріжкокс" звернулося у квітні 2013 року із позовом до відповідача-1 ДП "Придніпровська залізниця" та до відповідача-2 ТОВ „Енергоімпекс", в якому просить господарський суд стягнути з належного Відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 2059,79 грн. вартості нестачі вантажу. Вказує, що по прибутті на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці у вагоні було виявлено недостачу вантажу, як от: у вагоні №67852806 відповідальна недостача 2,11 т (комерційний акт АА № 048286/1386 від 24.10.2012р.). Обґрунтовує свої вимоги ст. ст. 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України.

ДП "Придніпровська залізниця" (Відповідач-1) вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинна бути покладена на відправника, який не підготував вантаж до перевезення у вагоні відкритого типу, який хоча і був технічно справний, проте виявлено нещільне прилягання кришки 6 люку до армувального листа поперечної балки, щілина 30х2 см, яку по станції закладений паклею. Та зазначає, що на деталях вагону наявні сліди посипання вантажу, що перевозився. Вважає, що втрата вантажу можлива через цю щілину, яку відправник бачити міг, але заходів щодо усунення не вжив. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

ТОВ "Енергоімпекс" (Відповідач-2) відзив на позов не надало.

В судовому засіданні 21.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством "Запоріжкокс" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест холдинг" був укладений договір №ДУК-01/07-21р/87 від 07.12.2007р., згідно умов якого Продавець зобов'язувався передати у власність, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити вугільну продукцію на умовах договору, в асортименті та за цінами, зазначеними в специфікаціях й додаткових угодах до нього.

На виконання умов договору №ДУК-01/07-21р/87 від 07.12.2007р. у жовтні 2012 року зі станції відправлення "Кривой Торец" Донецької залізниці на станцію "Запоріжжя Ліве" Придніпровської залізниці за залізничною накладною №53832416 у вагоні на адресу Позивача надійшов вантаж - вугільний концентрат марки Г 0-100, перевезення якого здійснювало Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (Відповідач-1).

Відповідно до залізничної накладної вантажовідправником вугілля є ТОВ „Енергоімпекс" (Відповідач-2), а власником - ТОВ „Метінвест холдинг".

Зазначений вантаж прибув 24.10.2012р. і був виданий вантажоодержувачу - Позивачу у відповідності до ст. ст. 52, 129 Статуту залізниць України разом із комерційним актом по факту недостачі вантажу.

Так згідно комерційного акту АА №048286/1386 від 24.10.2012р. у вагоні № 53832416 виявлена недостача менш документа на 2800 кг вугілля, який у вагоні вміститися міг. Вантаж маркований, окрім наявного поглиблення з лівого боку вагону по ходу поїзда розміром 150х110х60 см, порушено маркування. За змістом цього комерційного акту, у технічному відношенні вагон справний, двері, люка закриті, течі вантажу немає. У вагоні зліва по руху поїзда наявне нещільне прилягання кришки 6 люка до армовочного листа поперечної балки, щілинарозміром 30х2 см, яку по станції закладено паклею. Також складено акт ф. ГУ-106 №233 від 23.10.2012р. На деталях вагону наявні сліди від попереднього просипання вантажу.

Рахунок продавця вантажу - ТОВ "Метінвест Холдинг" за поставлену продукцію СФ-159694 від 22.10.2012р. повністю сплачений Позивачем за платіжним дорученням №200462 від 31.10.2012р., які знаходяться в матеріалах судової справи.

За розрахунком Позивача, виконаним згідно п. 27 Правил видачі вантажів, з урахуванням норми недостачі - 1 % маси, відповідальна нестача вантажу у вагоні складає 2,11тн( при нормі недостачі 0,69 тн.), а загальна вартість втраченого вантажу, виходячи з вартості вантажу 813,50 грн./1 тону, становить 2059,79 грн. (з урахуванням ПДВ).

Отже, отримавши продукцію з недостачею, Позивач поніс збитки на загальну суму 2059,79 грн., виражені у його витратах у розмірі оплаченої, але не отриманої у повному обсязі продукції.

Доказів відшкодування позивачеві зазначеної недостачі продукції відповідачами на час розгляду справи суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажу залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457 та визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

За змістом ст. ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України та ст. ст. 306, 314, 315 Господарського кодексу України, залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних причин.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що перевезення вантажу здійснювалося у відкритому рухомому складі у справному в технічному стані вагоні №67852806 із додержанням вимог п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. При відвантаженні кам'яного вугілля його маса була визначена відправником шляхом зважування на електронних вагах та прийнята залізницею до перевезення без зауважень.

У відповідності до ст. ст. 110, 129 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційним актом.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, п. 3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду № 04-5/225 від 29.09.2008р., залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні). Придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до вимог ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.

Згідно зі ст. 917 Цивільного кодексу України, відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

По спірній відправці завантаження вагонів здійснювалось засобами вантажовідправника, тому відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити відповідач-2.

Перед завантаженням відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні франкції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу (п.6 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме комерційного акту №048286/1386 від 24.10.2012р, акту про технічний стан вагону №233 від 23.10.12р. вагон № 67852806 в технічному відношенні був справним, разом з тим непридатним для перевезення вантажу дрібних фракцій. Часткова відсутність маркування та поглиблення мали місце над люками, кришка якого нещільно прилягала до армувального листа, малися зазори. Вантажовідправник міг бачити непридатність вагону в комерційному відношенні для перевезення цього вантажу, однак від завантаження вагону не відмовився, заходів, які б унеможливлювали втрату вантажу не здійснив. Водночас цей же характер несправності вагону (невеликий розмір щілини) та особливості вантажу (вугілля фракцією 0-100, розмір окремих кусків якого перевищував ширину щілини) свідчить про неможливість втрати всієї частини вантажу, щодо якої виявлено нестачу, через вказану щілину під час перевезення, а відтак вказують на несхоронне перевезення цього вантажу зі сторони перевізника, тобто про вину відповідача-1 у спричинені позивачу шкоди внаслідок нестачі частини вантажу під час його перевезення.

Виходячи з викладеного, слід визнати, що нестача вантажу мала місце з вини як перевізника, який не забезпечив схороненого перевезення, так і вантажовідправника, який не прийняв необхідних заходів для запобігання просипанню вантажу, не відмовився від завантаження вагонів, який не був придатний для перевезення вантажу у комерційному відношенні, а тому відповідальність за нестачу вказаної частини вантажу має бути покладена на обох відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що перевізником - відповідачем-1 та вантажевідправником - відповідачем-2 не було виконано належним чином своїх обов'язків із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, а внаслідок чого Позивачу, як вантажоодержувачу, була спричинена фактична шкода, тому задоволенню підлягають позовні вимоги Позивача до Відповідача-1 та до Відповідача-2 про примусове стягнення суми 2059,79 грн. на відшкодування недостачі частини вантажу в рівних частинах в сумі 1029,90 грн. з кожного з відповідачів.

Судові витрати у справі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються як на першого, так і на другого відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" суму 1029 грн. 90 коп. збитків шкоди частини вантажу, 860 грн. 25 коп. витрат на судовий збір.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" суму 1029 грн. 90 коп. шкоди завданої недостачею, 860 грн. 25 коп. витрат на судовий збір.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.М. Подобєд

Повне рішення складено - 24.05.2013р.